Основне джерело інфекції - хвора родина. Мікроб патогенен для бджіл і ос. Від хворих родин до здорового збудник передається через інфіковані соторамки, мед, пергу, вулики, поїлки й інвентар, санітарну й захисний одяг, а також при бджолиному злодійстві й блуканні бджіл.
Бактерій з медом, пергою або водою попадають у кишечник бджіл, де дуже швидко розмножуються й отруюють їхній організм экзо- і эндотоксинами. Іноді збудник проникає в гемолімфу, і тоді в бджіл розвивається септицемія.
Характерні ознаки захворювання. Через частковий параліч крил хворі особини бджолиної родини поводяться скованно, черевце їх збільшується в обсязі, у них спостерігається слабкий понос. Усередині вулика й на прилітній дошці зявляються плями коричневого цвіту, улітку яскраво-жовтого з неприємним заходом. У льотка або на дні скапливается велика кількість хворих бджіл, що втратили здатність до польоту. Весняний обліт у хворих родин недружній. Часто спостерігається масова (як при отруєнні пестицидами) загибель бджіл.
Діагноз захворювання встановлюють із обліком характерних клінічних ознак і уточнюють за результатами бактеріологічних і серологічних досліджень у лабораторных умовах, крім нозематозу, септицемію, сальмонел-ліз, колибактериоз і ін.
На лабораторне дослідження відправляють не менш ЗО- 50 хворих бджіл і залишки екскрементів, зняті з поверхонь деревяних деталей вуликів у вигляді висохлих плям поносу за допомогою шкребка.
Міри боротьби. При підтвердженні діагнозу на неблагополучні пасіки накладають карантин, поліпшують умови змісту бджолиних родин. Хворі бджолині родини пересаджують у нові або продезінфіковані вулики, гнізда скорочують і утеплюють. Проводять лікувальну підгодівлю бджіл цукровим сиропом з одним з наступних лікарських препаратів (з розрахунку на 1 л сиропу концентрацією на 1 кг цукри 1 л води): левоміцетину — 0,2 г, синтоміцину — 0,5 г, неомицина — 0,2 г, хлортетрациклина — 0,2 р. Перед введенням у сироп узятий по нормі препарат попередньо розчиняють в 100 мол кипяченій і охолодженій до 25 °С води, потім вносять у цукровий сироп і ретельно перемішують. Лікувальний сироп дають по 100 мол на вуличку бджіл трикратно з інтервалом 3 доби за схемою:.
1-й курс лікування — стрептоміцин — 100 тис. ЕД, нещю-мицин — 100 тис. ЕД, левоміцетин — 0,1 г;.
2-й курс лікування — стрептоміцин — 150 тис. ЕД, нещю-мицин — 150 тис. ЕД, левоміцетин — 0,2 г;.
3-й курс лікування - відповідно - 200 тис. ЕД, 200 тис. ЕД, 0, 2 р. При цьому між кожним з курсів лікування роблять перерва в підгодівлі бджіл 3-е доби.
Вулики, вставні дошки, придатні для подальшого використання соторамки, інвентар, санітарний і захисний одяг дезінфікують. Забруднені випорожненнями стільники перетоплюють на віск. Мед від хворих родин використовувати для підгодівлі забороняється (його використовують на харчові цілі, але після 3 місячні зберігання в природних умовах).