вишня

вишня

Вишня — морозотривке невибагливе до ґрунтів рас тение сімейства розоцветных, що утворить кулясту кро ну із прутевидными пагонами й галузями. По зовнішньому вигляді.
розрізняють кустовидные й деревоподібні вишні. Перші дости гают висоти 2—4 м, другі — 5—6 м. Кустовидные вишні на чинают плодоносити на 3—4 рік після посадки, древовид ные — на рік пізніше. Листи рослини прості, еліптичні, загострені, шкірясті. Квітки, що складаються з пятираздельний чашечки й пяти вільних пелюстків білого цвіту, собра ны в малоцветковые парасольки на галузях приросту попереднього.
року. У квітці 20—25 тичинок. На дні квітки, навколо завязі, розташовується нектарник кільцеподібної форми. Цвітуть у кін.
це весни: деревоподібні протягом 10 днів, кустовидные — 15— 20 днів. Кожна квітка живе близько 5 днів. При запиленні насаджень бджолами вишні здатні плодоносити щорічно. Медопродуктивность насаджень ЗО—50 кг/га.
Основне розходження між кустовидными й деревоподібними вишнями полягає в характері плодоносіння: перші приносять урожай на подовжених плодових гілочках, а другі - на коротких букетних гілочках.
По виду плодів вишні підрозділяються на дві групи: гриоты, або морели,- з темноокрашенным соком і аморе-чи зі світлими плодами й слабоокрашенным соком.
Вишня росте навіть на піщаних і камянистих ґрунтах, але для одержання високих урожаїв плодів потрібні вологоємні й родючі ґрунти.
Харакіерилика окремих соріів вишень.
Володимирська. Широко розповсюджений сорт. Дерево низьке, з великими плодами дуже гарного смаку.
Гриот Лигеля (Рання Лигеля). Дерево сильноросле, зимостійке. Плодоносити починає на 3-4 рік після посадки. Урожайність невисока. Плоди середньої маси, темночервоного цвіту, кисло-солодкі з темноокрашенным соком. Дозрівають плоди наприкінці червня.
Гриот остгеймский. Дерево кустовидного типу, середньо-росле, зимостійке. Плодоносити починає на 3-4 рік після посадки. Плоди середньої й вище середньої маси темночервоного цвіту. Мякоть плодів соковита, з темно-червоним соком, кисло-солодка*, гарного смаку. Плоди дозрівають у середині й другій половині липня.
Любская. Старий російський сорт. Дерева характеризуються.
рясним щорічним плодоносінням, самоплодностью, гарною.
зимостійкістю, виняткової.
скороплодностью (на 2-й рік після.
І: посадки), слаборослостью, пізнім.
f цвітінням і пізнім строком дозрівання.
плодів (серпень). Дерево - типова.
кустовидная вишня висотою 2-2,5 м.
Плоди рослини середньої й вище.
середньої маси, темноокрашен-ные, на.
смак кислі.
Новодворская.
Дерева.
відрізняються зимостійкістю,.
середньою врожайністю й гарним.
смаком плодів. Дерева среднерослые,.
плодоносити починають на 3-4 рік після
посадки. Плоди середньої й вище.
і середньої маси, темно-червоного цвіту,.
„ „ -з дуже темним соком. Строк дозрівання.
Вишня звичайна.
плодів - друга половина липня.
Ширвжиток чорна. Дерева среднерослые, високоврожайні, зимостійкі. Наприкінці червня плоди цього сорту досягають нормальних розмірів, приймають рожеве фарбування, набирають гарні смакові якості. До середини липня плоди стають чорними, мясистими, винятково смачними, солодкими, сильно ароматними.
предпосадочная підготовка ґрунту.
Підготовка місць посадки дерев і чагарників здійснюється за 4-6 місяців до початку посадки: для осінньої - з весни й повинна бути закінчена в травні - червні, а для весняної восени. У цей час рекомендується рити ями для саджанців: яблунь і груш - шириною в 1 м 20 див (радіус 60 див), зливши й вишень - шириною 1 м 80 див (радіус 90 див) і глибиною 80 див.
Після розмітки окружності ями необхідного діаметра (радіуса), відрити верхній родючий шар ґрунту й відкласти його осторонь від ями, а нижній (глину або інший неродючий фунт, викинутий з ями при її поглибленні на необхідну глибину) віднести за рису саду.
Коли яма буде вирита, на її дно покласти гній шаром в 20 див і змішати його з тим мінеральним добривом, що є в наявності, але краще з 1 кг ніфофоски. Потім насипати на цю суміш шар в 10-15 див відкладеній при ритті ями землі. Вилити в яму 1-2 цебра води, знову накласти шар гною на глибину в 10-15 див і перемішати з 1 кг мінерального добрива, прикрити родючим фунтом шаром 10-15 див і, якщо можливо, вилити 1-2 цебра води. Так, чергуючи послойно, заповнити яму органо-мінеральною сумішшю й родючим шаром фунту до повного її обсягу, після чого на вміст ями вилити з лійки цебро води.
