Характерні ознаки захворювання. Захворювання реєструється частіше наприкінці зими й навесні, улітку й восени протікає звичайно в схованій формі. Хворі бджолині родини погано зимують, їхні особини прагнуть виповзати з вуликів назовні навіть при низькій температурі, у той час як бджоли здорових родин вуликів не залишають. Наприкінці зимівлі в цих родинах багато подмора, крайні соторамки й передні стінки вуликів забруднені випорожненнями. При обльотах хворі бджоли падають на поверхню землі й плазують. Іноді в таких родинах виявляється загибель бджолиних маток.

Діагноз захворювання встановлюють по характерних клінічних ознаках і уточнюють на підставі електронномікроскопічних досліджень гемолімфи живих бджіл з ознаками захворювання або за допомогою реакції дифузійної преципітації в агаровому гелі, крім інші вирозы.

Для підтвердження діагнозу в лабораторію направляють 50 хворих або свежепогибших бджіл, поміщених у скляну баночку й законсервованих в 50 % -ном гліцерині.

Міри боротьби. При виявленні в гемолімфі бджіл нитковидного вірусу пасіку повідомляють неблагополучно!. Наприкінці зимівлі вживають заходів проти появи раннього розплоду. Проводять ранню виставку бджолиних родин із зимовника. Із гнізд хворих родин видаляють забруднені фекаліями бджіл соторамки, одночасно здійснюють ті ж заходу, що й при хронічному паралічі. При сприятливій погоді вживають заходів для прискореного розвитку родин і швидкої заміни перезимованих бджіл молодими, підгодовуючи особин цих родин доброякісними медом і пергою. У випадку одночасного виявлення в родинах ознак нозематозу в медяну сыту (цукровий сироп) додають фумагиллин ДЦГ або фумидил Б, проводять інші противонозематозные заходу (див. Протозоозы - нозематоз) .