У звязку із цим потенційні можливості багатокорпусного вулика дозволяють створювати такі умови, при яких матка й вся родина будуть працювати на медозборі на межі своїх можливостей. Тому багатокорпусний вулик, обладнаний сучасними пристосуваннями, можна вважати найбільш продуктивним із всіх широко використовуваних конструкцій.

Фахівці Львівської академії ветеринарної медицини И. Дружбяк і Ю. Ковальский (2000) провели дослідження залежності продуктивності родин від типу вулика. Виявилося, що в однакових умовах родини в багатокорпусних вуликах у середньому далечіні по 118 кг меду, а родини у вуликах-лежаках по 73 кг за сезон. Різниця в медозборі склала 61%.

Для сильної родини необхідно мати 2 корпуса для розміщення расплод ной частини, 2-3 корпуса для розміщення меду й відповідна кількість рамок.

Основний недолік багатокорпусного змісту в наших широтах - складність організації надійної зимівлі. Справа в тому, що зимують родини в цих вуликах, як правило, у двох корпусах. У результаті цього при русі клубу в ході зимівлі знизу нагору йому доводиться переборювати неприродний розрив медяних стільників між рамками нижнього й верхнього корпусів. Залежно від конструкцій рамок цей безмедяний розрив може доходити до 40-50 мм. Якщо зими дуже холодні, а родини не дуже сильні, то вони можуть цей розрив не перебороти й загинути від голоду, хоча у верхньому корпусі при цьому буде залишатися досить меду.

Усунути цей недолік можна двома шляхами: удосконалюванням конструкції рамки (при цьому розрив можна зменшити до 15—20 мм) і здійсненням зимівлі в бджоляниках або обігріваються помещениях, що. В останньому випадку при температурах не нижче +3—5 °С бджоли вільно переміщаються по стільниках у будь-якому напрямку й переборюють розрив між корпусами.

Іншим недоліком багатокорпусного вулика можна вважати досить велика вага корпусів з медом, що доходить до 30 кг. Рішення цієї проблеми складається у використанні під мед магазинів на вкорочену рамку 435x145 мм.