Краще заточення робити на електричному точилі, але отут треба мати на увазі, що якщо при заточенні фаску різця приставляти до робочої поверхні (вузькій стороні) наждакового кола, то різець буде заточений не на рівну фаску, а з виїмкою (мал. 3.5, а).
Для того щоб фаска різця була заточена рівно, наприкінці заточення фаску треба вибирати на рівній стороні кола (мал. 3.5, б). Заточення леза на колі можна вважати закінченої, коли лезо ножа, звернене проти світла, не дає відблисків по всьому лезу й на ньому не утворяться задирки. Рекомендуються також кінці жала різця злегка закруглити (мал. 3.5, в) для того, щоб вони при струганні не залишали на деревині борозни. Доведення заточення різця треба робити на тонкому бруску. При цьому різець треба тримати так, як показано на мал. 3.6, і робити їм кругові рухи.
Добре заточений різець при легкому натисканні жалом на ніготь великого пальця повинен залишати на ньому слід.
Різець фіксується в гнізді колодки за допомогою деревяного клина. При цьому треба звертати увагу на те, щоб різець був вставлений потрібною стороною по напрямку різання (мал. 3.7).
Жало різця повинне виходити за підошву колодки на 0,25—0,3 мм і проглядатися у вигляді рівної лінії при погляді на колодку з торця. Ніж чистіше повинна бути оброблювана поверхня й чим твердіше пиломатеріал, тим менше різець повинен виступати за підошву колодки рубанка. При правильній установці різця кут різання дошки буде оптимальним і становити 45° (рис 3.7, б). При цьому оброблювана поверхня дошки буде гладкої, без задирок і різець буде довго не затуплюватися. При установці різця фаскою вперед (як, втім, роблять багато хто), кут різання дошки не буде оптимальним і буде становити 70° (мал. 3.7, а). При такому куті різання фуговка буде відбуватися, однак умови різання не будуть оптимальними, тому оброблювана поверхня буде не суцільний, а з поперечними смужками, різець буде швидко тупитися.
Підлягаючу фуговке дошку щільно зміцнюють на робочому столі. Рубанок тримають обома руками: правою рукою позаду, а лівої за упор. Знімати стружку треба швидким рівномірним рухом рубанка вперед. При зворотному русі задню частину рубанка злегка піднімають, це полегшує зворотний рух і ніж рубанка не затуплюється.
Для того щоб при струганні одержати рівну поверхню без задирок на деревині, її треба стругати по напрямку від комля до вершини (як вона перебувала в живому дереві). Визначити потрібний напрямок стругання легко — якщо при струганні на поверхні дошки зявляються задирки, то напрямок стругання треба поміняти на 180°.
Пила. Найбільше часто для різання деревини використовують ножівку по дереву або лучковій пилці. Найкраще для зручності роботи мати дві пилки: одну для різання деревини поперек волокон, другу - уздовж волокон. Ці пилки відрізняються формою зубів і їхнім заточенням.
Перед заточенням зуби будь-якої пилки спочатку розводять, тобто суміжні зуби розводять у різні сторони щодо полотна осі пилки. Розлучення роблять таким, щоб він був не більше полуторною - подвійної товщини полотна пилки, а для твердої деревини - не більше 1,3 товщини полотна пилки.
Поперечні пилки ріжуть деревину поперек волокон в обидва боки (від себе й на себе). Зуби цієї пилки мають кут насічки 45—70° (мал. 3.8).
Зуби поперечної пилки заточують так. Подумки зуби ділять на непарні 1,3,5 і парні 2,4 і т.д. (див. мал. 3.8). Спочатку непарні зуби з одного боку, а потім з іншої сточують на фаску під кутом 45°. Потім пилку перевертають іншою стороною й т же саме роблять із усіма парними зубами. При заточенні використовують трикутний напилок, яким знімають фаску на зубі тільки в одну сторону - від вершини зуба донизу.
Поздовжні пилки ріжуть деревину уздовж її волокон, при цьому різання здійснюється тільки при русі пилки від себе (уперед). Форма зубів косокутний трикутник з нахилом убік різання (мал.
3.9).
Зуби поздовжньої пилки заточують без фаски, тобто тримають напилок під кутом 90° стосовно осі полотна пилки й сточують метал при русі напилка в ту й іншу сторону, при цьому заточуються обидві грані передньої частини зуба. Вершина зуба повинна бути гострої. Для полегшення різання деревини краще купувати пилки, у яких через кожні два ріжучі зуби відсутній третій. Можна в такий же спосіб переобладнати й звичайну пилку, якщо в неї виламати кожний третій зуб (мал. 3.10). Зрозуміло, що при цьому в парі кожний зуб повинен бути розведений у різні сторони.
З інших інструментів для столярних робіт використовують стамески (широкий і вузькі), молоток, косинець, лінійку, а також розпилювальний ящик (стусло) для одержання рівного зрізу під кутом 90° або 45° (мал. 3.11).
Для просвердлювання в деревині круглих отворів різного діаметра краще користуватися набором піряних свердлів. Цими свердлами дуже якісно й швидко можна просвердлити отвори від 8 до 32 мм. Для того щоб вихідний отвір зі зворотної сторони дошки не «куйовдилося», треба перед початком свердління заготівлю покласти на шматок будь-якої дошки (мал. 3.12).