Якщо на пасіці рамки звичайні, без бічних виступів, те, щоб вони не гойдалися й не зрушувалися під час перевезення, їх зміцнюють за допомогою роздільників - деревяних брусочків товщиною 12x12 мм і довжиною 100 мм.

Роздільники підвішують по обидва боки між бічними планками рамок так, щоб планки впиралися в брусочки. Коли всі роздільники будуть вставлені, останню рамку відсувають стамескою від бічної стінки вулика й вставляють товстий роздільник з таким розрахунком, щоб рамку не можна було вийняти руками. У такому впакуванні рамки будуть як одне ціле, і між ними зберігається їхня природна відстань, рівне 12 мм.

Ми провели облік часу на впакування бджолиних родин у вуликах. Виявилося, що на впакування однієї родини з постановкою роздільників затрачається 38 мінут, а з рамками Гофмана - 24 мінути.

Таким чином, на впакування 100 бджолиних родин, повністю укомплектованими рамками Гофмана, двоє чоловік затрачають 2 - 3 дні, а з постановкою роздільників - 5-6.

Але бджоляр може не чекати, коли йому нададуть рамки Гофмана. У зимовий час він цілком може сам прибити брусочки довжиною 100 і товщиною 6 мм до кожної бічної рамки й до рамок із сушею. Цим він полегшить і прискорить упакування бджіл навесні, коли кожна мінута дорога. Рамки, які будуть у вулику, якийсь час залишаться.

без бічних планок (їх зміцнити роздільниками), але вони через рік-два будуть выбракованы й на пасіці залишаться тільки рамки Гофмана.

У двухкорпусных і багатокорпусних вуликах рамки закріплюються так само, як описано вище, але треба заздалегідь готовити корпуси в складі. Для двухкорпусных вуликів готовлять другий корпус із 5 рамок суши й 7 рамок штучної вощини. На корпуси поміщають кочову сітку. Через брак її на корпус натягають рідку мішковину й прибивають планками. Коли треба перевозити бджіл, те вдень ставлять корпуса й пристібають ременем або закріплюють яким-небудь іншим способом. Після закінчення літа бджіл льотки закривають, потім вантажать вулики на транспорт.

У багатокорпусних вуликах робиться всі так само, як у двухкорпусных, тільки у верхній корпус поміщають із боків 2 рамки із сушею, а в середину - 8 рамок зі штучною вощиною. Під час перевезення бджіл ми завжди ставимо кожній родині по 7 рамок. При цьому не було випадку обриву вощини.

Поставлені зверху порожні корпуси звільняють бджоляра на новому місці від спішної постановки корпусів і магазинів.

У якому би вулику не перевозили бджіл, необхідно мати в ньому запаси меду не менш 8 - 10 кг, інакше можна заморити їхнім голодом. Адже під час перевезення або відразу ж після її погода може зіпсуватися й бджоли змушені будуть сидіти у вуликах. При наявності запасів вони можу розвиватися, а без нього спочатку викинуть розплід, а потім і самі загинуть із голоду.

Бджолині родини можна перевозити на будь-якому виді транспорту. Але найпоширенішими є вантажні автомашини й трактори з візками або саньми.

Перед перевезенням на борти ставлять дощаті щити до 1,5 м висотою (як для перевезення худоби). Щити вставляють у спеціальні гнізда або одягають на борти, їх можна також прибивати цвяхами. Задній торцевий щит ставиться після повного завантаження кузова вуликами.

Для полегшення навантаження на пасіці викопують яму. у яку машина подається задом. Задній борт відкидається на землю замість трапа. Це дозволяє на тачці заїжджати прямо в кузов. Замість ями можна застосовувати трап, що підставляється до заднього борта.

До навантаження бджолиних родин приступають після припинення літа бджіл. У похмурі прохолодні дні бджоли припиняють років рано й тому їх можна вантажити вдень. Навантаження починається з того, що помічник бджоляра ходять від родини до родини й щільно закриває льотки. Після цього знімає кришку й утеплення. Вантажники бачать по знятій кришці, яку родину треба брати для навантаження. Бджоляр з одним вантажником перебувають у кузові й установлюють вулики. До машини вулики підвозять на тачках або приносять на носилках. Навантаження йде через відкритий задній борт. Спочатку ставлять до кабіни, як можна щільніше друг до кола, льотками вперед або назад. На машину ГАЗ-53 уміщається 4 вулики в ряд. Між вуликом і бічним бортом машини завжди залишається місце для двох плоских кришок. Інші кришки занурюють на машину разом з кочовою будкою.

