Де містити вулики із бджолами

Де містити вулики із бджолами

Багато городян тримають бджоли навесні й улітку на садових ділянках, а селяни - біля будинку. У саду бджіл можна тримати на горищі дачі або в коридорі, у стінці якого робиться виріз для вильоту бджіл. Можна зробити також спеціальний сарай
-сарай-павільйон-сарай. Коли бджоли перебувають на горищі, то вони не небезпечні для сусідів, тому що літають верхи, люди їм не заважають і тому вони їх не торкають. Якщо їх тримають на землі відкрито або в павільйоні, те, як уже говорилося вище, необхідно вжити заходів, щоб бджоли не жалили сусідів. Для цієї мети або відгороджують бджіл від сусідів стіною в 2 метри висотою або навіть вище, але краще зробити так. Перед льотком, відступивши на 1 м, саджають ряд смородини, потім ряд малини, а за нею - обліпиху або полукультурки, або ранетки. У цьому випадку пасечный куточок буде виглядати красиво, давати плоди, а бджоли не будуть кривдити сусідів.
Якщо поруч немає полів, то в саду бджіл тримають до закінчення цвітіння яблунь, після цього їх треба перевезти в місця, де є гарна кормова база. Восени вулики повертають додому.
Для змісту бджіл узимку можна викопати зимовник-льох або організувати зимівлю під снігом (див. спеціальний розділ у книзі).
При виборі площадки для великої пасіки керуйтеся наступним: Під пасіку вибирають сухе місце. Рівень ґрунтових вод повинен бути не ближче 2 м від поверхні. Варто уникати холодних глинистих ґрунтів, що затримують воду. Площадку вибирають таку, щоб на ній не затримувався туман. Пасіку не можна ставити в місцях із сильною тягою повітря, в улоговинах, де повітря застоюється й у жаркі дні буває дуже висока температура.
Погано ставити в місцях з холодною повітряною зоною, де родини будуть погано розвиватися й занедужувати грибковими хворобами.
Площадку вибирають рівну, бажано з невеликим схилом до 5°С, щоб дати стік дощовій і поталій воді. Кращі схили на південний схід, південний захід і захід, але можна ставити на східному й південному схилах. Не можна ставити вулики на північному схилі.
Пасіку не слід розміщати поблизу більших водойм: озер, широких рік, боліт, якщо по іншу сторону їх перебувають медоноси. У цьому випадку бджоли будуть змушені летіти через водойму й масами гинути.
Не розташовуйте пасік поруч із підприємствами, що виробляють цукристі продукти, поблизу хімічних заводів. Від проїзних доріг, місць суспільного користування, шкіл, клубів, базарних площ, а також від скотарень вулики із бджолами ставлять не менш, ніж за 20 м і площадку під пасіку обносять суцільним забором.
або щільною огорожею чагарників і дерев, висотою в 2 і більше метрів.
Пасіка повинна бути захищена від вітрів, що панують у даній місцевості. Якщо немає природних перешкод для вітру, варто створити ветроломные лінії у вигляді деревних насаджень (верби, жовтої.
акації) по типі насаджень уздовж полотна залізниць. Захист від вітру повинна бути влаштована так, щоб ділянка з вуликами добре висвітлювався сонцем.
Площадку, де будуть розставляти вулики, треба вирівняти від ям, купин і засіяти білою конюшиною.
Багато пасік Сибіру страждають навесні від зльотів і нальотів. Вони бувають навесні в день першого обльоту. Бджоли вилітаючи зі своїх вуликів, потім помилково залітають в інші, тобто злітають від своєї родини. Залетять ці бджоли у вулики, які краще прогріті сонцем і куди найбільше спрямовується бджіл. Іноді злітається так багато бджіл! що вони переповняють вулик, навіть набиваються під кришку! Зльоти й нальоти це справжнє нещастя на пасіці, при цьому гинуть матки, поширюються хвороби, знижується продуктивність, стає неможливо вести племінну роботу. На такій пасіці все літо будуть блукати й злитися бджоли, губитися матки.
