Існує багато показників для характеристики вологості повітря, однак на практиці найчастіше використовують показник «відносна вологість». Під цим показником розуміють відношення кількості водяних пар у повітрі при даній температурі до тої їхньої кількості, що потрібно для повного насичення повітря при тій же температурі, (%).

В активний період життя родини відносна вологість повітря в бджолиному житлі залежить від ряду факторів. Серед них - вологість зовнішнього повітря, зміст вологи в принесеному бджолами кормі, ступінь активності бджіл і кількість розплоду в гнізді.

Улітку відносна вологість повітря в різних зонах бджолиного житла коливається від 25 до 100%. Мінімальні значення відносної вологості характерні для періодів з низькою зовнішньою температурою, а максимальні - для періодів з високою температурою й вологістю повітря. Тому в добовому циклі коливань відносна вологість у бджолиному житлі буває звичайно найбільш високої в денні годинники й найменшої - у нічні. Цією обставиною, зокрема, можна пояснити той факт, що за одну ніч принесений у гніздо нектар може втратити до половини води, що втримується в ньому; у процесі вентилювання бджоли прокачивают через гніздо вночі «сухий» повітря, що виносить назовні надлишок вологи з нектару. Швидке зневоднювання нектару дуже важливо для бджіл, оскільки в противному випадку він міг би швидко забродити.

У загальному випадку внутриульевая відносна вологість повітря може бути нижче зовнішньої або перевершувати її. Причому добові коливання величини внутрігніздової відносної вологості перебувають у противофазе з величиною відносної вологості зовнішнього повітря. Цікаво, що якщо вдень при температурі 17—25 "С и відносної вологості зовнішнього повітря від 40 до 60% усередині вулика вона становить 48—84%, те вночі при зниженні температури до 7—11 °С и підвищенні відносної вологості зовнішнього повітря до 90—100% вологість у гнізді ... знижується до 30—60%. Це відбувається тому, що абсолютний зміст вологи в холодному нічному повітрі, що при цій температурі може навіть насичуватися вологою до межі (100%-я відносна вологість), завжди менше, ніж абсолютний зміст вологи в теплому повітрі гнізда. Тому холодний, але «сухий» зовнішнє повітря, надходячи в гніздо, буде нагріватися й осушувати гніздо (див. криві Мольера на мал. 1.3).

А тепер давайте подивимося, як буде впливати інтенсивність повітрообміну (вентиляція) вулика на внутрівулику-вую вологість.

Кількість водяних пар у різних зонах гнізда залежить від рівня повітрообміну між внутриульевым простором і зовнішнім середовищем. Для збільшення повітрообміну даху вуликів звичайно обладнають вентиляційними отворами. Необхідність цих отворів демонструє швидка конденсація водяних пар у вулику у випадку герметизації його верхньої частини. Так, якщо верх вулика щільно закрити поліетиленовою плівкою, те буквально через кілька хвилин на її внутрішній стороні почнеться утворення конденсату. Це означає, що влагосодержа-ние повітря вгорі вулика досягне повного насичення (100%).

Розглянемо практичний аспект використання такого прийому. Якщо говорити про зимівлю бджіл, то герметизація стелі поліетиленовою плівкою на цей період абсолютно неприпустима, оскільки для зимового клубу в такому випадку будуть створені екстремальні умови для існування. Адже добре відомо, що однієї з головних проблем забезпечення нормальних умов для життєдіяльності зимового клубу є забезпечення відводу зайвої вологи із клубу. Герметизація ж стелі плівкою приведе до нагромадження зайвої вологи в клубі. Це у свою чергу погіршить якість зимівлі бджіл і, можливо, навіть викличе загибель родини:.

Небажано також проводити герметизацію стелі вулика й улітку, оскільки це буде приводити до збільшення обсягу робіт бджолам по вентиляції вулика при переробці нектару в мед.

А от провесною (відразу після виставки й скорочення гнізда) герметизація стелі буде досить до речі. Чому? По-перше, при наявності гарного утеплення зверху це допоможе зберегти необхідне для родини в цей час тепло. По-друге, з початком вирощування розплоду в гнізді необхідна висока вологість повітря, що потрібно для нормального розвитку розплоду. Відомо, що для підвищення внутриульевой вологості бджоли можуть складати в комірки, розташовані поруч із розплодом, свежепринесенный нектар і воду (якщо для цього в природі будуть відповідні умови). По-третє, на внутрішній стороні поліетиленової плівки буде утворюватися конденсат, що бджоли використовують як вода. Така «самонапувалка» буде досить корисна для родини, особливо в періоди погіршення погоди. Якщо плівка при цьому буде набагато виходити за межі вулика, то в самий потрібний для родини момент (при похолоданнях) на її внутрішній стороні по периметрі буде утворюватися більше конденсату й родина буде одержувати можливість більш повно задовольняти свої потреби у воді без вильоту бджіл назовні.

