артеріальний тиск за 200
як лікувати радикуліт

Постійне й змінне електричне поле атмосфери

Постійне й змінне електричне поле атмосфери

Природні електричні поля (ЭП) створюються за рахунок наявності обємного заряду атмосфери й електризації хмар у процесі їхнього пересування в атмосфері. Зрозуміло, що величина природного ЭП не може бути строго постійної, оскільки величина обємного заряду атмосфери й ступінь електризації хмар змінюються не тільки протягом доби, але й протягом року. При спокійній атмосфері, відсутності грозових фронтів і спалахів на сонце природне ЭП у даній місцевості міняється настільки повільно, що його цілком можна вважати постійним.
Величину електричного поля прийнято характеризувати напруженістю (Е), що прямо пропорційна різниці потенціалів {l/j між крапками виміру й обернено пропорційна відстані (d) між цими крапками. Одиниця виміру напруженості ЭП - В/м.
Якщо різниця потенціалів між крапками виміру не міняється або міняється дуже повільно, то говорять, що таке электрополе постійне (статичне), якщо ж різниця потенціалів змінюється з якоюсь частотою, те це ЭП - змінне.
Постійне ЭП бджоли сприймають, але на нього практично не реагують. Коли бджола попадає в статичне ЭП з досить високою напруженістю (до 250-300 У/м), вона зупиняється на 2-5 з, а далі продовжує свій шлях і поводиться звичайним образом (Єськов Е.К., 1983). Відсутність реагування бджоли на постійне ЭП пояснюється тим, що таке поле не наводить у покривах тіла бджоли електричне токовище, у той час як змінне ЭП, особливо на певних частотах, наводить токовище, і бджоли на таке поле дуже активно реагують. Про цьому докладно буде розказано нижче.
За рахунок природних процесів, що відбуваються в атмосфері, може створюватися не тільки статичне ЭП, але за певних умов, наприклад, у грозовому фронті, створюється й змінне ЭП. Це поле (його ще іноді називають атмосферики) створюється при електричному розряді між хмарами, і ми при цьому бачимо на піднебінні блискавки. Атмосферики мають високі значення напруженості ЭП і дуже широкий частотний спектр (від декількох десятків до декількох мільйонів Герців). Активність атмосфе-риков зростає від північних широт до південних, оскільки в такому ж напрямку зростає й кількість грозових днів.
Іноді різке збільшення інтенсивності атмосфериків збігається в денні годинники зі спалахами на Сонце, які збільшують іонізацію атмосфери й, відповідно, напруженість змінного ЭП. Видимо, цією обставиною можна пояснити раптову й невмотивовану агресивність бджіл, що вони можуть проявляти в окремі дні або навіть годинники. Досвідчені бджолярі знають, що іноді трапляється так, що без видимих на те причин бджоли раптом починають «полювати» на людей, тварин; спроби огляду гнізд у такі періоди бджоли припиняють швидко й рішуче. Аналізуючи що відбувається, доходиш висновку, що всі начебто робив правильно, і злодійства ні, і хабарів є, а до вуликів краще не підходити. Цілком можливо, що причиною такої агресивності бджіл є спалахи на сонце, так звані «магнітні бури». Вони, до речі, негативно впливають і на людину (особливо літнього), тому в такій ситуації краще зайнятися іншою роботою, а ще краще - відпочити, адже цю розкіш улітку пасічник може собі дозволити не часто.
Агресивність бджіл збільшується також у міру наближення до пасіки грозового фронту. Але ще до його наближення безпосередньо до пасіки дуже часто велика кількість бджіл, що займаються доставкою корму, вертаються у вулики. При цьому літна діяльність бджіл припиняється, хоча освітленість, температура й сила вітри перебувають у межах оптимальних значень. Однієї із причин такого поводження бджіл є сильне збільшення й зміна напруженості электрополя, які породжують грозові розряди, що відбуваються на великому видаленні від пасіки.
Було замічено, що агресивність бджіл досягає максимуму з наближенням грозового фронту до пасіки на відстань 600-800 м, коли стрибкоподібні зміни напруженості ЭП, що відбуваються під час спалахів блискавок, повторюються з періодичністю 30-70 с.