Щоб не було зльотів і нальотів, бджолині родини щорічно треба виставляти на ті самі місця. За зиму вони не забувають місце, на якому стояли вулики торік. Крім того, виставляючи родини на те ж місце, бджоляр легше запамятовує родину й стан її в плині декількох років. Родини краще ставити парами: один вулик льотком на схід, другий - на південь. Пари від пари повинна бути в 6 м, а ряд від ряду в 8 м друг від друга. Всі вулики в парі повинні бути пофарбовані в різні кольори, наприклад один білий, другий - синій або синій з жовтим, або жовтий з білим і т.д. Для фарбування звичайно користуються чотирма квітами: білим, синім, жовтим, і яскраво-червоним!.
З південної сторони біля кожної пари вуликів у метрі від льотка варто посадити медоносні чагарники, чергуючи їх, щоб створити орієнтири для бджіл. Чагарники будуть затінювати вулики й тим самим рятувати бджіл від жари. Затінені вулики в самий жаркий час дня збирають на 30 - 37% меду більше, ніж варті на пригріві. Для затінення вуликів краще використовувати чагарники-медоноси ягоди, що дають (полукультурки, зливи, вишні, клен татарський, жовту акацію, жостір і ін.) Провесною вони не дають тіні, тому що в цей час у них немає листів. До настання жари в них розпускаються листи й вони захищають бджоли від перегріву. Посадити їх треба так, щоб вони не огороджували, родини від ранкових і вечірніх променів сонця. Сонячне світло сприяє ранньому вильоту бджіл на медозбір. Кращий час для затінення вуликів з 12 до 18 годин.
Не слід використовувати для затінення дерева хвойних порід - ялицю, кедр, ялину, тому що вони рано, навесні дають тінь. Крім того; у тіні хвойних дерев бджоли страждають грибковими захворюваннями, що приводить до зниження їхньої продуктивності.
Із середини березня місце, куди виставляють бджіл, треба очистити від снігу, для цього посипають його шаром золи або землі.
Для постановки вуликів із бджолами забивають міцні коли висотою 20-25 див.
Якщо сніг станув, а на крапці (місце, де коштують вулики) залишилися калюжі, їх треба висушити.
Бджоляр повинен сам бути чист і акуратним, господарювати так, щоб на пасіці був санітарний порядок. Всі помийні й вигрібні ями повинні закриватися щільними кришками.
Щоб бджоли після виставки не летіли за водою на річку або до калюж, завчасно встановите на пасіці поїлки, для яких годиться будь-який посуд ємністю на 1-6 цебер із краном. Поїлки встановлюють у захищеному від вітру місці, щоб сонце весь день висвітлювало поїлку й підігрівало воду.
Рано навесні, коли ночі холодні, у поїлку щоранку наливають гарячу воду. Можна встановити дві поїлки: одна із чистою водою, інша з підсоленої (одна їдальня ложка солі на 10 літрів води). Не можна давати солі більше, а особливо класти шматки солі на дошку, тому що від підвищеної концентрації її бджоли будуть гинути. Наприклад, якщо бджола візьме 10%-ный розчин повареної солі, то вона загине через 2 дні.
Під кран поїлки покладете дошку із зиґзаґоподібним жолобом і відрегулюйте кран так, щоб вода капала на неї й дошка була увесь час мокрої. Щоб бджоли не перестали відвідувати поїлку, не забувайте щодня наливати в неї воду з весни до осені.
На весняний період у кожній бджолиній родині повинен бути кормовий запас меду й перги не менш 10 кг. Як правило, бджоли гинуть від голоду не взимку, а наприкінці зимівлі, особливо після виставки із зимовника, тому що після обльоту збільшується кількість відкладених маткою яєць, а отже, і потреба в меді, свіжій пилку й воді. Після виставки родина зїдає за місяць стільки ж меду, скільки за всю зиму. Якщо кормів мало, то родина швидко витрачає їх на виховання розплоду й гине від голоду.