При виготовленні твердих і надтвердих плит сухим способом у них додаються фенолформальдегидные смоли, які виділяють токсичні для людини й тваринних речовин фенол і формальдегід. Відповідно до нормативних документів, гранично припустима концентрація формальдегіду й фенолу в повітрі становить 0,003 мг/м

. У вуликах, виготовлених з «сухий» ДВП, поки ніхто не вимірював концентрацію фенолу й формальдегіду. Але в аналогах — житлових приміщеннях дачного типу, де використана ДВП, концентрації цих токсичних речовин перебувають у межах від 0,07—1,9 до 5,26 мг/м

(Соломка В.А., Дышиневич Н.Е., 2004). Зрозуміло, що у вуликах, де всі «приміщення» цілком виготовлене із ДВП, а площа вентиляції через льоток незрівнянно менше, ніж у приміщенні через кватирки, вікна й двері, концентрація цих речовин буде напевно не нижче, ніж у дачних будиночках.

Звідси треба простий і очевидний висновок — древесноволокнистые плити марки Т-400 і СТ-500, виготовлені сухим способом з додаванням формальдегид-ных смол, не можна використовувати для виготовлення вуликів і пчеловодного інвентарю. Особливо актуальна ця рекомендація для вуликів, оскільки в них відбувається прямий контакт ДВП із бджолами й із пчелопродуктами через повітря.

Марку ДВП краще визначати по супровідній документації в магазині або на складі. Якщо такої можливості ні, то визначити тверді й надтверді плити, виготовлені «сухим» способом з додаванням сполучних, можна по їхньому зовнішньому вигляді - у таких плит зовнішня поверхня по обидва боки в більшості гладка й завжди глянсова.

Що стосується зовнішнього вигляду припустимих до використання в бджільництві плит, то у всіх цих плит хоча б одна зовнішня сторона має сітчасту структуру, а друга гладка, але не глянсова.

З обліком усього сказаного можна помітити таку закономірність: чим більшу міцність і влагоустойчивость має ДВП, тим нижче її екологічна безпека для людини й бджіл.

Фанера. Основу фанери становить лущену деревну шпону, що в екологічному відношенні, як і всяка натуральна деревина, абсолютно безпечна. Другим складовим елементом фанери є клей. Для склеювання фанери можуть застосовуватися як природні клеї (казеїновий, альбуміновий), які безпечні в екологічному відношенні, так і синтетичні ( фенолоформальде-гидные, карбамідні й ін.). Останні клеї токсичні для людини й тварин. А в якому ваговому співвідношенні у фанері перебувають клей і шпона? Виходячи з норми нанесення синтетичних клеїв в 90—130 г на 1 м

шпони, можна думати, що сухий залишок синтетичного клею в загальній вазі фанери становить не менш 10—15%. Отже, у фанері на синтетичному сполучному шкідливі для живих організмів речовин нітрохи не менше, ніж у древесноволокнистых плитах, виготовлених сухим способом із синтетичними сполучними (там їх 4-8%).

У такому випадку, з погляду екологічної безпеки, фанеру типу ФСБ і ФК на синтетичних клеях не можна рекомендувати для виготовлення вуликів. Фанеру типу ФБА, склеєну альбумино-казеїновими клеями, можна використовувати для виготовлення вуликів і іншого пчеловодного інвентарю без обмежень.

Якщо на фанері погано проставлені маркування й тому не вдається зясувати, яким клеєм вона склеєна, то наявність синтетичного клею можна визначити по фенольному заходу клейової плівки. Як правило, чим щільніше й прочнее фанера, тим більше імовірно, що вона виготовлена з використанням синтетичних клеїв.

Фібролітові плити. Складові компоненти, що використовуються при виготовленні цих плит, токсичних речовин не виділяють. Із цієї причини фібролітові плити можна вважати екологічно безпечним матеріалом.