ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ВУЛИКІВ

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ВУЛИКІВ

Відповідно до розглянутого питання будемо далі говорити про сучасні вулики тільки в аспекті тих його характеристик, які впливають на якість зимівлі.
Сучасні технології розраховані, як правило, на конструкції вуликів, що мають вільне подрамочное простір в 100-150 мм і більше. Цей простір забезпечує при зимівлі нагромадження вуглекислого газу нижче клубу і його удаление через нижній льоток. При наявності великого подрамочного простору зимовий подмор ніколи не забиває нижній льоток. При такій конструкції вулика зявляється можливість мати піддон, що виймається. Це дозволить надійно контролювати хід зимівлі по стані що випав подмора й інших відходів клубу і якщо буде потреба надати термінову допомогу: дати корм, воду, вигнати миша, що проникнула у вулик, і т.д.
Вище ми вже говорили про те, що товщина стінок вулика не має вирішального значення для зимівлі й тому цілком можна обходитися вуликами зі стінкою в 20-25 мм. Однак пояснення тому, що чомусь більшість бджолярів у цей час все-таки віддають перевагу вуликам з більше товстими стінками в 35-50 мм, поки не дано. А дійсно, чому?.
Мені представляється, що тут можуть бути дані два прийнятних пояснення.
1.
Інстинктивне бажання бджоляра зробити вулики потеплее. Видимо, при цьому працює стереотип: нас краще гріє товсте (зимове) пальто, чим тонке (осіннє). Так, для людини в пальто це дійсно так, а для зимового клубу у вулику - немає.
2.
Більше істотне. Як треба із властивостей товарної деревини, вулик з товстими стінками буде мати потенційну можливість накопичувати в деревині більша кількість вологи, чим вулик з тонкими стінками. Справа в тому, що обсяг деревини, з якої виготовлений однаковий корпус, при стінці в 20 мм і при стінці в 40 мм буде відрізнятися у два рази. Тому в ході зимівлі 20міліметровий корпус зможе вбрати в себе із внутриульевого простору у два рази менше вологи, чим 40-міліметровий. Отже, виготовляючи товстостінний вулик, бджоляр як би страхується від можливих негативних наслідків неблагополучної зимівлі.
У це пояснення добре вписується широко відомий факт, що бджоли краще зимують у старих порохнявих вуликах або у вуликах із ситового (висохлого на корені) дерева. І та, і інша деревина легк і пориста й добре усмоктує внутриульевую вологу під час зимівлі. Але як би там не було, а при неблагополучній зимівлі навіть товстостінний вулик не зможе вбрати всю зайву внутриульевую вологу. Тому вулик з товстими стінками сам по собі не може бути гарантією успішної зимівлі. Багаторічна практика показує, що бджоли можуть погано зимувати й у традиційних товстостінних вуликах. А щоб забезпечити гарну зимівлю у вулику з будь-якою товщиною стінки, треба восени добре готовити сильні родини, а також використовувати сучасні технології зимівлі бджіл.
Продовжуючи розмову про сучасні вулики, не можна залишити без уваги й незаслужено забутий двухстеночный вулик.
Конструкція цього вулика загальновідома. Як матеріал для стінок може використовуватися дошка 10 мм, фанера 5-10 мм і інші матеріали. Несучу силову конструкцію краще виготовити з деревяних брусків розтином 20x40 мм. Кращий і безкоштовний теплоизолятор між стінками - повітря, однак можна використовувати й інші не гниючі й не нагромаджуюча волога теплоизоляторы: аркушевий або здрібнений пінопласт, перлітовий спучений пісок, синтепон, мінеральну вату (але не скловату!).
Порівняльні характеристики двухстеночных вуликів з різними теплоизоляторами наведені в табл. 3.4.
Примітка.
В останньому стовпці таблиці зазначена товщина одинарної соснової дошки, з якої потрібно було б виготовити вулик, щоб забезпечити такий коефіцієнт теплопровідності (К
), який забезпечується двухстеночным вуликом з відповідної теплоизолятором.
3.3.6.