ЗАВЕРШАЛЬНІ ОСІННІ РОБОТИ НА ПАСІЦІ

ЗАВЕРШАЛЬНІ ОСІННІ РОБОТИ НА ПАСІЦІ

Серед завершальних осінніх робіт - постановка на тривале зберігання суши й запасних рамок з кормом. Основна проблема тут - боротьба з восковою міллю й мишами.
Рамки із сушею краще розсортувати й зберігати окремо світлу сушу (рамки з медяних магазинів і свежеотстроенные рамки) і коричневу сушу з расплодных корпусів. Це повязане з тим, що світлу сушу моль ушкоджує в набагато меншому ступені, чим суша, у якій виводився розплід. Отже, профілактичні заходи проти моли зі світлою сушею можна проводити рідше, ніж з темної.
Сортування суши й захист її від молі проводять відразу ж після того, як ці рамки будуть звільнені від меду й розплоду й вилучені з вуликів. При сортуванні рамки очищають від прополісу й воскових надбудов.
На жаль, у цей час не існує надійних, простому й зручних у застосуванні способів захисту воскових стільників від молі.
Існують рекомендації зберігати суша на протязі, розвішуючи її під навісом так, щоб рамки не стосувалися один одного. Так, дійсно, моль не любить протягів, і в таких умовах на рамках розвиватися не буде. Однак не всякий бджоляр має можливість побудувати таке сотохранилище. До того ж тут виникає інша проблема - відкриті стільники важко захистити від мишей і синиць, які взимку можуть сильно ушкоджувати стільники. Крім того, є відомості про те, що стільники, тривалий час бджоли, що перебували на відкритому просторі,, погано освоюють після постановки їх у гніздо.
Досить надійний спосіб збереження суши зберігання її в спеціально виготовлених ящиках, які з усіх боків оббиваються руберойдом. Цей матеріал недорогий, але сам головне - його не можуть прогрызть ні миші, ні пацюка. Після закладання в ящик очищених рамок у нього в маленьких ємностях (баночках, плошках) поміщають оцтову або мурашину кислоту. Зверху ящик закривають суцільним шматком руберойду, що по периметрі дуже щільно прибивають планками до верху ящика. Якщо вдасться добре загерметизировать ящик, то вся міль в ньому загине в парах кислоти, а нова в ящик не проникне. Якщо впевненості в цьому не буде, то краще через якийсь час перевірити схоронність суши й додати кислоти.
Найпростіший спосіб збереження суши приміщення її в корпуси, що звільнилися, і магазини, які встановлюють один на одного. Нижній корпус розташовують на надійній підставі, через яке усередину не могли б проникнути миші. Усе льотки на корпусах і магазинах надійно закривають. У процесі укомплектування такого «вулика» рамками в нього закладають картонки, просочені оцтовою або мурашиною кислотою. Картонки перед просочуванням поміщають у целофанові кульки. Однієї картонки розміром 10x20 див досить на 1-2 магазини з рамками. Зверху такий «вулик» із сушею закривають шматком щільної фанери, ДВП, ДСП і т.п.
Недолік цього способу збереження суши — необхідність періодичного поповнення кислоти, що випаровується з картонок. При зниженні зовнішньої температури до +8— 9 °С цю процедуру можна не робити, тому що моль при такій температурі вже не розмножується. При температурах нижче —10 °С моль на всіх стадіях розвитку гине.
Таким же способом можна зберігати медяні рамки з весняними запасами кормів. Окремого зберігання вимагають медово-перговые рамки. Це повязане з тим, що при хранений на морозі перга втрачає свою біологічну активність. На промороженій перзі бджоли вирощують дуже мало розплоду. Оптимальними умовами для зберігання перги є невеликі позитивні температури в районі +3...8 °3. Якщо бджоли будуть зимувати в приміщенні з обігрівом, то таке приміщення можна використовувати для зберігання рамок з пергою, оскільки в ньому будуть підтримуватися необхідні температури.
Порожні магазини й корпуси восени очищають, дезінфікують і встановлюють на зберігання в сухе приміщення. Так само надходять і з усім іншим устаткуванням,-інвентарем і інструментами. Пчеловодную одяг також піддають обробці, сушать і зберігають.
Фінальною роботою пчеловодного сезону є постановка бджіл на зимівлю. Залежно від обраного способу зимівлі бджіл проводять відповідні роботи: установку кожухів, зовнішнього утеплення, щитів та ін.
