.

Однак апитоксин втрачає летучі зєднання й піддається деяким хімічним реакціям, які порушують його властивості. Між моментом заповнення ампули й моментом її використання відбувається цілий ланцюг реакцій, що перетворять складні ефіри в кислоти. Апитоксин звичайно використовують наприкінці цього ланцюга. На противагу цьому, бджолина отрута, отримана при укусі, є результатом змішування «ex temporae» секретів двох залоз: кислотної й лужної залоз, відповідно. Тому багато терапевтів воліють використовувати в терапевтичних цілях живих бджіл, а не апитоксин.