Заражаються бджоли через інфіковані корм і воду. Поширюється хвороба контактним шляхом, при перестановці стільників із хворих бджолиних родин у здорові, при нападі й блуканні бджіл. Бактерії розмножуються в кишечнику, потім проникають у гемолімфу, жирове тіло й мязи.

Характеры ознаки захворювання. Хвороба виникає переважно наприкінці зими й навесні. Захворілі бджолині родини поводяться неспокійно, деякі особини вилітають із вуликів і гинуть. Весняний обліт бджіл хворих родин недружній. Бджоли таких родин виділяють багато смердючих, дуже клейких або напіврідких калових мас жовто-бурого цвіту. Соторамки, дно й стінки вуликів у цих родинах забруднені екскрементами. Особини уражених сальмонельозом бджолиних родин стають млявими, плазують по прилітній дошці й дну вулика з роздутим черевцем.

Діагноз захворювання ставлять на підставі эпизоотологических даних, клінічних ознак, результатів лабораторних досліджень патологічного матеріалу й биопробы на бджолах або піддослідних тваринах, крім нозематозу, гафниоз, колибактериоз, септицемію, хімічний токсикоз.

У ветеринарну лабораторію направляють не менш 20- ЗО загиблих (з роздутим черевцем) бджіл, залишки екскрементів, зняті із соторамок вуликів у вигляді плям поносу за допомогою шкребка.

Міри боротьби. Для попередження виникнення сальмонеллеза пасіки необхідно розташовувати вдалині від скотарень, водойм і інших місць, забруднених екскрементами. Бджіл забезпечують чистою питною водою з додаванням повареної солі; з лікувальними підгодівлями дають кобальт. Мед, залишений бджолиним родинам на зиму повинен бути якісним. Хворі родини пересаджують у чисті, продезінфіковані вулики, гнізда скорочують і утеплюють. Лікувальні заходи проводять також, як і при гафниозе. Мед від хворих родин для підгодівлі бджіл застосовувати не можна, на харчові цілі можна використовувати після З місяців зберігання.