Роль цукру в бджільництві

Роль цукру в бджільництві

Користаючись із нагоди, хочу сказати кілька слів про моє розуміння ролі цукру в бджільництві. Коли в XIX в. на Русі вперше зявився цукор, то вартість його спочатку була значно вище вартості меду (єдиної насолоди до появи цукру). Поступово вартість меду й цукру зрівнялася, а наприкінці XX сторіччя вартість меду стала в 3-4 рази вище вартості цукру. Однак давайте згадаємо, що існуюча тоді ціна цукру в 70 копійок за кілограм ніяк не відповідала його реальній ціні. Свідченням невідповідності цін був тотальний дефіцит цього продукту, приведший до регулювання його споживання на державному рівні й введенню талонів на цукор. Щоб хоч якось зменшити цей дефіцит, була зроблена спроба усунути одного з великих споживачів цукру — пчеловодную галузь — з довгого списку споживачів. Пчеловодная наука, підконтрольна державі, розгорнула широку пропаганду шкідливості цукру для бджіл. Ця теза наполегливо й цілеспрямовано утовкмачувався в нашу підсвідомість протягом декількох десятків років, і, звичайно, це привело до того, що багато хто з нас (у тому числі і я) у це повірили. Але чи не так це? Мене це питання займає вже досить давно. Були сумніви й окремі обривки інформації. І тільки коли я почав готовити й аналізувати матеріали для цього видання, прийшло розуміння, що щира роль цукру в бджільництві була штучно деформована в потрібному для колишньої держави напрямку. Наведена мною вище інформація дозволяє укласти, що цукровий сироп і нектар багатьох медоносних рослин (липи, еспарцету, соняшника, буркуну й ін.) по суті нічим друг від друга не відрізняються. І там і там цукру в продуктах представлені тільки розчином сахарози. Так що фактично бджоли затрачають однакові зусилля на переробку й такий нектар і цукровий сироп. Невеликі розходження в складі цих вихідних продуктів при переробці нічого принципово не міняють. Тому можна сказати, що переробка нектару, як і переробка цукрового сиропу однаково «корисні» і однаково «шкідливі» для бджіл.
В останні роки бджолярі пострадянських країн стривожені падінням цін на мед і вирівнюванням цих цін із цінами на цукор. Якщо ми хочемо бачити навколишню нас дійсність такий, який вона є насправді.
а не ностальгировать по минулих часах і цінам,- те ми повинні визнати, що процес цей природний і, на жаль, необоротний. Ціни ці будуть і далі вирівнюватися, і я цілком допускаю й зовсім крамольну думку про те, що в доступному для огляду майбутньому ця тенденція збережеться. Як би ми цього не хотіли, але реальні витрати на виробництво одного кілограма цукру й одного кілограма меду відрізняються не в нашу користь. Вихідна сировина для одержання меду нектар безкоштовний, вихідна ж сировина для виробництва цукру (очерет або цукровий буряк) вимагає значних фінансових, матеріальних і трудових витрат на його виробництво. У системі ринкових відносин, де немає державного пресингу, кінцева ціна будь-якого продукту визначається реальними витратами на його виробництво, а також попитом на нього й пропозицією. Як ці витрати співвідносяться в нашім випадку, я вже сказав. Що ж стосується попиту, то на сьогоднішній день купівельна спроможність більшості людей така, що вона в значній мірі стримує покупку меду населенням і гальмує попит. Цьому ж сприяють низька информированность про щиру користь пчелопродуктов, а також агресивна реклама з боку.виробників батончиков, жуйки й усілякого іншого цукрово-зефірного «насолоди».
І ще один аспект проблеми, що теж, на жаль, не в нашу користь. Енергетична криза в багатьох країнах миру змушує шукати альтернативні джерела енергії. Однієї з альтернатив пального для автомобільного транспорту є этанол (етиловий спирт), якому можна робити із цукру. Країни Латинської Америки, основні постачальники тростинного цукру на світові ринки, в останні роки різко зменшили поставки цукру на зовнішні ринки, оскільки стали використовувати очерет в основному для виробництва этанола. Світові ціни на цукор почали підніматися, і ця тенденція, на мій погляд, буде тривати й далі. І це ми вже не тільки відчули, але й побачили на цінниках у магазинах.
Так що не будемо обманюватися, а давайте думати про те, як нам краще пристосуватися до наступаючих викликів (як зараз прийнято говорити). Рішення всякої проблеми починається з усвідомлення її наявності. До цього я всіх вас даною публікацією й призиваю.
РОЗДІЛ 3.