МАЛИНА

МАЛИНА

"Малина — напівчагарник сімейства розоцветных, що має багаторічні кореневища й корінь. На кореневищі й придаткових коріннях розташовані пазушні й адвентивні бруньки. З пазушних бруньок на кореневище розвиваються пагони, називані пагонами заміщення, а з адвентивних бруньок - нащадки. Число пагонів на один кущ визначається сортовими особливостями й коливається від 5-10 до 25-30. У перший рік після посадки розвиваються вегетативні пагони висотою 1,5-2,5 м. На другий рік вони древеснеют, образуя бічні галузі з пухкими квітковими кистями, що никнуть. Листи черешковые, що складаються з 3-5 яйцеподібних листочків. Квітки з подвійним 5-членною оцвітиною, до 12 мм у діаметрі. Віночок має зеленувато-біле фарбування. Тичинок і маточок у квітці багато.
Зацвітає після появи листів, на початку літа. Основне цвітіння триває 25-30 днів., Квітка виділяє 2- 7 мг нектари й утворить багато пилка. Медопродуктивность заростей дикоростучої й культурної малини становить 100-150 кг/га.
Виростає природно в тайговій зоні Європейської території країни й у Сибіру. Пишно розвивається на лісосіках і гарах, образуя великі зарості, широко культивується. У сприятливі роки контрольні вулики під час масового цвітіння малини показують принесення нектару по 3-5 кг, а в деякі дні -до 10-14 кг.
Посадка малини й догляд за саджанцями Малину розміщають на добре освітлені й захищені від вітру місцях, де накопичується в зимовому періоді року значна кількість снігу. Якщо кущі малини розміщають уздовж забору, то розташовують їх від забору на відстані не ближче 1 м. Кращий час посадки малини - осінь (кінець вересня - перша половина жовтня). У весняний період рослини треба висаджувати до того моменту, коли в прикопаних на зиму саджанців ще тільки починають набухати (трохи проростати) бруньки. У противному випадку на кореневищах можуть.
бути ушкоджені ті бруньки, з яких повинні.
виростати пагони заміщення.
Під час.
посадки саджанці з неприкритими коріннями на солн-це й вітру довго тримати не можна. Якщо посадка тимчасово затримай-ліпиться або пе-реносится (тим більше на весну) саджанці " при-капывают. Для цього риють канав-ку глибиною 25-30 див, устанав.
ливают у неї саджанці, засыпают їхніх корінь поч-виття, поливають її й трохи.
ущільнюють, а з настанням морозів насипають зверху 15-20 див торфу.
Посадку саджанців малини можна проводити в лунки або.
борозни
глибиною 15-25
див. Вийму-.
тую з них ґрунт складають в одну сторону й розсипають по ній мінеральні добрива, потім усі перемішують. Саджанці опускають коріннями в борозну (лунку) на ту ж глибину, на який вони росли в розпліднику, і засипають ґрунтом (раніше перемішаної з добривами). При цьому брунька, з якої розвивається пагін заміщення, повинна залишатися на границі ґрунт - повітря з поглибленням на 2-3 див. При дрібній посадці коренева система може страждати при посусі й низьких температурах, а при надмірно глибокій помітно знижується приживлюваність і послабляється ріст рослин.
У посушливих районах малину саджають у глибокі борозни й не засипають їх повністю ґрунтом, що сприяє найбільшому нагромадженню снігу, збереженню вологи й розвитку кореневої системи в більше зволожених шарах ґрунту. На перезволожених ґрунтах малину саджають у підняті гряди, тому що коренева система цієї рослини затоплення не виносить; зайву вологу відводять борознами. Саджанці малини висаджують двома способами: рядова посадка з відстанню між рядами 1,5-1,8 м і між рослинами в ряді - 0,3- 0,5 м; кущова посадка з відстанню між рядами й рослинами від 0,8 до 1,0 м.
Сорту з поганий побегопроизводительной здатністю потрібно саджати по 2 саджанці в одне гніздо.