Певний практичний інтерес представляє також інформація про зміни відносної вологості в зоні розміщення маточников при штучному виведенні маток.

Отож, у найбільшій мері змінюється вологість повітря в зоні надходження в гніздо свіжого зовнішнього повітря через льоток. Тому ті маточники, які розташовані в нижньому куті прищеплювальної рамки з боку льотка, піддані найбільшим коливанням вологості. Так, при висновку маток провесною в холодні ночі відносна вологість у цій зоні може_ опускатися до 2025%. До чого це може привести? Якщо період похолодання при висновку маток буде тривалим, то тільки за рахунок низької відносної вологості в цих маточников можливе зменшення кількості вихідних маток до 80- 85% стосовно такому при нормальній для розвитку маточников відносної вологості в 75-95%. Маса вихідних у цій зоні маток буде менше в середньому на 10% (Єськов Е.К., 1999).

А тепер поговоримо про дуже важливий для родини пасивному періоді її життя - зимівлі.

У цей період ступінь насичення повітря водяними парами в різних зонах вулика, зайнятих бджолами й вільних від них, залежить від температури й вологості зовнішнього повітря, що надходить у житло, рівня вентиляції вулика й фізіологічного стану бджіл.

Для пасивного періоду життя бджіл характерна висока нерівномірність розподілу водяних пар у їхнє житло. У широких межах спостерігаються коливання вологості повітря в тій частині вулика, що не зайнята бджолами, особливо в зоні, повязаною з льотком. У цій частині житла, у тому числі й у межрамочных просторах, коли вони не зайняті бджолами, насичення повітря водяними парами змінюється відповідно до коливань зовнішньої вологості. Температура й вологість зовнішнього повітря значно впливають також і на зміст водяних пар у стінки, протилежної летковому отвору. Відносна вологість повітря в цій частині житла в ході зимівлі нерідко підтримується на рівні близько 100%, тобто - на рівні насичення.

При зниженнях температури відбувається конденсація водяної пари, що випадає у вигляді води або інею. Якщо вентиляція у вулику буде організована неправильно, то конденсат може скапливаться у великій кількості не тільки на дні й задній стінці, але й на звернені до неї. ділянках рамок. Деревина стінок вулика й рамок при цьому насичується вологою до межі, пліснявіє й втрачає свої фізичні якості (насамперед - міцність). Якщо на цих ділянках стільника буде перебувати відкритий мед, то він швидко закисає, а перга покривається цвіллю, і весь цей корм стає непридатним для використання його бджолами. Найчастіше такі негативні явища спостерігаються у вуликах з недостатнім подрамочным простором (традиційні 20 мм) і погано організованою вентиляцією. От чому умовами якісної зимівлі бджолиних родин є використання сучасних вуликів з подрамочным простором в 100-150 мм і грамотна організація вентиляції. Про це більш докладно буде розказано в главі 3.

У розглянутому контексті варто звернути увагу ще на одну особливість зимівлі бджіл. Так, якщо зима буде помірковано холодної, але негативні температури стійко триматися протягом всієї зими, то зимівля бджіл на вулиці буде проходити більш якісно, ніж у випадку, якщо зима буде теплої із частими відлигами. Це пояснюється тим, що в першому випадку надлишки вологи із гнізда зможуть легше віддалятися природним шляхом за рахунок дії, що осушує, холодного й більше сухого зовнішнього повітря, що надходить у гніздо. У теплу ж зиму різниця у вологовмісті зовнішнього й ульевого повітря менше, і видалення вологи з вулика природним шляхом буде утруднено. Спостережливі практичні бджолярі цю особливість зимівлі помітили давно й сформулювали її у вигляді відомого правила: «У холодну зиму бджоли зимують краще, ніж у теплу».

У відомій мері це правило поширюється й на бджоли, що зимують у зимовниках (бджоляниках), оскільки температура й вологість повітря в них визначаються температурою й вологістю зовнішнього повітря. При цьому варто звернути увагу на те, що через малу рухливість повітря в зимовнике (на відміну від вулиці) швидкість повітрообміну між внутриульевым простором і повітряним простором зимовника буде нижче, ніж при зимівлі на вулиці. Це буде приводити до утруднення видалення вологи із гнізда й до нагромадження її у вулику, особливо в теплі зими. Якщо до того ж зимовник буде мати погану гідроізоляцію стін і даху, то в такому зимовнике бджоли будуть зимувати навіть гірше, ніж на вулиці. Тому ще при будівлі зимовника треба звертати особливу увагу на весь комплекс заходів щодо зменшення вологості зимовника. Це насамперед: надійність гідроізоляції стін, пола й дахи зимовника; будівництво зимовника в місцях глибокого залягання підземних вод; забезпечення достатньої й надійної вентиляції зимовника.

