Акарапидоз

Акарапидоз

Акарапидоз — захворювання дорослих особин бджолиної родини, викликуване мікроскопічним кліщем акарапис ву-ди. Збудник захворювання має тіло овальної форми, сильно сплющене в спинно-черевному напрямку, малорухомий. Довжина самки кліща від 0,16 до 0,19 мм, ширина близько 0,1 мм, самця — 0,12—0,15 х 0,06—0,08 мм. Дорослі кліщі мають 4 пари ніжок. Кліщ зберігає життєздатність поза організмом бджоли на внутриульевых рамках, стільниках, стінках вулика, у меді, трупах загиблих бджіл 4—5 доби. Тривалість його життя в трахеях загиблих бджіл не більше 6 доби. При відносній вологості 10 % і температурі плюс 4 °С навколишні середовища кліщ може жити 5—6 доби, при 12—20 °С — 30—35 годин, при 50 3-С—1,5 години, при 40 %-ний вологості й температурі 30 °С — 3—4 години, при 45 °С — 2 години.
Місце перебування кліща - перша пара грудних трахей особин, у які він проникає через першу пару грудних дыхалец. Усередині родини здорові бджоли заражаються при контакті із хворими. Запліднена самка кліща виходить із трахеї хворої бджоли й закріплюється на хітиновому волоску поверхні її тіла. У такому положенні вона перебуває іноді годинниками чекаючи іншої особини родини, щоб у зручний для неї момент прикріпитися до неї. Прикріпившись до нової особини, самка кліща проникає в її трахеї й відкладає від 4 до 10 яєць, де протягом 14-16 доби відбувається повний цикл розвитку наступних поколінь збудника хвороби.
Розмножуючись кліщі заповнюють трахею й помітно утрудняють, а іноді унеможливлюють достатній обмін кисню в організмі бджоли, що вкрай негативно впливає на скорочувальні функції грудних мязів, що приводять у рух її крила, отчого бджола втрачає свою здатність до польоту. Крім того, у процесі життєдіяльності кліщі систематично виділяють у місцях свого перебування (трахеях) значна кількість продуктів обміну, що викликають отруєння організму бджоли.
Джерелом зараження є перельоти, зльоти бджіл і трутнів, подсиливание одних родин бджолами від інших родин, блукання бджіл, бджолине злодійство, кочівлі пасік, роїння родин, безконтрольні перевезення родин.
Характерні ознаки захворювання. Захворювання спостерігається в будь-який час року, але найбільше часто наприкінці зими й ранньої навесні. Скупченість бджіл узимку створює сприятливі умови для їхнього перезараження, і тому хвороба до кінця зимівлі або на початку весни досягає максимального розвитку. У літню пору посиленому поширенню акарапидоза сприяє несприятлива погода, коли бджоли у вулику перебувають більше скученно й у захворілій родині створюються сприятливі умови для їхнього перезараження. Хворі бджоли при вильоті з вулика падають на землю й плазують, при спробі зльоту знову падають, розставивши крила в сторони (раскрылица). Плазуючі по поверхні землі бджоли збираються до вечора в невеликі купки й гинуть. Дзижчання хворих бджіл нагадує дзижчання трутня, що летить.
Діагноз по клінічних ознаках хвороби встановити буває дуже важко. Звязано це з тим, що захворювання протягом 2— 4 років з моменту зараження бджолиної родини носить схований бессимптомный характер. Із цієї причини діагноз на акарапидоз часто ставлять із запізненням, коли ступінь зараження бджіл становить уже 20—40 %. Підставою для підозри на акарапидоз є плазуючі біля вулика по поверхні землі бджоли, особливо під час виставки бджіл із зимовника. Остаточний діагноз на акарапидоз установлюють на підставі результатів лабораторного дослідження стану трахей бджіл (при захворюванні їхньої стінки бувають покриті коричневими плямами) і виявлення в них кліща акарапис вуди.
На лабораторне дослідження направляють не менш 50 живих або недавно померлих бджіл (свіжий подмор).
Міри боротьби. При підтвердженні діагнозу на акарапидоз заражену пасіку й всі пасіки, розташовані в радіусі 5 км від її, повідомляють карантинними. Бджолині родини неблагополучно! пасіки лікують у весняно-літній період, до початку головного медозбору, одним із препаратів:.
Фольбекс — у вигляді тліючої смужки на дроті опускають усередину гнізда, розташовуючи її посередині між дном і стелею вулика й на рівній відстані від передніх і задньої його стінок. Потім вулик щільно закривають (як при лікуванні бджіл фольбексом від варроатоза), витримують протягом 30 хв, потім відкривають нижній льоток і знімають додаткове покриття. При цьому обробку бджолиних родин проводять 8 разів з інтервалом 7 доби.
Метилсалицилат або этилсалилат застосовують у дозі 8—12 мол на бджолину родину 10 разів при інтервалі в 2 доби, для чого отмеренное кількість препарату наливають на сукняний або полотняний ґніт, попередньо натягнутий на дротовий каркас, і вводять увечері (як і пластину фоль-бекса) у вулик через нижній льоток, розташовуючи на дні вулика.
Нитробензогіную суміш, або рідина Фроу в дозі 3 мол на бджолину родину наносять на сукняний або ламповий фитиль, закріплений на дротовому каркасі, і вводять у вулик через льоток 3 рази (дня) підряд на ніч. Ця суміш вогненебезпечна й отрутна, а тому передозування препарату допускати не можна.
Тедпон — таблетки, які вводять у тліючому виді на металевій пластині через льоток, потім льоток закривають на 5—7 годин. Обробку хворих бджолиних родин проводять 10 разів з інтервалом в 1 добу при разовій дозі рівній одній таблетці препарату.
Эфирсулъфаиапг у дозі 0,3 г і эишлдихлорбеизилапг у дозі 0,5 г застосовують так само, як і фольбекс, закриваючи при цьому льоток вулика на 2 години.
Препарат БЭФ — рідина ясно-жовтого цвіту, що наливають по 100 мол у флакон і закривають пробкою. У пробці роблять отвір діаметром до 1 мм, вставляють у нього бавовняний ґніт, що обрізають потім до рівня пробки. Підготовлений флакон закріплюють на верхній третині рамки ближче до задньої стінки вулика в центрі гнізда. Застосовують препарат восени й навесні по 2-3 рази з інтервалом в 15-20 доби.
Препарат ПК застосовують у вигляді тліючих смужок, які вводять у вулик так само, як і тліючі смужки фольбекса. Лікування препаратом здійснюють у весняно-літній період за схемою: 3 обробки з інтервалом 2 доби, потім ще 5 обробок при інтервалі в 7-10 доби.
Скипидаром (з розрахунку по 1 мол на вуличку бджіл) просочують шматочок матеріалу, що кладуть потім на верхні бруски соторамок по центрі гнізда ближче до задньої стінки вулика. Застосовують препарат щодня протягом 21 доби.
Карантин знімають із таких пасік через рік після ліквідації збудника захворювання при дворазовому негативному обстеженні бджіл на акарапидоз після виставки бджолиних родин із зимовника й восени перед постановкою їх у зимовник.