48 років настій хрону і меду
лікування почок
товари для бджолярів

ПІДГОТОВКА БДЖОЛИНИХ РОДИН ДО ЗИМІВЛІ Й ЗИМОВИИ ЗМІСТ БДЖІЛ

ПІДГОТОВКА БДЖОЛИНИХ РОДИН ДО ЗИМІВЛІ Й ЗИМОВИИ ЗМІСТ БДЖІЛ

Період зимового спокою бджіл (нелітний період) в умовах середньої смуги нашої країни триває в інші роки більше шести місяців, і забезпечення схоронності бджолиних родин тривалий час є складним і відповідальним завданням.
Але добре перезимовані родини відрізняються підвищеною стійкістю до захворювань, забезпечують широкі можливості для інтенсивного вирощування живої маси бджіл, формування ранніх повноцінних отводков, активно працюють на запиленні энтомофильных рослин і медозборі.
Розвязувана бджолярами протягом активного сезону завдання в тім і складається, щоб підготовка пасіки до зимівлі забезпечувала умови, що відповідають біологічним особливостям бджіл. Досягається це своєчасним виконанням цілого комплексу заходів.
Однією з таких умов є своєчасне нарощування маси долгожгівущих (зимових) робітників бджіл (тривалість їхнього життя близько 300 днів). Досягається це своєчасною й доцільною заміною старих бджолиних маток працездатними молодими, активним використанням липневих і серпневого підтримуючих медозборів з поздноцветущих энтомофильных рослин і спецмедоносов, що висіваються з таким розрахунком, щоб вони цвіли в другій половині липня - серпні, або спонукальнопрофілактичною підгодівлею бджіл цукровим сиропом. Тільки сильні родини мають найкращу опірність різним захворюванням, найбільше благополучно переносять припустимі відхилення в мікрокліматі зимовников, навесні добре розвиваються й активно працюють на медозборі. Висловлення про те, що в сильних родинах - весь порятунок, стає зараз однією з основних умов раціонального бджільництва.
Серед факторів, що роблять істотний вплив на результати зимівлі бджолиних родин, рівень харчування бджіл, що залежить від наявності і якісного стану кормів, у багатьох випадках має вирішальне значення. І якщо родини мають у сформованому на зиму гнізді по 18-25 кг якісного природного корму (меду), те їм не будуть потрібні ніякі додаткові вуглеводні корми протягом всієї зими. Забезпечувати заготівлю такої кількості якісного кормового меду можливо лише під час головного медозбору, коли бджоли активно працюють на зборі нектару з основних медоносних рослин і коли відсутня небезпека влучення в мед паді. Для цього використовують медяні корпуси в багатокорпусних вуликів або спарені магазинні надставки для розміщення в них гніздових соторамок - в одне-двухкорпусных вуликів і вуликів-лежаків.
З метою попередження загибелі бджіл від варроатоза (у зимовий час) відразу ж після закінчення головного медозбору й добору товарного меду (ще до початку проведення лікувально-профілактичної й спонукальної підгодівлі бджіл) доцільно провести противоварроатозную обробку бджіл яким-небудь акарицидом. Повторну обробку акарицидами рекомендується провести після виходу основної маси осінніх бджіл з розплоду, але до початку формування в родинах зимового клубу.
Найбільше благополучно зимують бджоли в сухих, добре вентильованих приміщеннях (зимовниках), у яких підтримується оптимальний температурно-влажностный режим.
Немаловажне значення має розведення зимостійкої породи бджіл, добре пристосованої до місцевих кліматичних умов.
Після закінчення головного медозбору надходження у вулики невеликої кількості нектару й пилка якийсь час триває. Цим часом, не побоюючись створення передумов до розвитку бджолиного злодійства, необхідно скористатися й оглянути гнізда бджолиних родин. При огляді зясовують наявність матки і її якість, кількість розплоду, корму, загальний стан гнізда й придатність для зимівлі стільників. Запаси корму оцінюють шляхом зважування стільників (або глазомерно по зайнятий медом площі стільника). Соторамка розміром 435 х 300 мм, зайнята медом по обидва боки, містить близько 4 кг, а соторамка розміром 435 х 230 мм близько 3 кг меди. Присутність матки в гнізді визначають по комірках, зайнятим яйцями й личинками. Суцільний, без пропусків розплід свідчить про гарну якість матки. Ройовий маточник з нормально прогрызанной вершиною (унизу) і трохи безладно разгры-занных ;
ці і матОЧНИКОВ указує кг меду на те, що бджоли перемінили матку шляхом «тихої зміни», хоча родина й не роїлася.
