Повітрообмін у вулику з нижнім льотком

Повітрообмін у вулику з нижнім льотком

А тепер подивимося, як буде відбуватися повітрообмін через нижній льоток у вулику стандартної конструкції з подрамочным простором 20 мм у зимовий час. Уважаємо, що вулик добре утеплений, а клуб перебуває в нижній частині стільників (мал. 3.12).
На відміну від дупла, у вулику нижче клубу, по суті, немає вільного простору. Крім того, як показують численні дослідження, температура внутрішніх стінок вулика взимку практично не залежить від їхньої товщини й при відкритому льотку порівнянна із зовнішньою температурою. Із цієї причини відпрацьоване тепле й вологе повітря клубу буде прохолоджуватися у внутрішньому просторі вулика, що приведе до конденсації вологи на рамках і стінках вулика.
Що стосується верхнього утеплення вулика, те яким би воно не було, воно ніколи не забезпечить повної герметичності (як у дуплі) верхньої частини гніздового простору. Адже зрозуміло, що навіть «герметизація» целофановою або іншою повітронепроникною плівкою не зможе забезпечити герметичного її прилягання по всьому периметрі верхньої крайки вулика. Без вживання спеціальних заходів там завжди будуть, хоча б мікроскопічні щілини. Подивимося, до чого це приведе.
Через нижній льоток у вулик буде надходити більше важке й холодне зовнішнє повітря, що прагне зайняти внутрішній обсяг, де повітря ледве тепліше й легше. Але, оскільки в стандартному вулику подрамочный обсяг малий, долілиць цьому повітрю опускатися нікуди (як це було в дуплі) і він через більшу щільність буде підніматися нагору, витісняючи собою назовні тепле повітря клубу через наявні у верхній частині вулика дрібні щілини (як у борті). У результаті цього весь внутрішній простір вулика, за винятком обсягу, займаного клубом, і невеликого обсягу прилягаючої до клубу «теплової сорочки», буде зайнято холодним зовнішнім повітрям.
Отже, можна сказати, що при кожному з існуючих способів утеплення й «герметизації» верху вулика зимовий клуб бджіл завжди буде перебувати в оточенні холодного повітря. Про це говорять і результати численних досліджень. По суті, виходить, що в такій ситуації у вулику буде відбуватися висхідна наскрізна вентиляція з дуже малою інтенсивністю, який буде явно недостатньо для видалення всіх продуктів життєдіяльності клубу, але досить для того, щоб холодне повітря заповнили майже весь простір біля клубу.
Що ж стосується можливостей клубу здійснювати активну вентиляцію, то в цій ситуації через відсутність герметичної порожнини вгорі й через те, що клуб своєю масою не може перекрити вулик поперек, клуб не зможе створювати необхідний надлишковий тиск для виходу назовні через льоток відпрацьованого повітря. Швидше за все, у випадку «включення» активної вентиляції, буде відбуватися просте механічне перемішування повітря у внутрішньому обсязі вулика з мінімальним його виносом назовні через льоток.
При відсутності активної вентиляції видихуваний через низ клубу тепле повітря буде відразу ж підніматися нагору, обмиваючи клуб зовні й образуя теплову «сорочку». Це повітря буде віддавати вологу більше холодному внутрішньому повітрю, у результаті чого волога буде конденсуватися на внутрішніх конструкціях вулика. У той же час через відкритий нижній льоток буде відбуватися повітрообмін із зовнішнім середовищем і за рахунок дифузії. Але точно так само, як і в дуплі, через малу площу відкритого льотка інтенсивність цього повітрообміну буде істотно нижче необхідною.
В остаточному підсумку, за зазначеними вище причинами взимку у вулику при вентиляції через нижній льоток завжди буде присутній висока вологість, а бджоли будуть відчувати дефіцит необхідного їм кисню. Щоб уникнути цього, найчастіше роблять інтенсивну наскрізну вентиляцію, що дозволяє «включити» конвекційний повітрообмін. У цьому випадку відпрацьоване тепле повітря одержує можливість інтенсивно виходити назовні через спеціально створені продухи в стелі. У результаті цього усередині вулика буде створюватися невелике розрідження, що через нижній льоток буде «подсасывать» холодне зовнішнє повітря, і він при своєму русі нагору буде обмивати клуб (мал. 3.13).
Рис. 3.13. Воздухообмен в улье с вентиляцией через потолок
Створення наскрізної висхідної вентиляції, дійсно, підвищує кількість вступника в клуб кисню й значно знижує, а при інтенсивній вентиляції - і зовсім усуває надлишкову внутриульевую вологість. Однак висхідний наскрізний потік холодного повітря є неприродним для зимового клубу, оскільки через велику площу зіткнення холодного повітря із клубом відбувається значне охолодження гнізда. Це сильно збуджує бджіл, і вони починають споживати більше корму. При інтенсивній наскрізній вентиляції споживання корму бджолами взимку збільшується на 20- 25%, а в особливо несприятливих випадках - і більше.
Хоча цей варіант вентиляції й не можна визнати оптимальним, але для районів з короткої й теплої взимку він може бути цілком прийнятним.
А тепер давайте подивимося, як буде відбуватися повітрообмін у вулику при вентиляції через верхній льоток.
: