Однак, з погляду збереження виду медоносної бджоли, роїння (вірніше сказати, розмноження родини) - явище досить доцільне й корисне. Адже тільки завдяки роїнню один з найдавніших видів комах на Землі не тільки зберігся, але й значно розширив ареал свого перебування. Із цієї причини в генетичному коді бджоли інстинкт роїння «записаний» дуже міцно. Для людини, що занялись бджільництвом відносно недавно (в історичному аспекті), спочатку роїння було явищем досить бажаним. Адже в пору первинного рої-бойного бджільництва не існувало іншого способу розширення пасік, як одержання нових родин у результаті природного роїння. З початком сучасного етапу бджільництва після винаходу П.И. Прокоповичем рамкового вулика в 1814 р. зявилася можливість одержання нових родин неройовими способами й відношення до роїння початок змінюватися. Поступово бджолярі стали усвідомлювати, що роїння изжелательного явища перетворюється в небажане. На сьогоднішній день більшість бджолярів поділяють думку, що існує проблема раціонального бджільництва, суть якої полягає в тому, що, з одного боку, роїння - це явище небажане, а з іншого боку боротьба із цим генетично запрограмованим явищем досить скрутна.
Роблячи твердження про наявність подібної проблеми, варто мати на увазі тільки раціональне практичне бджільництво. Якщо ж говорити про романтиків бджільництва, що намагаються все робити «як у природі», то вони допускають ройову волю, і для них позначеної вище проблеми не існує. Також, видимо, як і не існує питання про рентабельність справи, яким вони займаються. У звязку із цим можна сказати, що різноманіття підходів до ведення пчеловодного господарства тільки прикрашає бджільництво, а кожний пасічник має повне право вибирати такі методи пчеловождения, які він уважає необхідними.
Однак повернемося до роїння. Ще на початку заняття бджільництвом я чув від багатьох досвідчених пасічників, що зимівля бджіл і роїння є тими питаннями, які в основному й визначають в остаточному підсумку рівень продуктивності родин, а отже, і рентабельності пасіки. Надалі мені доводилося неодноразово переконуватися в справедливості цього твердження. Після усвідомлення істоти цих проблем зявилося бажання знайти підходи й шляхи до їхнього рішення. За минулі роки була пророблена велика кількість наукових видань, літератури по бджільництву й періодичним виданням. Нові здогади й ідеї проходили перевірку в дискусіях з колегами й на практиці. Від деяких, спочатку казавшихся очевидними, пояснень і прийомів згодом доводилося відмовлятися, оскільки вони не витримували перевірки на практиці. Поступово накопичувалися крупиці позитивного досвіду й нові знання, якими схотілося поділитися з іншими бджолярами, щоб застерегти їх від повторення моїх помилок і запропонувати їм варіанти рішення зазначених проблем. Результатом цієї роботи стала, зокрема, розділ 2 справжньої книги.
На початку глави розглянуті біологічні аспекти роїння бджіл, які дозволять одержати загальне подання про це явище й про динамік розвитку ройового процесу від початку його виникнення й до виходу риючи. Докладно розглянуті причини виникнення роїння. Уперше в літературі по бджільництву наведений практично повний перелік цих причин і проведена їхня систематизація. Описані також-і ознаки, по яких бджоляр має можливість визначити входження родини в ройовий стан, починаючи із самих ранніх його проявів.
Велика увага приділена детальному опису про-тивороевых заходів, спрямованих як на запобігання неконтрольованого роїння, так і на зменшення наслідків ройового стану, якщо воно вже зявилося. Розглянуті також прості способи здійснення контрольованого роїння. Досить уваги в книзі приділено способам піймання роїв, що вийшли на пасіці, а також такому захоплюючому заняттю, як полювання за «дикими» роями. На закінчення глави приводиться оригінальна таблиця, у якій докладно розглянуті всі ті причини, які можуть сприяти роїнню, а також фактори, які можуть його запобігати.
2.1.