При зимівлі на вулиці вулики мають потребу в захисті льотків від синиць. Відомо, що взимку синиці дуже тривожать своїм стукотом бджіл. Ті вилазять із льотка, і синиці їх поїдають. Особливо багато лиха синиці можуть наробити при відкритих верхніх льотках. На цей рахунок існує безліч рекомендацій, однак найпростіший і ефективний спосіб захисту від синиць, на мій погляд, такий. Невелике дзеркальце міцно закріплюють біля того льотка, до якого ближче всього перебувають зимуючі бджоли. Синиця, підлітаючи до льотка й побачивши себе в дзеркалі, моментально летить від вулика. Повторивши кілька разів безуспішні спроби, вона залишає вулик у спокої. Захист що називається стовідсоткова, треба тільки стежити за тим, щоб дзеркало не засипало снігом.
При зимівлі в приміщеннях вулики заносять у них тільки після встановлення стійкої холодної погоди, що наступила після проведення бджолами останнього очисного обльоту. Звичайно бджолярі, приблизно знають, у які строки в даній місцевості бджоли проводять цей обліт. Якщо при зимівлі в холодних приміщеннях не дуже принципово, коли після обльоту будуть занесені бджоли, то при зимівлі в обігріваються помещениях, що, це не зовсім так. У такі приміщення бджіл рекомендується заносити, як тільки температура стійко опуститься до невеликих позитивних значень. Якщо заносити бджіл, коли наступают морози, то бджоли довго будуть перебувати в збудженому стані після розміщення їх у теплому приміщенні. Крім того, бджоли, залишаючись на морозі, все це час будуть споживати більше кормів, чим у теплому приміщенні.
Що стосується подальших дій бджоляра, то в ході зимівлі основним його завданням буде контроль ходу зимівлі й надання допомоги погано зимуючим родинам, якщо такі будуть виявлені.
Оскільки в конструкції моїх вуликів передбачені піддони, що виймаються, то я вже багато років користуюся ними для одержання оперативної інформації про хід зимівлі. Перший огляд піддонів проводжу звичайно наприкінці грудня, а потім з періодом в один місяць - наприкінці січня й лютого. При цьому по кожній родині замальовую місце розташування на піддоні відходів клубу, збираю осип бджіл і визначаю її обсяг за допомогою склянки, візуально аналізую воскову крихту,і всі ці дані записую в журнал. У другій половині зимівлі проводжу швидкий огляд родин. Зимують мої бджілки вже багато років без усяких неприємних сюрпризів. Останній раз втратив одну родину під час зимівлі пятнадцять років тому (у вулик забралася землерийка).
Проводити контрольну перевірку родин у другій половині зими рекомендує й И. Шабаршов (1997). З багатокорпусного вулика знімають дах і стеля. Якщо зверху проглядається компактний клуб, що перейшов у верхній корпус, як звичайно й буває, ніякого втручання не потрібно. Але коли видні тільки медяні рамки й не видно бджіл, те це означає, що клуб не піднявся нагору. Родина може загинути від голоду, хоча верхній корпус повний меду.
Щоб урятувати родину, її переселяють у верхній корпус, незалежно від температури зовнішнього повітря. Вулик відкривають. З верхнього корпуса із країв виймають дві медовые рамки, а інші розсовують так, щоб у середині утворився вільний простір. Потім верхній корпус знімають. Рамки обережно розсовують, а потім дві центральні рамки із бджолами акуратно переносять у вільний простір знятого корпуса. Стільники нижнього корпуса зрушують, щоб зєднався клуб. У місце, що звільнилося з боків, ставлять вийняті раніше з верхнього корпуса медяні стільники. Потім ставлять на місце верхній корпус. Через якийсь час потривожені бджоли з нижнього корпуса перейдуть нагору, цілісність клубу відновиться у верхньому корпусі, де є достатня кількість кормів. Втрати бджіл при цьому втручанні незначні й виправдані порятунком родини. Вся операція при гарній підготовці займає кілька мінут.
У ході зимівлі, безумовно, не можна зловживати будь-яким видом контролю, навіть простим відвідуванням зимувального приміщення. Особливо це ставиться до першої половини зимівлі, коли бджоли перебувають на найнижчому рівні своєї активності протягом усього року. Та й у першу половину зимівлі звичайно не виникає ніяких проблем, якщо все було нормально підготовлене. Максимальна частота контролю - один раз в 2-3 тижні.
У другій половині зимівлі частоту контролю можна збільшити. Зимові ж огляди можуть і зовсім не проводитися, якщо по контролі відходів на піддоні родина не викликає побоювань.
Якщо зявилися підозри, що родина в січні - лютому початку вирощувати розплід, то переконатися в цих сумнівах або розвіяти їх можна дуже просто: підняти дах і руку засунути між подушкою й холстиком (стелиною). Якщо буде прощупуватися теплове «пляма» (а воно добре відчувається), то родина початку вирощувати розплід. Якщо по всій площі стелі температура однакова, то розплоду поки немає. На проведення цієї операції йде 5-10 секунд.