У приміщенні можна переробляти віск у будь-яку погоду навесні, улітку й восени, у вільне від догляду за бджолами час.

Звичайно рекомендують суша вирізати з рамок, отсортировывать її й розмочувати в холодній мякій воді протягом доби. Це тільки підготовчий процес. Він досить трудомісткий. На вирізку однієї рамки й оскабливание її затрачається 5 мінут. Щоб забезпечити день роботи на пресі, треба вирізати й обскребти 183 рамки. На це йде більше 15 годин. Щоб знову використовувати рамки, їх треба продезинфицировать, натягнути на них дріт. На це витрачається ще близько 20 годин. Таким чином, на підготовчі роботи затрачається часу в кілька разів більше, ніж на основну роботу.

Д. Т. Найчуков при переробці суши не виконує підготовчі роботи, а відразу розварює рамки. Для порівняння способу Д. Т. Найчукова з рекомендуються в підручниках і інших руководствах відділ бджільництва провів хронометраж, що показав, що разваривание суши без вирізки її з рамок прискорює процес більш ніж в 3 рази.

Спосіб, запропонований Д. Т. Найчуковым, гарний ще тим, що збільшується строк придатності рамок. Рамки, з яких сушу вирізують, служать у межах двох-шести років, тому що при вирізці дріт часто ріже бічні планки. Без вирізки рамки служать більше 12 років. Крім того, у киплячій воді рамки дезінфікуються.

Пресування виконується так. Поруч із грубкою встановлюють спеціальну діжку воскоотстойник, у яку поміщають воскопресс конструкції НИИП. В 100-літрові казани наливають по 50 л дощової або снігової води. Тверда вода зовсім непридатна, тому що вона знижує вихід воску і його якість. Як тільки вода закипить, у неї опускають рамку зі стільниками. Після виварення рамку вдаряють об край казана, щоб стряхнути залишки суши й відкладають убік.

Поки суша розварюється, воскопресс готовлять до роботи. На дно преса й по кутах кладуть велику солому, а на дно ступи - звязану хрестоподібно мотузку, звиту із чотирьох шпагатин. Кінці мотузки повинні тягтися по кожній стінці нагору. На мотузку опускають мішок, що сли за формою й розміром ступи (якщо мішок буде зшитий не за формою, він швидко порветься). Усередину мішка набивають солому. І мішок, і воскопресс, і солому обварюють окропом. Потім заливають ківш розвареної суши, кладуть шар соломи, знову заливають ківш суши, знову кладуть солому. Так роблять пять шарів. Потім мішковину звертають і завязують хрест-навхрест мотузкою. На мішковину кладуть шар соломи й ще раз всі, у тому числі й гніт, обливають киплячою водою. Після цього на мішковину накладають гніт. У гніздо гніта вставляють гвинт і повільно закручують. Тиск гвинта треба збільшувати поступово, у міру стекания води й воску з мервы. Якщо відразу дати великий тиск, то масу почне розпирати в усі сторони, а віск і вода погано будуть відділятися. Під час пресування ступу необхідно періодично промивати окропом, не знімаючи тиску гвинта. Коли тиск буде доведено до межі й зі ступи перестане випливати рідина, гвинт розкручують, гніт знімають, мішок розвязують, мерву струшують, поливають киплячою водою й ще раз вичавлюють. Пресування повторюють не менш трьох разів.

У підручниках по бджільництву (А. Л. Гусельников, 1960 р.; Н. С. Щербина, 1958 р. і інші) рекомендується однократне пресування, тому більшість бджолярів Алтаю й Сибіру вичавлюють віск одним пресуванням. Для цього вони намагаються дати найбільший тиск, що приводить до поломок пресів і низькому виходу воску. Бджолярі вважають, що причиною поломки пресів і низького виходу воску є погана їхня конструкція.

А. Ф. Губін в 1929 р. установив, що вихід воску із суши збільшується не від сили тиску, а від кратності пресування, що для збільшення виходу воску необхідно застосовувати, як мінімум, трикратне пресування.

При такому пресуванні ми одержуємо по 140 г чистого воску з кожної гніздової рамки.

Після трикратного пресування гвинт розкручують, відкидають гніт, за кінці мотузок виймають мішковину й відокремлюють від мервы солому, що використовують при наступному пресуванні, а мерву розстеляють тонким шаром на сітчастих стелажах для просушки. Якщо стелажів ні, мерву сушать на наметі під навісом або на сонце. Якщо неї залишити на якийсь час у купі під навісом або на сонце, то вона швидко «займеться» і втратить восковитость. Щоб цього не трапилося, її треба частіше помішувати.

Зайву воду з діжки спускають через отвір, закритий краном або деревяною пробкою. Отвір повинне бути розташоване на 5 див вище дна, щоб бруд не забивав його. Спущену воду виливають у бак для підігрівання. Цією водою можна промивати ступу й використовувати для інших цілей протягом дня.

Після пресування вичавлений віск плаває в діжці. Щоб підвищити його якість, треба дати йому відстоятися в гарячому виді. Для цього прес із діжки знімають, а неї закривають кришкою й ретельно утеплюють. У цьому випадку віск залишається гарячим протягом двох-трьох доби. За цей час весь бруд опускається на дно й віск виходить тільки вищої якості. Якщо коло воску не має повноцінного виду, його очищають від емульсії, знову розтоплюють у баку з невеликою кількістю дощової води, розливають в емальовані тази, проціджують через марлю або чисту мішковину, і дають відстоятися в теплому місці. Після такої переробки віск виходить тільки кондиційний, незалежно від якості сировини. Кемеровська досвідчена станція від 400 бджолиних родин здає щорічно 650-850 кг воску тільки вищої якості.

Відстояний і застиглий віск із нижньої сторони має шар бруду (емульсія), що, як правило, очищають і викидають. Цього робити не слід, тому що бруд містить 40% воску. Треба перетопити емульсію на сонячної воскотопке. На колі воску, вийнятого з діжки, виходить два види емульсії: знизу рідка, як бруд, а вище - крупчаста, схожа на пергу. Кожний шар перетоплюють окремо. З 3 кг емульсії виходить 1,1 кг воску I сорту й 300 г вытопок, які продають державі.

Другий раз рамки обмивають у киплячій воді. Віск із її поверхні ловлять ковшем і зливають в емальоване блюдо. Після застывания віск перетоплюють на сонячної воскотопке. З кожної рамки при повторному кипятінні виходить 2 г воски.

Пасечную мерву після просушки можна продати на заготпункт, з якої на заводі одержують близько 18-20% воску. У заводський мерве залишається ще чимало воску, що добувають на воскоэкстракционном заводі. Шляхом екстракції З мервы одержують технічний віск, не придатний для виготовлення вощини. Його використовує промисловість, а шроти, що залишилися, є кращим біопаливом для парників.