Однак повернемося до розгляду питання про гигрорежиме безпосередньо в бджолиному житлі й про вплив його на вологість меду, що перебуває у вулику.

Відомо, що мед володіє високої гигроскопичностью й тому його вологість буде залежати від вологості навколишнього повітря. У силу цієї властивості відкритий мед може як осушувати, так і воложити внутриульевое простір. Так, підвищення відносної внутрівуликувиття вологості повітря спричиняє поглинання медом водяних пар і збільшення змісту в ньому води; при цьому буде відбуватися осушення внутриульевого простору. Наприклад, при відносній вологості повітря 66% зміст води у відкритому меді дорівнює 21,5%, а при вологості 81% - близько 40% (Єськов Е.К., 1999). На цих рівнях між вологістю повітря й змістом води в меді встановлюється динамічна рівновага, тобто мед більше не поглинає й не віддає вологу.

Це властивість меду є дуже важливим для бджіл у ході зимівлі, оскільки постійне розпечатання меду з метою його споживання благотворно впливає на зниження вологості повітря в гнізді. До того ж споживання бджолами такого меду буде задовольняти їхня потреба у воді, що має особливе значення з початком вирощування бджолами розплоду наприкінці зимівлі.

На вологість повітря в бджолиному житлі в ході зимівлі великий вплив робить і виділювана бджолами при подиху так звана метаболическая вода (метаболізм — це процес обміну речовин). Кількість цієї води прямо повязане з кількістю споживаного корму. Установлено, що родина силою 3 кг при зимівлі в бджолянику в середньому за добу виділяє з подихом 46 г (максимально — 80 г) метаболической води (Єськов Е.К., 1999). А взагалі, на кожний кілограм зїденого меду бджоли виділяють близько 700 г метаболической води. Це означає, що якщо бджолина родина за зиму зїсть 10 кг меду, то вона за цей час виділить із подихом 7 кг води у вигляді пари. Велика кількість виділюваної клубом метаболической води є однієї з основних,причин, що породжує головну проблему зимівлі бджіл — складність видалення із гнізда надлишків вологи без великої втрати тепла.

Короткий зміст питання (висновки).

1.

Улітку відносна вологість повітря в різних зонах бджолиного житла коливається від 25 до 100%. Мінімальні значення відносної вологості характерні для періодів з низькою зовнішньою температурою (уночі), а максимальні - для періодів з високою температурою зовнішнього повітря (удень).

2.

У загальному випадку внутриульевая відносна вологість може бути нижче зовнішньої вологості або перевищувати її.

3.

Кількість водяних пар у різних зонах вулика залежить від рівня повітрообміну (ступеня вентиляції) між внутриульевым простором і зовнішнім середовищем.

4.

Герметизацію стелі вулика поліетиленовою плівкою влітку проводити небажано, а взимку — недопус тимо. Навпроти, провесною (відразу після виставки бджіл) використання такого прийому можна рекомендувати, оскільки це буде допомагати родинам інтенсивно нарощувати силу.

5.

При штучному висновку ранніх маток у періоди похолодання відносна вологість у маточников,.

розташованих у зоні льотка, може опускатися до 20—25%, що може привести до зменшення количе.

ства вихідних маток і до зменшення їхньої маси.

6.

Для пасивного періоду життя бджіл (зимівлі) характерна висока нерівномірність розподілу вологості в різних зонах бджолиного житла. Відносна вологість повітря в цей період у задньої стінки нерідко підтримується на рівні насичення - 100%. Це приводить до конденсації водяної пари у вигляді води або інею на деревині задньої стінки, підлоги вулика, рамок, а також на соте. Нерідко відкритий мед у цій частині стільника починає бродити, а перга - пліснявіти.

7.

На відкритому повітрі бджоли краще зимують тоді, коли невеликі негативні температури стабільно тримаються всю зиму. Якщо зима буде теплої й із частими відлигами, то бджоли будуть погано зимувати не тільки на вулиці, але й перебуваючи в неправильно побудованому або погано підготовленому зимовнике.

8.

Відкритий мед може як осушувати, так і воложити внутриульевое простір. При розпечатанні бджолами меду взимку він насичується вологою із клубу, що сприяє видаленню частини зайвої вологи, а з іншого боку - дозволяє бджолам при споживанні цього меду задовольняти їхню природну потребу у воді.

9.

При зимівлі в бджолянику бджолина родина силою в 3 кг виділяє з подихом у середньому 46 г (максимально - 80 г) води. Якщо за зимівлю така родина зїсть 10 кг меду, то при цьому вона виділить близько 7 кг води у вигляді пари. Ці цифри добре ілюструють необхідність організації достатньої й надійної вентиляції не тільки у вулику, але й у бджолянику.

>