Користаючись із нагоди, дозволю собі невеликий відступ. Хочу сказати, що, на мій погляд, деякі конструктивні «изыски» окремих винахідників («самі універсальні, зроблені, продуктивні, биостатор-ные» і інші вулики) по більшій мері нічого загального з їхніми авторами, що заявляються, претензіями не мають. Як, втім, і зі зручностями їхнього використання. Дуже часто ці конструкції ніяк не погодяться з біологічними потребами бджіл, але зате з головою видають прагнення їхніх авторів помилуватися собою й прославитися якщо й не на увесь світ, те хоча б в одній окремо взятій країні.
Глибоко впевнений, что~"час конструктивного «екстремізму» у бджільництві давно пройшла й спроба створення чергового «революційного» вулика більше попахивает рекламою власних амбіцій, чим витонченим конструктивним шедевром. Молодим бджолярам, які ще не мають достатнього досвіду, говорю: «Бійтеся голосних заяв про «самому зроблений» вулику! І чим голосніше й наполегливіше будуть звучати ці заяви, тим далі від них тримаєтеся».
Не було, немає й не буде самого зробленого вулика, оскільки, будучи зробленим в одному, він не є таким в іншому! Урахувати й реалізувати безліч вимог до вулика, частина з яких споконвічно суперечить один одному, в одній конструкції практично неможливо. Є тільки вулики цілком прийнятних конструкцій, які у відомій мері зручні й бджолам і бджоляру.
Багатовікове заняття бджільництвом уже зробило «природний добір» з тисяч і тисяч конструкцій вуликів і залишило всього кілька базових конструкцій. На мій погляд, для наших середніх широт такими є багатокорпусний вулик Лангстрота-Рута, український вулик і, можливо, вулик Дадана.
Звичайно, я не призиваю обмежитися тільки копіюванням цих конструкцій. Безумовно, можна й навіть потрібно вдосконалювати окремі елементи цих вуликів, але при цьому зберігати в основі базову конструкцію. Особливо дбайливо, треба ставитися до існуючих стандартів рамок і неодмінно зберігати їх у будь-якій конструкції вулика. Скажу більш виразно - без дотримання існуючих стандартів рамок сучасне бджільництво стане неможливим. Уявіть собі ситуацію, коли кожному бджоляру прийде «шити» вулик, рамки й вощину по своїй персональній мірці. У цій ситуації про уніфікацію можна буде забути, як, втім, і про промислове бджільництво.
Однак на процес винаходу можна подивитися й з іншого боку - як на процес росту й самоствердження бджоляра. Тому якщо у вас зявилося бажання вдосконалити існуючий вулик або винайти щось зовсім нове, то творите й дерзайте!.
Сам-Те я, чого гріха таїти, теж люблю поизобретать. Ще в 1995 р. розробив конструкцію вулика тонкостінного (УТ-95) на базі багатокорпусного вулика. Тривалий час користуюся цими вуликами, і мене вони цілком задовольняють. Мої колеги теж знаходять у цій конструкції раціональне зерно й потихонечку вносять зміни у свої вулики. По ходу нашої подальшої розмови, там, де це доречно, я буду розповідати про цей вулик, хоча ніколи не говорив і не буду говорити про те, що мій вулик - сама досконалість. Я добре знаю як достоїнства цієї конструкції, так і її недоліки й ні від кого їх не приховую.
Прошу прощення в мого терплячого читача за те, що пішов небагато убік від теми. Вертаюся до викладу суті питання.
А тепер розглянемо, як впливає форма (розмір) і обсяг вулика на життєдіяльність бджолиної родини.
1.2. I.