Застосування прополісу в апітерапії.

Застосування прополісу в апітерапії.

Прополіс відомий з найдавніших часів. У старих рукописах його називали «чорним воском». Древні перси, греки, римляне, єгиптяни, араби й інки використовували прополіс через його біологічні властивості. Серед стародавніх греків, Гіппократ рекомендував наносити прополіс для загоєння виразок і ран.
У Римі, де був створений справжній культ бджіл і продуктів бджільництва, прополіс продавали по більше високій ціні, чим мед, уздовж священної дороги. Кожний римський легіонер мав його при собі під час військових походів.
У древніх єгиптян бджолам надавалося велике релігійне значення, і вони символізували сміливість. Жерці використовували прополіс у медичній практиці для лікування різноманітних захворювань і, за прикладом бджіл, для муміфікації трупів.
Авиценна в 11 столітті відзначав, що прополіс «має властивість видаляти наконечники стріл і колючки й очищати рани».
У Франції термін «прополіс» зявився в 15 столітті в рукописах Амбруаза Парі. Наприкінці 19-го століття в Росії й Німеччині ринок прополісу перебував у стадії повного розквіту. Прополіс був дуже популярний, він використовувався в якості антиінфекційного, рубцующего (ранозаживляющего) і протизапального засобу у формі мазей, пластирів, лосьонов і окурювань.
Сучасні способи використання прополісу для лікування людей передавалися з покоління в покоління, аж до сьогоднішнього дня. Фактично, в останні три десятиліття в Східній Європі, Азії й особливо в Японії сучасна медицина звернулася до прополісу, насамперед - завдяки багатьом дослідникам, які боролися за те, щоб цей продукт зайняв гідне місце.