Посаджені рослини поливають водою, обрізають їхні стебла до висоти 20 див або в поверхні ґрунту. Ґрунт злегка рихлять, при необхідності полив рослин повторюють.
Відразу після посадки рослини малини намагаються замульчировать. У якості мульчирующего матеріалу використовують торф, гній, солому, суху траву, сухі листи, ошурки, мелкодробленую деревну кору, синтетичні плівки (краще чорні).
Торф для мульчирования просушують, подрібнюють, охороняють від зволоження. Траву косять на сіно під час цвітіння, сушать і зберігають, періодично просушуючи. Ошурки, навпаки, тримають доступними для зволоження атмосферними опадами. Періодично їх перелопачують і використовують після 2-3 літні зберігання на відкритому повітрі.
Ґрунт навколо саджанців після поливу засипають мульчирующим матеріалом шаром 5-8 див або застеляють плівкою, проробивши в стебел отвору діаметром 5-10 див. На другий рік навесні додатково мульчируют всю площу малинників, довівши шар мульчирующего матеріалу до 15-20 див. Шматки старої плівки розстеляють так, щоб вода при поливі вільно проникала в ґрунт. Отвір плівки в підстави куща розширюють до 20 див у діаметрі.
Якщо на рослинах немає шкідників, що зимують у ґрунті, то навесні можна додавати мульчирующего матеріалу на 5- 10 див вище попереднього шаруючи. Якщо шкідників багато або починають зявлятися буряни, то восени після зникнення (відходу) шкідників на зимівлю весь шар мульчирующего матеріалу рихлять і перекопують разом із ґрунтом; навесні в ґрунт вносять азотні добрива й ще раз її рихлять для руйнування місць зимівлі шкідників і насипають свіжий шар мульчирующего матеріалу товщиною 15-20 див. У випадку, коли шкідників багато, восени мульчирующий матеріал разом із зимуючими личинками й лялечками збирають і закопують у ями для готування компосту, а ґрунт малинників дрібно перекопують. Навесні дрібну перекопку повторюють і кущі знову засипають мульчирующим матеріалом.
При відсутності мульчирующего матеріалу, а також на перезволожених ділянках буряни просапують вручну, а ґрунт обробляють вилами, мотиками. Восени, після завершення всіх інших робіт, утоптану ґрунт у міжряддях перекопують, не наближаючись до кущів до ЗО див із всіх сторін.
У перший рік після посадки, якщо саджанець добре розвинений і в нього швидко росте пагін заміщення, можна зберегти на старому стеблі бічні гілочки із квітами й одержати на них ягоди. Якщо пагін заміщення слабкий, то квіти краще уда-лити або зрізати стебло саджанця в підстави.
Формування кущів і обрізка малини.
Кущам малини обовязково потрібна опора: при рядовій системі оброблення культури - шпалери, при кущовий -.
Існує кілька способів шпалер і способів кріплення пагонів, але для всіх їх необхідні крайові стовпи, проміжні коли й дріт. Стовпи для цього підбирають досить товсті, діаметром 8-10 див. Металеві труби перед установкою обробляють розплавленим бітумом, а деревяні коли - розчином мідного купоросу (200 г на 10 л води), витримуючи 2-3 доби. Стовпи висотою 2,2-2,5 м заглубляют у ґрунт на 70 див. Відстань між сусідніми стовпами повинне становити 10 м. Як шпалери часто використовують дріт (нержавіючу, з полімерним покриттям і т.п.), армований поліетиленовий шпагат.
Застосовують різні схеми розміщення колів і способи підвязки пагонів. Наприклад, кіл убивають у центр кожного куща й всі пагони щільним пучком підвязують до нього на висоті 0,5—0,6 і 1,2—1,4 м. Розміщають коли й між сусідніми кущами, а пагони підвязують до них у вигляді віяла. При арочно-коловом способі підвязки плодоносні й молоді пагони відокремлюють друг від друга: плодоносні зосереджують між колами, убитими в центри кущів, а молоді навколо колів.
