Джерелом заразного початку служать хворі й загиблі личинки особин бджолиної родини, мед, перга, соторамки, вулики, вощина, віск, пчеловодный інвентар і пасечное встаткування та ін. Усередині родини збудник переноситься бджолами-годувальницями й бджолами-чистильницями комірок.
Характерні ознаки захворювання. Найбільшого поширення захворювання досягає в другій половині літа,.
чому сприяє жарка погода й помітне перегрівання гнізда бджолиної родини при поганому затіненні вуликів.
На початку хвороби на кожному соте з розплодом зявляються одиничні уражені личинки. У закритих комірках їх важко відрізнити від здорових личинок, тому в перші дні хвороба протікає до деякої міри сховано. Найбільш сприйнятливі до зараження суперечками злоякісного гнилизна личинки в 8- 9-денному віці. З моменту зараження до появи перших ознак захворювання проходить від трьох до семи днів.
Основною зовнішньою ознакою хвороби є строкатість розплоду, коли на одній стороні стільника зявляються разновозрастные личинки й комірки із загиблими личинками молодших віків і запечатаним розплодом. Кришечки над ураженим розплодом часто продірявлені або помітно ввігнуті усередину комірок. У хворих личинок перламутровий цвіт (цвіт здорових личинок) змінюється спочатку до білий
-білого-білий-сіро-білого, а потім до кавовий
-кавового-світло-кавового й темно-бурого. Гниючі личинки пахнуть столярного клею, перетворюючись у клейку тягучу масу, що за допомогою пінцета (сірники) може витягатися в тонку паутинообразную нитка довжиною 10- 15 див. маса, Що Розкладається, личинок осідає на нижню бічну стінку комірки, покриваючи її по всій довжині. Надалі гнильна маса висихає, перетворюючись у щільну скоринку, що міцно прилипає до денця й нижньої бічний
Личинки й лялечки, що загинули від американського гнилизна:.
1 — кришечки комірки над здоровим і 2 — над хворим розплодом; З і 4 — продірявлені кришечки над хворим розплодом; 5 — скоринка загиблої личинки; 6 — скоринка від загиблої лялечки.
стінці комірки. Спроба вийняти скоринку, не зруйнувавши самої комірки, не вдається. Тому й бджоли очистити комірки стільників від висохлих личинок не можуть.
Діагноз установлюють по характерних клінічних ознаках, хворобі (поразки розплоду) і підтвердження лабораторним дослідженням з використанням мікроскопічних, бактеріологічних і морфологічних методів. Диференціюють хвороба від європейського гнилизна, пара-гнилизна, мешотчатого, застудженого й замерзлого розплоду, грибкових захворювань.
Для підтвердження діагнозу в лабораторію направляють шматочок стільника розміром 10 х 15 див з найбільш характерними ознаками захворювання розплоду.
Міри боротьби. При підтвердженні діагнозу на пасіку накладають карантин і застосовують комплексний метод боротьби. Стільники з більшою кількістю розплоду із гнізда видаляють і перетоплюють на віск. Родини переганяють у новий або чистий знезаражений вулик на рамки зі свіжими аркушами штучної вощини або чисті продезінфіковані соторамки.
Для перегону бджіл вулик із хворою родиною відставляють із постійного його місця убік, а замість нього ставлять новий, перед яким - деревяний щит (лист фанери) і накривають його газетним папером. Із хворої родини виймають одну за іншою всі соторамки, стряхивая з них бджіл на поверхню газети, що прикриває деревяний щит, і струменем диму з дымаря направляють їх у льоток чистого вулика. Після перегону бджіл папір, що прикривав щит, спалюють, вулики й соторамки хворих бджолиних родин забирають у не доступне для особин бджолиної родини приміщення.
Після перегону особин хворих родин їх соторамки з більшою кількістю розплоду розміщають у гніздах спеціальних бджолиних родин для вирощування робочих бджіл. Маток від бджіл у родинах ізолюють, льотки вуликів зарешечивают, одночасно забезпечуючи родини лікувальними кормами й питною водою. Через 10-15 днів молодих бджіл, виведених з розплоду в родинах-інкубаторах, переганяють у вулики тих родин, які розміщаються на рамках з аркушами штучної вощини (у родини з ізольованими бджолиними матками), продовжуючи забезпечувати умовно здорові родини лікувальними кормами.