А тепер спробуємо розібратися, чому бджоли так чуйно реагують на змінні ЭП. Виявляється, що будь-яке збільшення й зміна напруженості ЭП при грозі викликає наводяться токи, що, на тілі бджоли. Ці струми дратують бджіл при контакті з вологими струмопровідними поверхнями, що змушує бджоли вертатися в гніздо. Імовірно, ця реакція входить у бджіл у спадково закріплений адаптивний .(пристосувальний) комплекс, що забезпечує зменшення ймовірності загибелі при несприятливих погодних умовах.
Агресивність бджіл по відношенню друг до друга (у льотка) і до людей, що перебуває поблизу вуликів, при наближенні грозового фронту можна пояснити в такий спосіб. Дотик «наелектризованих» бджіл друг до друга або до людини викликає подразнення наведеним токовищем, що протікає через місце контакту. Щось подібне, але тільки в більше сильній формі, відбувається із бджолами, коли від них відбирають отрута, використовуючи подразнення бджіл електричним токовищем.
Другою причиною агресивного поводження бджіл у розглянутій ситуації може бути те, що вони змушені вертатися у вулик без нектару й пилка. Подібна ситуація виникає тоді, коли раптом раптово припиняється хабарів (наприклад, що цвіте медонос буде протягом короткого проміжку часу скошений).
А чи можливо захистити бджоли, що перебувають у вулику, від природного электрополя або хоча б послабити його негативний вплив?.
Для початку розглянемо, як обстоят справи із цим питанням у природних гніздах. Добре відомо, що в природних умовах бджоли по більшій частині поселяються в дулах, що перебувають у живих деревах. Волога деревина живих дерев є досить гарним провідником електричного токовища. Це відбувається тому, що внутрішні судини (клітини) і міжклітинні простори деревини заповнені водою, у якій розчинені мінеральні речовини, що надає цій воді (пасоці) електропровідні властивості. Електропровідність живого дерева в десятки тисяч разів більше електропровідності сухої деревини. Через високу електропровідність поверхня живого дерева має нульовий електричний потенціал. З відомою часткою узагальнення живе дерево можна зрівняти з вертикально вартою металевою трубою або металевою водонапірною баштою, у яких електричний потенціал теж дорівнює нулю, оскільки вони заземлені й мають потенціал, однаковий із землею. З фізики відомо, що усередині замкнутих обсягів, що мають зовні нульовий потенціал, електричне поле відсутнє. Якщо ж на такий обєкт буде впливати зовнішнє ЭП, то через високу електропровідність його зовнішньої поверхні електричне поле не зможе проникнути усередину такого обсягу. Відбувається, як говорять фахівці, «екранування» внутрішнього обсягу.
Якщо тепер подивитися на живе дерево з дуплом і гніздом бджіл у ньому з погляду сказаного, то стає ясно, що бджоли в такому житлі надійно захищені (екрановані) від атмосферного ЭП самою деревиною живого дерева. Навіть під час грози, коли напруженість зовнішнього електричного поля досягає декількох сотень вольтів на метр, стінки дупла в живому дереві повністю захищають бджоли від цього негативного впливу. На мій погляд, зазначене обставини є однією із причин того, що бджоли в природних умовах розміщають свої гнізда по більшій частині в дуплах живих дерев. Мені також здається, що сказане вище може дати прийнятне пояснення «чудностям» бджіл, які.іноді розміщають свої гнізда в металевій трубі, усередині металевого памятника або барабана від зернозбирального комбайна й т.п.
Ще один аспект розглянутої проблеми. Гарними властивостями, що екранують, володіє не тільки живаючи деревина, але й крона дерев. Тому під пологом дерев для бджіл природно створюється захищений від зовнішнього ЭП комфортний населений обсяг. Замічено, що за інших рівних умов бджоли при заселенні віддають перевагу деревам, що коштують у масиві (ліс, гай, посадка). Дуже рідко бджоли вибирають дупла в окремо вартих деревах. До речі, такі дерева найчастіше дивуються блискавкою, а вуж отут, як говориться, ніяке екранування не допоможе.