Свищевые.
маточники і.
свідчать про зміну матки, що.
відбулася через загибель старої матки (загибель старої матки може відбутися під час перевезення родин, при доборі.
медяних стільників При відсутності в матки в центрі зявляється велика трутнів.
благополучних родинах їх до цього часу не буває) . Коли в гнізді не виявляється ні матки, ні трутнів, ставлять контрольний стільник.
враховують у.
перерахуванні на повну гніздову рамку розміром 435 х 300 мм. У нормальних бджолиних родинах до вересня повинне бути не менш однієї рамки розплоду всіх віків.
Одночасно з визначенням придатності родин до зимівлі із гнізд видаляють зайві соторамки, а рамки з розплодом у старій суши відсувають в одну сторону гнізда й після виходу з розплоду бджіл видаляють їх із гнізда. Стільники з розплодом коричневого цвіту залишають у центрі гнізда (при наявності в природі підтримуючого медозбору або проведенні підгодівлі цукровим сиропом вони будуть заповнені у верхній своїй частині кормом).
ь ♦ • Л • Л • » л -*т*.% • * •
Ь —
- - — _ — —.
ей» * ■ * • *
I
у рамці 2 кг
і Т.Д.).
родині гнізда кількість.
(у у рамці З кг меди
32.5
Аналіз якісного стану зимових кормових запасів доцільно проводити не пізніше першої половини серпня. У випадку виявлення падевого, быстрокристаллизиру-ющегося меду, інших ознак недоброякісності всі зимові кормові запаси заміняють необхідною кількістю цукру, але не менш 20 кг на одну бджолину родину. Така робота повинна проводитися до 25 серпня - не пізніше 1-го вересня.
Більше пізні підгодівлі бджолиних родин цукровим сиропом стимулюють вирощування позднеосеннего розплоду, що порушує процес їхньої підготовки до зими.
При відсутності можливості проведення лабораторного аналізу меду із зимових кормових запасів спонукальнопрофілактичну підгодівлю бджіл цукровим сиропом здійснюють в останній декаді серпня, використовуючи для цього санітарну норму цукру, рівну 6 кг. Більшу масу цукру для проведення такої підгодівлі давати бджолам не рекомендується, тому що пізня підгодівля викликає повторне функціонування їхніх залоз (особливо глоткових і восковыделитель-ных), у результаті чого бджоли йдуть у зиму ослабленими. Це підвищує активність бджіл у такий час, коли вони в природному стані вже перебувають при більше низькій температурі й зниженому обміні речовин. Переробляючи цукор, бджоли додають до нього ферменти й інші речовини, що веде до передчасної витрати запасів білкових і жирових речовин, відкладених у теплі для зими.
Слабким родинам цукровий сироп давати в цей час не рекомендується, тому що вони погано його забирають і недостатньо переробляють, таким родинам ставлять у гніздо стільники з кормом, раніше підготовленим у сильних родинах.
Найбільше доцільно давати бджолам сироп концентрацією 3:2, тобто на 3 кг цукри 2 л води (60 %-ный цукровий сироп). До цукрового сиропу корисно додавати 10 % натурального меду. Більше густий сироп бджоли забирають, переробляють і запечатують повільно, а більше рідкий - переносять у стільники швидко, але на його переробку затрачають багато корму.
При готуванні сиропу варто враховувати, що він завжди має нейтральну реакцію, а мед — різко кислу (рН 5—4). Для додання цукровому сиропу властивостей меду до нього додають одну з кислот (щавлеву, оцтову, виннокаменную, молочну). Найкращі результати одержують за рахунок додавання оптової кислоти з розрахунку: 0,3 див
(0,3 мол) концентрованої оцтової кислоти або 0,4 див
(0,4 мол) оцтової есенції ( щомістить 70 % однойменної кислоти) на один кг цукру.
Для готування сиропу беруть по можливості мяку воду, краще джерельну. Необхідна кількість води нагрівають до кипіння, потім нагрівання припиняють (знімають із нагрівального приладу) і засипають потроху необхідну кількість цукру, енергійно розмішуючи вміст до повного його розчинення. Кипятити цукор не треба, тому що це сприяє його кристалізації в сиропі, а при підгорянні цукру сироп для згодовування бджолам використовувати зовсім не можна. Оптову кислоту додають у сироп, що охолонув до 35— 40 °С.