Як лікувальна підгодівля хворих (умовно здорових) бджолиних родин використовують цукровий сироп концентрації 1:1. Після охолодження сиропу до 40 °С у його додають (на 1 л сиропу) один із препаратів:.
по 1 г норсульфазолу натрію й дають підгодівлю по 100 мол на вуличку бджіл через кожні 4 дні до повного видужання;.
по 2 г сульфантрола й дають підгодівлю по 200 мол на вуличку бджіл 4 рази з інтервалом 5 днів;.
по 0,2 г саназина й дають підгодівлю по 1 л на родину 4 рази з інтервалом 7 днів;.
по 2 г сульцимида натрії й дають підгодівлю по 100 мол на вуличку бджіл 3 рази з інтервалом 5 днів;.
по 1 млн. ЕД пеніциліну й дають підгодівлю по 250 мол на вуличку бджіл 4 рази з інтервалом 5 днів;.
по 400 тис. ЕД эритромицина й дають підгодівлю по 100 мол на вуличку бджіл 3 рази з інтервалом 5 днів;.
по 500 тис. ЕД хлортетрациклина й дають підгодівлю по 150 мол на вуличку бджіл 3 рази з інтервалом 5 днів;.
по 500 тис. ЕД стрептоміцину й дають підгодівлю по 150 мол на вуличку бджіл 3 рази з інтервалом 2—3 дні;.
по 400 тис. ЕД мономицина й дають підгодівлю по 150 мол на вуличку бджіл 3 рази з інтервалом 5 днів;.
по 0,2 г террамицина й дають підгодівлю по 200 мол на вуличку бджіл 4 рази з інтервалом 5 днів.
Той самий препарат використовувати тривалий час не рекомендується, тому що це спричиняє утворення стійких форм збудника американського гнилизна до даного препарату. Тому при лікуванні бджолиних родин від даної хвороби препарати необхідно чергувати або застосовувати в комбінації по двох, зменшуючи при цьому дозу кожного з них в 2 рази.
При готуванні лікувальних підгодівель норму препарату розчиняють попередньо в 100 мол теплій (не вище 40 °С) кипяченої води, потім ретельно перемішують із необхідною кількістю цукрового сиропу.
Лікування бджолиних родин можна здійснювати й шляхом обприскування соторамок гнізд лікувальним сиропом за допомогою аерозольного препарату «Росинка» або пневматичного розпилювача 3-71 А. Під час обприскування необхідно стежити за тим, щоб всі порожні комірки стільників і планки рамок разом із сидячими на них бджолами повністю воложилися й за тим, щоб температура лікувального сиропу перебувала в межах 40 °С. Зниження температури сиропу шкідливо відібється на розвитку розплоду.
Позитивні результати при лікуванні бджолиних родин від американського гнилизна дають противогнилъцовые пасти, приготовлені з:.
1. Вазелін медичний - 750 г, цукрова пудра - 600 г, окситетрациклин - 2-2,5 мол ЕД.
2.
Вазелін медичний — 125 г, цукрова пудра — 750 г, масло соняшникове — 125 г, окситетрациклин — 2—2,5 мол.
ЕД.
3.
Вазелін медичний — 500 г, порошок мела — 500 г, окситетрациклин — 6—8 мол ЕД. При цьому кожну із приго.
товленных паст у кількості 200 г на бджолину родину поме щают на лист паперу або харчової синтетичної плівки й кладуть на дно вулика (під соторамки) хворої бджолиної родини.
ближче до льотка.
При лікуванні бджолиних родин від американського гнилизна добре зарекомендував себе эндофарм — складний препарат жовтого цвіту, среднерастворимый у воді й фізіологічному розчині, що володіє широким спектром дії на мікроорганізми й не утримуючий у своєму складі антибіотиків. Оптимальна доза препарату - 1 г на 1 л цукрового сиропу (концентрацією на 1 кг цукри 1 л води). Лікувальну підгодівлю задають по 100 мол на вуличку бджіл протягом 7 днів підряд, потім роблять 3 денна перерва й знову протягом 7 днів підряд дають по нормі лікувальний цукровий сироп. Одного курсу лікування цілком достатньо для оздоровлення хворих родин.
Лікування не може бути ефективним без відповідного знезаражування всіх предметів, на яких може перебувати збудник американського гнилизна. Тому й необхідно проводити на пасіках як профілактичну, так і змушену дезінфекцію (див. Загальні профілактичні й оздоровчі заходи на пасіках).