Варто помітити, що часто строго вказується, щоб вулики вантажилися рамками поперек машини. Ми цю рекомендацію порушуємо. Уже з 1959 року щорічно перевозили по 300-500 бджолиних родин і жодного разу не бачили негативних наслідків після такого навантаження, а користь пряма - на автомашину вантажимо більше вуликів із бджолами. Якщо вулики мають полозки під денами, то другий ярус ставиться на борти кочових сіток. Якщо полозків ні, то ряди першого ярусу зверху скріплюються рейками шириною 6 - 7 див і довжиною по ширині кузова. Після цього на рейки встановлюються вулики другого ярусу.

Прокладка рейок між ярусами сприяє кращій вентиляції вуликів і охороняє мішковину або кочову сітку від ушкодження її вуликами другого ярусу, а також скріплює вулики від зсуву по кузові.

Двухкорпусные й трехкорпусные вулики вантажаться по двох ярусу, вулики-лежаки - у чотири яруси, а з магазинами вантажаться в три яруси.

Звичайно на автомашину ГАЗ-53 входять 48 двухкорпусных вуликів, стільки ж лежаків, а з магазинами - 60-68 вуликів.

Останнім часом рекомендують навантаження контейнерами по чотирьох вулика відразу. Його піднімають спеціальним краном, змонтованим на автомашині, або тракторним навантажувачем. Це полегшує роботу під час навантаження, але сильно ускладнює догляд за бджолами. Тому цей спосіб не знайшов застосування у виробництві.

Навантаження бджіл можна прискорити й полегшити, якщо на пасіці мати переносний трап, що дозволяє завозити вулик із бджолами прямо на автомашину. Ще зручніше підвісна дорога із площадкою, обладнаної електромотором.

Як тільки вантаж на автомашині буде ввязаний, необхідно відразу ж відправлятися в шлях, намагаючись використовувати залишки світлового дня. Ніж швидше бджіл доставите на місце, тим краще.

На невеликі відстані (80-200 км) звичайно перевозять бджіл досить швидко. На більші ж відстані краще перевозити бджіл у вагонах-льодовиках.

Під час перевезення треба мати намет, щоб у випадку дощу можна було вкрити бджолині родини. Під час перевезення бджіл удень у жарку погоду на кузов треба зробити дуги й натягнути на них намет, передня й задня частини повинні бути відкритими. Намет захистить від сонця, а зустрічний вітер буде обдувати всі вулики й рятувати бджіл від запарювання.

Двосхилі кришки возити на кочівлю не треба, тому що вони займають багато місця. Їх можна замінити нарізаними шматками толю або руберойду. На толь покладете не дуже важкі предмети, щоб не здувало вітром. Руберойд добре заміняє даху, мало займає місця в машині й полегшує роботу з перевезення.

Після прибуття на місце бджолині родини треба розставити так, щоб кожний вулик мав затінення під час денної жари, орієнтири, щоб не було зльотів і нальотів бджіл. У лісі й тайзі таке розміщення не представляє великих труднощів. У степу пасіку потрібно розташовувати в найближчому від медоносів волосіні. Якщо навколо масиву немає лісосмуги, чагарнику або березняків, краще пасіку ставити поруч із медоносом, витягнувши її по краї масиву, а щоб бджоли не блукали, зробити штучні орієнтири.

Після прибуття на місце треба відразу ж розвантажити й розставити вулики, утеплити їх, накрити кришками, потім відкрити льотки. Після цього бджоли звичайно выкучиваются на всю передню стінку, але потім нічна прохолодь їх заспокоїть і вони поступово зайдуть у вулик, а ранком нормально будуть облетываться.

На далекі відстані перевозити бджіл краще на автотранспорті, але в Сибіру й північних областях Казахстану пасіки часто доводиться перевозити на невеликі відстані — 10—30 км. Такі перевезення необхідні для запилення сільськогосподарських культур і для підвищення медозбору. У цьому випадку для пасіки найкраще виділити трактор Т-16 або Т-20, а також візок і почвообрабатывающие знаряддя. Трактор відвозить вулики із бджолами, вивозить із пасіки мед і віск, обробляє припасечный ділянку й т.д. Особливо необхідний він на тайгових пасіках, де дороги для автомобілів непрохідні.

Іноді із бджолами кочують по ріках. У цьому випадку використовують старі баржі, плоти, човни. Пасіки на баржі встановлюють на весь сезон. Увечері, коли кінчається років бджіл, баржу буксирують до того місця, де є хабарів. Після прибуття на місце баржу причалюють до берега й залишають там доти, поки не скінчиться хабарів. Удале застосування барж для кочівлі бджіл ми спостерігали на Обі в Нижневартовске. За один сезон така пасіка зібрала 29 тонн товарного меду.