При відсутності гною можна використовувати торф, компост, ошурки, деревну золу. У випадку застосування замість гною ошурок дозу мінерального добрива варто подвоїти.
Підготовлена таким способом яма залишається до посадки дерева.
строки й способи посадки плодових рослин.
Коли краще саджати яблуні й фуші - восени або навесні? Є багато позитивного й негативного як в осінньої, так і у весняній посадці. Але перевага, на практиці, віддається всетаки осені. Це час гарний тим, що за осенне-весняний період коренева система саджанців устигає добре урослися в фунт і готова, хоча й слабко, подавати в наземні органи рослин все необхідне для початку їхньої вегетації.
Але в районах із суворою зимою й короткою осінню, а також у морозні безсніжні зими, при осінній посадці коренева система рослин (і без того підрублена й укорочена при копке саджанців) навесні не може подавати навіть мінімум живильних речовин для забезпечення їхньої життєдіяльності. І тоді пофібно застосувати помітне мистецтво, що полягає в частому поливі, розпушуванні фунту, притенении рослин і інших заходів, щоб домогтися початку сокодвижения в їхніх тканинах і появи слабкого, дрібного листового апарата. Разом з тим суворі й безсніжні зими бувають дуже рідко. Отже, осіння посадка яблунь і фуш є найбільш прийнятною.
Весняна посадка дерев яблуні й фуші буде вдалої в тому випадку, якщо вона здійснена в ранневесенний період, тобто тоді, коли ще не зовсім розмерзлася земля й слідом за посадкою дерева на нове місце (навіть при вологому фунті) садівник буде активно поливати його підіфітої на сонце водою до появи й належного розгортання листового апарата, а потім перейде до помірного поливу саджанців протягом весни, літа й осіни. У випадку, якщо ж садівник який-небудь захід виконувати не стане, сподіваючись на весняну вологу, те це може привести до помітного підсихання ослабленої кореневої системи, різкій невідповідності в розвитку підземної й надземної частин рослини, довгому, часто дуже слабкій, млявій появі листів, винятково невеликому літньо-осінньому приросту надземних частин, поганої підготовленості дерев до зими й можливій їхній загибелі в зимовий період.
Зливи люблять ранневесенюю посадку. Практика показала, що восени посаджена слива погано переносить низькі зимові температури й навесні, як правило, ознак росту не виявляє.
Вишні краще саджати навесні. Викопувати саджанці феба у квітні з тим розрахунком, щоб до початку сокодвижения коренева система змогла адаптуватися на новому місці.
Саджають дерева в раніше підготовлені ями. З огляду на, що коренева система кожного деревця побудована й розташована по-різному, робота ця проводиться сфого індивідуально. При цьому з ями вибирається фунту стільки, щоб коренева система саджанця могла вільно там розміститися. Коли лунка в ямі буде підготовлена настільки, щоб размещению корінців ніщо там не заважало, у середину ями доцільно забити кіл (ціпок) діаметром 2—2,5 див і висотою трохи вище лідера саджанця так, щоб він стійко міг тримати дерево на заданій висоті (кіл краще виготовити з липи або ліщини, щоб заглубленная його частина через 2—3 роки згнила в ґрунті).
У підготовлену лунку рекомендується вилити 1-2 цебра води, покласти з південної сторони кола через яму (горизонтально поверхні фунту) дощечку або ціпок, а з північної сторони опустити в лунку саджанець так, щоб коренева система його вільно розташувалася в ній (розташування саджанця з північної сторони кола охоронить кору молодого деревця від сонячних опіків). Потім кореневу шийку саджанця піднімають на 5-6 див вище нульовій лінії (тобто вище дошки або ціпки, розташованої з південної сторони кола) і туго привязують деревце мотузкою (краще бинтом) до кола. Переконавшись у надійності привязки саджанця до кола, лунку обережно заповнюють до закриття кореневої шийки деревця попередньо добре здрібненим фунтом, виливають у неї через лійку цебро води. Після поливу коренева шийка може помітно оголитися; у цьому випадку її варто прикрити фунтом і залишити в такому виді до наступного дня. На другий день після посадки деревце пофібно обережно полити й, якщо коренева шийка при цьому обнажится, прикрити її фунтом. Так поступово
ви в ямі, видалення від кореневої системи саджанця зайвого повітря й деякого ущільнення фунту в корінь.
Рано навесні наступного року мотузку, з місця привязки саджанця до кола при його посадці, варто зняти й вісімкою привязати в іншому місці й також за допомогою привязки до кола виправити криві місця штамба лідера й домогтися вирівнювання деревця в перші роки його життя на новому місці. Надалі це полегшить удосконалювання деревцем своєї крони, обрізку його суків, забезпечить безперешкодне, найбільше легеня, рух живильних розчинів по лубі рослини.