Характеры ознаки захворювання. Хвороба проявляється наприкінці зимівлі й ранньої навесні. Хворі родини проявляють занепокоєння. Бджоли таких родин втрачають здатність до польоту, плазують із черевцем, що роздулося, мляві. При огляді виявляється великий відхід бджіл і виражене забруднення екскрементами соторамок і стінок вуликів. Кишечник хворих бджіл здобуває грязно-білий або бурувато-сірий цвіт.

Діагноз установлюють на підставі клінічних ознак захворювання й результатів бактеріологічних досліджень, а при необхідності й биопробы на бджолах.

Міри боротьби. Бджолині родини забезпечують доброякісними кормами, чистої (проточної або часто замінної в ємностях поїлок) питною водою, розміщаючи їх удалині від великих тваринницьких ферм (не ближче 1 км).

Хворим бджолиним родинам дають лікувальний цукровий сироп з одним з наступних антибіотиків: стрептоміцин - 200 тис. ЕД, хлортетрациклин - 100 тис. ЕД, левомице-тин - 0,2 г на 1 л цукрового сиропу. Обробляють родини трикратно з інтервалом в 5 днів.

Дезінфекцію вуликів, соторамок, розділових дощок, деревяних стелин, санітарного й захисного одягу, пчеловодного інвентарю проводять так само, як і при гафниозе.