Перед роздачею сиропу гнізда скорочують із таким розрахунком, щоб бджоли щільно покривали стільники. Роздають корм бджолам у другій половині дня, ближче до вечора, заливаючи його більшими (по 4-5 л) порціями, прагнучи поповнити кормові запаси протягом 3-5 днів.
При складанні бджолиних гнізд на зиму звертають увагу на те, щоб у ньому залишалося стільників рівно стільки, скільки їх може бути повністю зайнято бджолами. У сильних родинах при достатніх кормових запасах гніздо збирають двостороннім способом. У середину гнізда ставлять рамки, що мають по 2-2,5 кг вуглеводногоого корму, а по краях гнізда - рамки з масою, що збільшується, корму від середини вулика до його країв. У цьому випадку в яку би сторону клуб бджіл не пішов, корму йому завжди вистачить.
Якщо в гніздових соторамках утримується менш 20 кг вуглеводних кормів (17—15 кг), то на зиму кормові запаси звичайно розміщають односторонньо (кутом). З південної (теплої) сторони гнізда ставлять найбільш наповнену медяну рамку, за нею проти льотка - 1-2 рамки, що містять по 1,5- 2,0 кг, потім ставлять рамки по зростаючі в них масі меду.
При невеликих кормових запасах (12—8 кг) мед у рамках гнізда розміщають «бородою». У центрі гнізда, проти льотка, установлюють найбільше полномедную рамку. У сторони від її ставлять інші рамки; чим більше рамка вилучена від центра, тим менше в ній повинне втримуватися меду. З якої би сторони не перебували бджоли, пересуватися вони будуть до центра гнізда, і корму їм до весни вистачить.
Нри складанні гнізд стежать за тим, щоб у середину гнізда не потрапили соторамки з білковим кормом (пергою). Меду в таких рамках мало, бджоли його швидко зїдять, піде загибель бджіл від голоду або розєднання родини на два клуби, що ускладнить її зимівлю.
Збираючи гніздо, треба мати на увазі, що останній розплід виходить із комірок стільників, що перебувають проти льотка, і клуб бджіл буде формуватися на цих рамках. Поїдаючи мед, клуб бджіл поступово піднімається нагору. При нормальних умовах зимівлі 2 кг меди, що доводиться на одну вуличку, звичайно вистачає бджолам для харчування й вирощування розплоду взимку й провесною. При меншій кількості меду на цих рамках бджолам його може не вистачити, і вони будуть намагатися перейти на сусідні рамки. Якщо цього їм зробити не вдасться, то вони загинуть від голоду, хоча в гнізді залишається мед.
У більшості районів нашої країни бджолині родини добре зимують у сухих підземної або обвалованих до покрівлі фунтом і досить вентильованих приміщеннях (зимовниках) , у яких підфимується постійна (від 0 до + 4 °С) температура повітря й відносна вологість 75—85 %.
Задовго до розміщення в них бджіл зимовники піддаються необхідному ремонту й добре просушуються, а перед постановкою
родин
Зимовка пчел под снегом.
Спеціальні
г
—соломенная резка; 2 — снег: J — отверстие с меjjgo алл и ческой сеткой в потолке; 4 — дощьчки для выво(п летка наружу; J — плотная черная бумага; й — лод-
бджолиних проводиться дезінфекція й дератизація зимовник.
Розміщати бджіл у зимовниках.
рекомендується при настанні стійкого похолодання, що.
стабільно втримується по ранках у межах мінус 6—7 °С, найкраще в суху погоду, щоб не заносити в приміщення сирі вулики.
У зимовниках необхідно мати.
мишоловки й інші засоби боротьби із физунами.
Установлюють вулики в зимовнике на.
стелажі
. і летка наружу; j — іілілпнн черная иумава ПОДТОВарнИКИ В Z-J ггэркя поя улЁй с утепляющим материалом
ряди так, щоб була можливість вільного проходу між ними. Вулики
із сильними.
родинами.
328.
розміщають на нижніх стелажах, більше слабкі родини й нуклеуси - на верхніх, де температура трохи вище. Льотками вулики повинні бути звернені до проходів.
При організації зимівлі бджіл на волі зимове гніздо збирають посередині вулика й утеплюють із боків і зверху подушками, набитими мохами, або матами, виготовленими із сухого полиню, болотної куги, соломи, або подушками, набитими клоччям.
