Протягом наступних двох-фьох років вирізують у підстави куща зайві однолітні прикореневі пагони, залишаючи 3—4 добре розвинених і зручно розташованих пагони для наступного формування куща. У першу чергу видаляють самими слабкими, загущеними, ураженими шкідниками й хворобами пагони. Якщо кущ утворить прикореневі пагони слабко, то вирізують 1—2 старі кістякові галузі зі слабким однолітнім приростом. У добре сформованого дорослого куща чорної смородини може бути 10—15 кістякових галузей всіх віків (приблизно по 2—4), причому однолітніх — на 1—2 галузі більше.
При сильному загущении куща й слабкому поновленні видаляють частину молодих галузей, особливо пригноблених, поламаних і т.п. Вирізують також нульові пагони, у першу чергу слабкі, загущені й хворі, залишаючи лише 5-6 сильних, рівномірно розташованих однолітніх прикореневих пагонів для поновлення куща.
У старих, але ще зберегли продуктивність галузей проводять обрізку на багаторічну деревину, тобто видаляють кінцеві частини з ослабілим приростом і слабкими плодовими гілочками до сильного бічного розгалуження.
Сорту чорної смородини розрізняються по характері росту й плодоносіння, тому ці особливості необхідно враховувати при виборі типу обрізки. Так, у сортів, що дають багато прикореневих пагонів зі слабкими розгалуженнями, укорочують однолітні нульові пагони до 1/3-1/2 їхньої довжини. Якщо прикореневі пагони відростають у невеликій кількості й на кістякових галузях утвориться багато сильних розгалужень, то нульові пагони не укорочують або укорочують дуже слабко, але вирізують зайві старі галузі, навіть якщо вони й дають гарний урожай. Галузі в таких сортів плодоносять довше, і тому їх вирізують у більше старшому віці (5-6 років).
У сортів алтайської селекції (Голубка, Приморський чемпіон і ін.) більшість бруньок на нульових прикореневих пагонах квіткові, завдяки чому в середній і верхній частині однолітніх пагонів часто зявляються добре розвинені плодові утворення (квіткові бруньки, кольчатки). Тому в цих сортів прикореневі й пагони, що відростають, не укорочують, а обмежуються проріджуванням кущів шляхом видалення отплодоносивших чотирирічних галузей.
У червоної й білої смородини плодові гілочки розташовуються скученно, кістякові галузі більше довговічні, добре ростуть і зберігають свою продуктивність до 6—8 років. Тому кущі червоної й білої смородини також повинні мати разновозрастные галузі.
Багато сортів цих видів смородини схильні давати велику кількість прикореневих пагонів, з яких при обрізку залишають 3-5 штук для заміщення. Однолітні приросты в плодоносних галузей не укорочують, тому що це може привести до зниження врожаю. 5- 6-літні галузі з ослабленим ростом обрізають на сильне бічне розгалуження, а галузі старше 7-8 років вирізують у підстави.
При формуванні кущів чорної й червоної смородини можна практикувати літню обрізку (прищіпка пагонів). Вона виробляється у фазі активного й загасаючого росту - на початку липня (сорту Стахановка Алтаю, Коксу й ін.), у другій половині липня, на початку й середині серпня (Виставочна, Голубка й ін.). При цьому прищипують зростаючу верхівку кожного пагона на 1-2бруньки. Після прищіпки на прикореневих пагонах до осені першого року утворяться галузі із численними квітковими бруньками. Галузі, сформовані при літній прищіпці, починають рясно плодоносити на дворічних кущах. Щорічна літня прищіпка приводить до утворення на кольчатках подовжених пагонів заміщення із квітковими бруньками. Літня прищіпка підвищує врожайність і збільшує масу ягоди. Однак варто памятати, що у випадку проведення прищіпки в другій половині серпня дозрівання ягід на кущах смородини помітно затягається.
Кращий строк обрізки - весняний, до розпухання бруньок. Але оскільки в чорної смородини бруньки розпускаються рано, те частина робіт з обрізку її кущів доцільно перенести на осінь. У цьому випадку ранньої восени, відразу ж після збору врожаю, можна приступится до видалення старих отплодоносивших галузей, вирізуючи в самої підстави, а також всіх зайвих загущающих пагонів. Навесні ж проводять детальну обрізку.