Пагони підвязують до опор шпагатом, стрічками з поліетиленової плівки, прищіпками й т.п. До дротів або колів привязують кожний пагін окремо або груповим методом по 2-3 штуки. До дроту пагони можна приплітати нескінченною ниткою шпагату. Відомі також різні пристосування у вигляді пластинок і скоб, які восени знімають і зберігають до весни, а навесні повторно використовують.
Підвязують пагони до опори рано навесні до початку розпускання бруньок. Затримка з виконанням цієї роботи приводить до виломлювання бруньок і зниженню врожаю.
Висота кущів звичайно підтримується в межах 1,8 м над рівнем поверхні фунту. При віяловій системі формування висота куща регулюється похилим розташуванням разновеликих пагонів. При різних видах шпалер зайво високі пагони підвязують до дроту, нахиливши їх уздовж ряду. Вертикальне положення пагона можна зберегти, якщо вершину його зігнути дугою й привязати до того ж дроту або кола.
Рано навесні (до пробудження бруньок) ділянка малини ретельно оглядають, відбирають із перезимованих пагонів по 4-6 у кущі або 10-15 на 1 м ряду (по можливості одномірних) з добре розвиненими бруньками, без ознак поразки хворобами й шкідниками й укорочують їх до першої добре розвитий і успішно перезимованої бруньки.
Якщо підмерзання стебел сильне, то при наявності 4 -б добре перезимованих пагонів всі посфаждалі пагони вирізують повністю. При підмерзанні всіх пагонів куща їх вимушено залишають і укорочують кожного до живої бруньки, що залишилася першої. Якщо ж загинула вся надземна частина пагона, то його зрізують у поверхні фунту. Відібрані для плодоносіння й обрізані стебла підвязують, а всі інші вирізують у самої підстави й видаляють із плантації.
У фавні - червні в сортів малини з високої побегопроизводительной здатністю в підстави кущів виростає велика кількість рівновеликих пагонів, які дуже затінюють один одного. У цей час обовязково проводять проріджування, залишаючи на кущі не більше 10 однакових по силі розвитку пагонів. При цьому в першу чергу вирізують пагони, уражені малинною мухою.
У червні й серпні проводять так звані прищіпки, тобто укорочують (зрізують) на 1-2 див верхівки молодих пагонів. Червнева прищіпка приводить до розгалуження пагонів і відповідно до збільшення зони плодоносіння. Ціль серпневої прищіпки - стримування верхівкового росту пагона, створення умов для поліпшення процесу підготовки рослини до зими. Порушення строків прищіпки може привести до загибелі пагонів в осінньо-зимовий період. Червнева прищіпка припустима лише в перші 1-2 роки після посадки й на сортах з винятково низкою побегообразовательной здатністю. Строк серпневої прищіпки визначити досить складно, тому що неможливо вгадати, як зложаться погодні умови в осінні місяці.
Працюючи з малиною необхідно памятати, що відразу ж після завершення збору врожаю отплодоносившие пагони варто вирізати в підстави, винести й спалити; молоді пагони, Що Залишилися, виявляються, у цьому випадку, у кращих умовах висвітлення й підготовки до зими. Залишати старі пагони на кущах до весни небажано.
На плантаціях малини, що мають значний вік, де можуть нагромадитися значні маси збудників різних хвороб і менше утвориться молодих пагонів (пагонів заміщення) знижується зимостійкість рослин, проводять так зване омолоджування кущів. Для цього старі кореневища викопують, а молоді кущі одержують за рахунок кореневих нащадків.
Воктябре, поки пагони малини зберігають гнучкість, їх нахиляють до поверхні землі й звязують із сусідніми на висоті 30-40 див. Виконують цю роботу акуратно, намагаючись не виламувати пагони й не ушкоджувати бруньок. При цьому пагони сусідніх кущів нахиляють назустріч один одному, переплітають між собою й звязують шпагатом або изолентой. Можна всі пагони нахиляти в одному напрямку й привязувати до підстави сусіднього куща.
Для більше повного збереження пагонів у зимовий період регулярно проводять снігозатримання й укриття плантації малини пухким снігом.