НЕТРАДИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВУЛИКІВ

НЕТРАДИЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВУЛИКІВ

Як нетрадиційні матеріали для виготовлення вуликів у наших широтах найчастіше використовують очерет, рогоз, опилкобетон (ксилобетон), червона Цегла й деякі інші матеріали.
> Вулики із ксилобетона.
Ксилобетон (опилкобетон) - формовий матеріал, що складається із цементу, тирси й води в пропорціях твердих тіл 1:3 або 1:4 залежно від марки цементу. Замість чистого цементу краще взяти необхідна кількість сполучні у вигляді суміші цементу й перевелися в пропорції 1:1. Висохлий цементновапняний розчин володіє меншої гигроскопичностью, чим чисто цементний розчин, і тому стінки вуликів будуть менше відволожуватися. Можна запропонувати два способи виготовлення корпусів із ксилобетона.
При першому способі попередньо виготовляють форму, що відповідає необхідним розмірам корпуса. Товщина стінки, що рекомендується - 35-40 мм. Потім добре просочують ошурки, ретельно перемішують їх зі сполучним складом і додають необхідна кількість води. Робоча суміш не повинна текти, а мати консистенцію намоченого дощем піску.
Для виключення прихватывания розчину при його висиханні до стінок форми їх треба захистити целофановою плівкою. До того ж стінки готового корпуса в цьому випадку будуть гладкими, і перед їхнім фарбуванням не потрібна буде ніяка обробка. Готову робочу суміш закладають у форму. Щоб уникнути утворення порожнеч у майбутніх стінках робочу суміш періодично штикують шматком арматур або катанки.
У процесі виготовлення корпуса бажано в одну з торцевих стінок закласти відрізок дошки розміром не менш 100x100 мм товщиною, рівній обраній товщині стінки. Дошка заставляється в центрі стінки. Після висихання виробу в цій дошці треба просвердлити піряним свердлом з діаметром 25 мм круглий льоток. У процесі виготовлення корпуса також треба сформовать у верхній частині торцевих стінок пази для плічок ульевых рамок. Можна це завдання вирішити й по-іншому, якщо заздалегідь підготувати відповідні деревяні планки й закласти їх у форму на самий верх робочої суміші в торцевих стінках. Для надійного скріплення цих планок з майбутніми стінками в кожній, планці з нижньої сторони треба забити по 3-4 цвяхи на половину їхньої довжини й частину, що залишилася, загнути півкільцем. Після застывания розчину ці цвяхи будуть забетоновані в стінки й у такий спосіб забезпечать надійне скріплення планок зі стінками.
Приблизно через добу, коли стінки придбають первинну міцність, корпус і форму розєднують. Через кілька днів, коли корпус висохне, його усередині й зовні треба офарбити вапном, розведеної на нежирному молоці. Для додання кольору в таку фарбу можна додати водорозчинні барвники (гуаш, синьку, сухі фарби й т.д.).
При другому способі виготовлення корпусів форму на весь корпус не виготовляють, а кожну стінку відливають окремо. Для цього виготовляють дві деревяні рамки, у яких внутрішній розмір дорівнює зовнішньому розміру бічної й торцевої стінок вулика, а товщина рамки дорівнює товщині стінок вулика. Бажано, щоб ці рамки були розбірними.
Перед початком роботи готовлять планки, які будуть розташовуватися на торцях всіх стінок і за допомогою яких будуть скріплюватися стінки при складанні корпуса. Готовят також планки під плічка ульевых рамок. В усі ці планки забивають по 3-4 цвяхи (див. вище). Потім збирають рамку-форму й поміщають неї на рівну горизонтальну поверхню, прикриту целофановою плівкою. Також, як і в попередньому способі, готовлять робочу суміш. Усередину рамки-форми поміщають бічні планки (для торцевих стінок поміщають і планки під плічка) і робочу суміш рівномірно закладають у порожній обсяг рамки. Для того щоб у майбутній стінці не було порожнеч, треба періодично постукувати по рамці. Коли рамка буде повністю заповнена робочою сумішшю, її треба зарівняти. Для цього будь-якою рівною планкою треба простягнути по верху рамки від одного до іншого її торця.
Після того, як ксилобетон схопиться, рамку розбирають, а після остаточної просушки всі стінки корпуса зєднують у кутах на клеї й шурупах. Далі з корпусами надходять так, як описано вище. Оснащуються корпуси за бажанням бджоляра, однак ручки на корпуси краще ставити деревяні, про що буде розказано в підрозділі 3.3.8.
Корпуса із ксилобетона ледве важче деревяних, однак вони дешеві, досить міцні, а коефіцієнти теплопровідності ксилобетона й деревини порівнянні.
> Глиняні вулики.
М.Г. Хациревич («Бджільництво» № 9, 2005) повідомляє про вулики, для виготовлення яких він використовував глину й пісок. Для зміцнення конструкції в будівельний розчин він уводив силікат натрію (рідке скло).