Вулики встановлюють на підставки, які заповнюють шлаковатою, сухими шлаками або річковим піском, ошурками з домішкою битого скла або соломою (сіном) з додаванням дератизантов. Нижні льотки вуликів закривають, залишаючи відкритими верхні льотки, які повинні бути закриті фатами або заткнуті ялиновими гілками. Після цього поверхня вуликів укривають матеріалом, що утеплює: сухими листами, сфужкою, соломою (сіном) і т.д., обробленими дератизантами, після чого їх обертають руберойдом, щільною папером або толем і обвязують мотузкою (дротом).
Дуже зручно організовувати зимівлю бджіл у спеціальних кожухах, виготовлених з обаполів, дощок, тину й інших підручних матеріалів і розрахованих на групове розміщення в них 4—6 вуликів. Для утеплення й захисту від гризунів вільний простір між вуликами й кожухом заповнюється ялиновими гілками або іншими матеріалами, що утеплюють, з додаванням у них дератизантов.
Зимівля бджіл на волі в кожухах (7 - сухі листи).
Організація зимівлі бджіл на волі без укриття.
Не менш благополучно зимівля бджіл здійснюється в куренях, що влаштовуються спеціально, поверхня каркаса яких по обрешетовке вкривається шаром соломи товщиною до 50 див. Обрешетовка виконується із хвойного лапника, хмизу, інших не дорогостоящих матеріалів. Курені можуть улаштовуватися для розміщення в них різної кількості родин.
Якщо зимівля бджіл організується на волі без укриття вуликів матеріалами, що утеплюють, то поверхня вуликів доцільно засипати шаром пухкого снігу товщиною 0,5-0,7 м.
Правильно підготовлені до зимівлі бджолині родини особливого відходу не вимагають, якщо у вуликах підтримуються оптимальними температура й відносна вологість повітря.
Виникнення підвищеного гулу бджіл так чи інакше вказує на незадовільну зимівлю. Найчастіше бджоли шумлять внаслідок того, що в гніздах або залишений мед з домішкою паді, або через його сильну кристалізацію.
У ситуації, що створилася, забезпечення виживаності бджіл буде справою не простим. Адже підгодівля бджіл узимку дуже турбує їх, що в остаточному підсумку помітно погіршує умови зимівлі. Проте обставини складаються так, що підгодівлю здійснювати треба.
Найбільш удала підгодівля виходить у тому випадку, якщо зимівля бджіл здійснюється в зимовниках, де температура повітря підтримується в межах 2—4 °С. При такій же температурі зовнішнього повітря можна здійснювати підгодівлю бджіл, що зимують на волі або пристосованих для цього приміщеннях. При гострій потребі, коли температура зовнішнього повітря знижена, для проведення зимїй підгодівлі бджолині родини з холодного приміщення або з подвіря доцільно внести в тепле приміщення з температурою повітря усередині рівної 4—6 °С, де й дати їм підгодівлю, а потім повернути на колишнє місце. У цих випадках підгодовувати бджіл краще густим цукровим сиропом (концентрацією — на 1 л мякої води 2 кг цукри), заливаючи його при температурі ЗО—35 °С у продизенфицированные стільники коричневого цвіту. Після того як що не потрапив у комірки стільників сироп з них стече, підставити стільники безпосередньо до клубу бджіл.
Не менш ефективним є спосіб роздачі цукрового сиропу в скляних банках, які після заповнення сиропом обвязують четырехслойной повязкою з марлі й розміщають у переверненому виді на 2-х брусочках товщиною з олівець, що укладаються на верхні бруски соторамок безпосередньо над клубом бджіл.
Виправдує себе зимова підгодівля бджіл цукровомедяним тестом (канди). Гарний канди виходить у тому випадку, коли 1 кг тесту замішують із 740 р. цукрової пудри й 260 г розігрітого (розплавленого) при температурі до 46— 48 °С меду. Приготовлені з такого тесту коржа масою 0,8-1,0 кг доцільно розміщати на металевій сітці з комірками 3x3 мм, розміром 20 х 30 див або обернути одним шаром марлі й покласти на верхні бруски соторамок безпосередньо над клубом бджіл. З метою запобігання висихання коржів необхідно прикрити їх поліетиленовою або целофановою плівкою.
Медово-цукрове тісто з білковим наповненням (пилок або ін.) можна використовувати для підгодівлі бджіл тільки в активний період життя бджолиних родин, тобто у веснянолітній час.