Одержання: цукровий буряк зі змістом цукру близько 15,5 % ріжуть у дрібну стружку й высолаживают у батареї з декількох дифузорів за принципом противотока теплою водою. Гніт переробляється в корми для худоби. Сироп з 13-15 % цукру містить ще солі, пектини й білкові речовини; для видалення цих домішок у нього додають вапно, розчинні компоненти якої осаджуються вуглекислотою в сатураторах у вигляді нерозчинного карбонату. Після фільтрації в прозорий сироп знову додають вапно, сатурируют при 100 °С і ще раз фільтрують. Отриманий рідкий сироп концентрують у багатоступінчастих випарних апаратах до змісту цукру 50-60 % (густий сироп). Потім густий сироп фільтрують і згущають у вакуумі; цукор починає кристалізуватися. При подальшому додаванні густого сиропу й випарюванні виходить маса, що складається на 75 % із кристалів і на 25 % із сиропу. У центрифугах відбувається відтік сиропу; отриманий у такий спосіб продукт - це цукор- сирець. З отцентрифугированного сиропу одержують цукор другої кристалізації; при цьому відтік сиропу містить ще досить велика кількість цукру і йде на корм худобі або шляхом сбраживания переробляється на дріжджі, спирт, молочні, масляну й лимонну кислоти й гліцерин. Іноді меласса ще раз обессахаривается, причому за допомогою гидроксида стронцію в осад випадає сахарат стронцію, якому можна ще раз піддати знецукренню. З жовтуватого цукру- сирцю шляхом рафінування виготовляють білий цукор. Для цього видаляють прилиплий до цукру сироп шляхом обробки чистим концентрованим розчином цукру й промивання водою в центрифузі. З отриманого в такий спосіб білого цукру в результаті повторного розчинення, обробки вапном, вуглекислотою, що знебарвлюють засобами й наступної кристалізації виходить, нарешті, чистий цукор. За назвою «рафінад» грудковий чистий цукор надходить у продаж поряд з менш чистим цукром - напіврафінадом і крупнокристаллическим льодяниковим цукром. Технологія виробництва цукру із цукрового очерету, оброблюваного в тропічних регіонах і утримуючого 12-18 % цукру, мало, чим відрізняється від одержання цукру із цукрового буряка».
Енергоємна тривала переробка таких типових монокультур, як цукровий буряк і цукровий очерет, веде до того, що коштовні компоненти з них зникають, і залишається тільки денатурований калорійний рафінад. По суті справи це «побічний продукт», але завдяки рекламі продукції цукрової й цукропереробної індустрії його продають як повноцінний продукт харчування. Кожний громадянин Російської Федерації споживає в середньому 120160 г цукри в день. Ви можете самі разом із друзями й дітьми порахувати. В 100 г цукри втримується приблизно 360 ккал. Дорослій людині, зайнятому неважкою роботою (російська номенклатура, працівники ИФНС, педагоги, лікарі, судді, прокурори, судові пристави), потрібно щодня 1800-2500 ккал. Надмірне споживання цукру, що становить 16-22 % щоденної потреби в калоріях, не залишається без негативних наслідків. Як же діє рафінований (вилужений) цукор на наш організм?.
Для того щоб цукор міг бути засвоєний організмом, він повинен розщеплюватися. Для цього потрібні ферменти, а вони в цукрі відсутні; у цьому випадку їх повинен поставляти організм, що представляє для нього надмірне навантаження. У результаті ми одержуємо подразнення й запалення слизової оболонки шлунка, підвищений рівень змісту холестерину в крові, склероз коронарних судин і інші хвороби.
Оскільки цукор не містить ні мінеральних речовин, ні вітамінів, він відбирає в організму кальцій і відомий як «викрадач вітаміну В».
Білий цукор не містить білків, жирів, баластових речовин,