Септицемія

Септицемія

Септицемія — захворювання дорослих особин бджолиних родин, викликуване поліморфної, грамотрицательной, рухливий, не утворююча суперечка бактерією — псевдомонас апи-септикум. Збудник захворювання зберігає життєздатність на стінках і дні вулика в літній період при температурі 16—28 *С и відносної вологості 29—75 % до 35 доби, в осінньо-зимовий період при коливаннях температури від •+ 2 до -25 °С и відносної вологості 60—98 % — до 150 сутоковище. У комірках стільників при аналогічних показниках температури й вологості влітку він виживає до 40 доби, в осінньо-зимовий період — до 180 доби. В організмі кліщів варроа Якобсони мікроб виживає 12—14 годин, у їхніх трупах — 25— 30 доби, в екскрементах кліщів — до 25 доби, у трупах бджіл — до 30 доби. Бактерія витримує дію фенолу в розведенні 1:90 — 10 хв; 0,5 %-ний перекису водню — 25 хв; 0,5 %-ного глутарового альдегіду — 5 хв; 5 %-ных розчинах препаратів ниртан і демп при температурі 60 °С — 35 хв. Гине збудник хвороби при нагріванні до 100 *Із за 3 хв. Сонячні промені й пари формаліну вбивають його протягом 7 годин.
Вогнищем поширення хвороби є хворі бджоли, стоячі й стічні води. Проникненню збудника в гемолімфу особин бджолиної родини сприяють паразитичні кліщі, мухи, личинки жука майки. Найбільше активно він проникає в організм особин через травний тракт і органи подиху.
Характерні ознаки захворювання. Хвороба виникає частіше навесні й улітку, рідше - восени. Захворілі особини бджолиної родини відмовляються від корму, не літають (наслідок поразки грудних мязів), розповзаються по всій площі пасіки, часто гинуть масово як безпосередньо у вулику, так і на прилітній дошці й предлетковой площадці. Гемолімфа хворих бджіл (внаслідок розмноження в ній збудника) стає молочно-білою; грудні мязи здобувають ясно-коричневий, потім чорний цвіт, розкладаючись перетворюються в мастку масу. Висохлі особини при дотику до них розпадаються на окремі сегменти, що є характерною ознакою даного захворювання.
Діагноз установлюють по зовнішніх клінічних ознаках, результатам бактеріологічного дослідження й біологічної проби. Варто виключати вирозы й хімічні токсикози.
У лабораторію для дослідження направляють 20-30 живих особин бджолиної родини.
Міри боротьби. При встановленні захворювання на неблагополучну пасіку накладають карантин. Бджолині родини розташовують у сухих вуликах і оберігають від перезволоження їхнього гнізда. Хворі бджолині родини переганяють у продезінфіковані вулики й дають їм лікувальну підгодівлю з тетрацикліном або хлортетрацеклином у дозі 300 тис. ЕД на 1 л цукрового сиропу (концентрацією 1 кг цукру на 1 л води) по 100-150 мол на вуличку бджіл, трикратно з інтервалом 5 доби.
Дезінфекцію вуликів, інфікованих збудником септицемии, проводять 3 %-ным розчином перекису водню або розчином, що містить 1 % перекису водню й 0,5 % мурашиної кислоти, або 2 %-ным розчином глутарового альдегіду. Соторамки обробляють 3 %-ным розчином перекису водню, 1 %-ным розчином глутарового альдегіду й препаратом ГЛАК.
Продукти бджільництва, отримані від хворих бджолиних родин, використовують для харчових або технічних цілей.