Без бджіл від 80 відсотків всіх оброблюваних людиною рослин не одержиш урожаю. Без них ми б не знали смаку яблук, груш, злив, малини, аґрусу, вишні, огірків і багатьох інших плодів і овочів.
У цей час заняття бджільництвом грає все більшу роль. Хто має особистих бджіл, той (і його родина) має можливість постійно вживати мед, пергу, маткове молочко - продукти, що зберігають здоровя, що продовжують життя й працездатність людини. Більшу роль грає пчелотерапия, що підвищує иммунность організму, виліковує від радикуліту, ревматизму, ішіасів і інших хвороб. Ще в стародавності лікарі виносили хворих людей на пасіку, щоб вони дихали пасечным повітрям, тому що під час польоту бджола виділяє зі спеціальної залози пахучі речовини, які благотворно діють на хворих.
Бджоли нікого не кривдять, нічого не знищують, ні з ким не суперничають. На відміну від них інші види тваринництва постійно конкурують один з одним. Наприклад, якщо збільшуємо поголівя овець, те скорочуємо кормову базу для великого тваринництва, та й самі вівці ґрасують своє ж пасовище. Те ж роблять кози, свині, корови й інші види худоби. Бджола ж, відвідуючи квітки, тільки збільшує врожай насінь і поліпшує якість. Не випадково адже, де живуть бджоли, там багаті врожаї. Особливо відрізняє бджіл від інших тварин необразливе покарання свого кривдника. Багато тварин, захищаючи себе, калічать кривдника або навіть убивають його. А бджоли, жалячи кривдника, надходять по-божеськи: біль, що вони заподіюють, іде не на шкоду, а на користь - виліковує його від багатьох хвороб.
У сибірських селянських господарствах давно стали заводити пасіки. Відомо, що в 1786 році Н. Ф. Аршеневский завіз у Сибір перші 7 вуликів з Оренбурзької губернії, а вже в 1826 році в Томській губернії (теперішні: Томська область, Алтайський край і Кемеровська область) на душу населення доводилося в середньому по 4,5 вулики. Мед у селян був дешевше цукру, тому що цукор доводилося купувати, а мед завжди був свій і його вироблялося в гарний рік більш ніж по 4 пуди на людину! Зрівняєте: зараз ми робимо всього від 250 до 500 грамів на людину. Дохозяйствовались.
Догляд за бджолами грає більшу моральну роль. Бджільництвом у селян південних хлібородних округів Сибіру займалися старі, малосилі члени родини. Останні нерідко були тягарем селянській робочій родині. Займаючись же бджільництвом, вони не тільки не обтяжували родину, але приносили чималий дохід від свого заняття. Під час роїння на допомогу дідові-пасічникові приходили діти. Ройова пора збігається з косовицею, коли вся родина трудилася на лугах. По селах залишалися лише старі так малі. А в кого були пасіки, проблема вирішувалася сама собою: дітлахів, за яких догляд був потрібний, спроваджували до діда на пасіку збирати рій. Хлопці йшли охоче, знали, що дід побалует медком, та й: справою зайняті. А кого з малих привозили (ще від землі ледве видать) той сидить собі смирнехонько в хатинці - нижче трави, тихіше води. Знають пустуни, що бджола не буде церемонитися, ледве чого, відразу почастує по-свойски.
Виховна роль бджільництва з переходом від колоди до рамкового вулика не ослабнула, а ще більше підсилилася. Бджільництво з дитинства виробляє в людині увага, акуратність, працьовитість, кмітливість.
З огляду на високу цінність бджільництва, багато хто ви розуми, що даються, стародавності й наших днів рекомендували в школах мати пасіки (Аристотель, К. Д. Ушинский, Л. Н Толстой, И. И. Кораблев і ін.).
Не випадково сільське духівництво й учителі були пі онерами в розвитку раціонального бджільництва й зробили багато коштовних наукових відкриттів. Ще під час розквіту колодного бджільництва духівництво Сибіру мало рамкові вулики, сіяло медоносні трави, робило штучне роїння. Однієї із причин, що змусили сільське духівництво Сибіру займатися бджільництвом, служив укорінений звичай приносити в дарунок церкви найкращі колодки.
Серед міського населення Сибіру також чимало було з аматорів бджолярів. Добре, що в цей час відроджується тяга населення до бджільництва як сільського, так і міського. Наприклад, у Новосибірську налічується зараз понад дві тисячі аматорів бджолярів. Багато хто мають солідні пасіки (від 30 до 70 вуликів), одержуючи додатковий дохід, у багато разів перевищуючу зарплату. Більшість же бджолярів мають не більше 10 вуликів. Цього вистачає, щоб забезпечити коштовними лікувальними продуктами членів своїх родин. Такі родини, як правило, не знають дороги в лікарню, більше врівноважені, менш піддані синдрому століття - невралгії.
До мене часто звертаються люди, що бажають навчитися розводити бджіл: із чого і як починати? Як доглядати за бджолами, розмножувати родини, підготувати вулики, зимовник, пасіку, уберегти від захворювань і так далі. Питань різних багато. Це й послужило поштовхом до написання цієї книги.
Маючи великий виробничий і науковий досвід, а також по підготовці пчеловодных кадрів, автор спробує дати відповіді на багато питань. Наскільки повно вони задовольнять всіх бажаючих розводити бджіл, судити не беруся, але постараюся розповісти багато чого про бджільництво.
І останнє. Спочатку ви понесете витрати на покупку бджіл, вуликів, медогонки й інших приналежностей. Нехай не лякають ці витрати. По-перше, ви їх з лишком повернете. Крім того, бджолина родина, на відміну від корови, вівці, кози або іншої тварини, ніколи не старіє, вона може (при правильному відході) пережити вас, ваших дітей, дістатися онукам і правнукам. У цьому ще раз підтверджується унікальність бджоли-трудівниці, чудесної будівниці, що приносить людям, рослинам і тваринам тільки користь.