Апітерапія має як наріжний камінь підхід природної медицини, головною метою якого є зміцнення організмом його власних імунних барєрів за допомогою відповідної стимуляції. Використовувані засоби на першій стадії мають на меті зупинити процес розвитку хвороби. При хронічних захворюваннях буде зроблена спроба дестабілізувати стан патологічної рівноваги у хворого. Ця дестабілізація досить часто приводить до раптового тимчасового посилення симптомів (протягом 1224 годин), які хворий і лікар повинні навчитися визначати, розпізнавати й уважно контролювати. Це погіршення не означає, що лікування проводиться неправильно, зовсім навпаки. Воно відповідає проміжку часу, необхідному для того, щоб захисні сили організму перешикувалися, щоб вести пацієнта до видужання.

Лікування буде сприяти зміцненню імунітету організму, постачаючи його необхідними для цієї мети речовинами. Воно також забезпечить доставку елементів, що безпосередньо впливають на зовнішній агент, туди, де вони необхідні. Лікування може супроводжуватися виконанням протоколів детоксификации, які часто виявляються необхідними. Також важливим доповненням буде дотримання відповідної дієти.

Апітерапія пропонує лікареві й терапевтові певне число засобів для доповнення й розширення його арсеналу. У великій кількості випадків, навіть при важких патологиях, наш досвід доводить, що використовуваних засобів буває досить. Інші обставини можуть змусити лікаря або терапевта використовувати синергію між апітерапією й іншими відповідними медичними протоколами. Лікар і терапевт повинні здійснювати гнучкий підхід і запропонувати пацієнтові підходяще рішення. Незалежно від обраного засобу, він завжди повинен памятати основний принцип медицини: «Не нашкодь».