А тепер давайте подивимося з позиції викладеного на утвір рук людських — вулик. Нагадую, що постійні электрополя для бджіл не небезпечний, тому весь наш подальший аналіз буде стосуватися тільки зовнішніх змінних ЭП.
Більшість вуликів виготовляються з добре просушеної деревини, що має властивості гарного діелектрика, що практично не проводить електрострум. Електропровідність такої деревини в десятки тисяч разів нижче, ніж у живого дерева. А це означає, що бджоли у вулику, виготовленому із сухої («мертвої») деревини, будуть зовсім не захищені від зовнішніх электрополей. Не допоможе тут, на жаль, і металева кришка
Якщо ж металеву кришку вулика надійно заземлити, то в цьому випадку вона буде відігравати роль электропроводящего екрана й внутрішня порожнина вулика буде захищена від зовнішнього змінного электрополя.
В окремих літературних джерелах рекомендується з метою захисту вуликів від ЭП красити їхньою алюмінієвою фарбою «серебрянкой» або бронзовою фарбою. Проаналізуємо, наскільки обґрунтовані такі рекомендації.
Справа в тому, що в металі, ізольованому від землі, зовнішнє змінне ЭП наводить струми, які перевипромінюють вторинне поле (мал. 1.12).
Алюмінієва або бронзова пудра - це відходи обробки відповідних металів (своєрідні металеві «ошурки»). Сама по собі ця пудра має гарну електропровідність. Найчастіше фарбу з пудри готовлять так: у потрібному обсязі лаку, що сам по собі є діелектриком, розмішують (не розчиняють, оскільки металева пудра в лаку не розчиняється!) необхідну кількість пудри. Потім цю фарбу наносять на суху деревину вулика, що є діелектриком. Те, що в результаті виходить після висихання, зображене на мал. 1.13.
З малюнка видно, що шар фарби після висихання перетворюється у своєрідне багатошарове покриття, що складається з безлічі окремих мініатюрних металевих провідників, розділених діелектриком (сполучним їхнім лаком). З погляду проходження електроструму через таке покриття, воно представляє діелектрик, оскільки в ньому всі мініатюрні провідники відділені друг від друга найтоншим шаром висохлого лаку (діелектрика). Тому заземлювати стінки таких вуликів, як радять окремі бджолярі, не треба, тому що це нічого не дасть. З таким же успіхом можна заземлювати й стінки вулика, пофарбованого будь-якою іншою фарбою або взагалі не пофарбованого. В електротехніку слова «діелектрик» і «заземлення» несумісні.
Якщо в когось виникнуть сумніву в тім, що розглянутий шар «серебрянки» є діелектриком, порадимо наступне. Візьміть омметр і виміряйте опір будь-якої ділянки шаруючи фарби. Ви побачите, що навіть при найближчому розташуванні щупів прилад буде показувати нескінченно великий опір.
А як буде реагувати шар «серебрянки» на зовнішнє змінне ЭП? Якщо силові лінії цього ЭП будуть входити перпендикулярно площини стінок вулика, то, що наводяться в безлічі мініатюрних провідників вторинні змінні ЭП 6ур,ут взаємно компенсувати один одного, забезпечуючи захист внутрішньої порожнини вулика.
Звертаю увагу також на те, що вектор електричного поля атмосфери завжди розташовується вертикально. Горизонтальні ж складові зовнішнього ЭП можуть виникати за рахунок його перевипромінювання металевими предметами, розташованими недалеко від пасіки. Тому при захисті вуликів від зовнішнього змінного электрополя атмосфери особлива увага треба приділяти захисту з боку даху, а потім уже - з боку стінок.
Для більше надійного захисту стаціонарної пасіки від зовнішніх ЭП Ю.К. Барбарович (1993) пропонує робити додаткове екранування вуликів за допомогою металевої сітки з комірками не більше 100x100 мм. Ця сітка розташовується над вуликами на висоті 2-2,5 м і надійно заземлюється. Необхідно також, щоб сама сітка забезпечувала гарний електричний контакт у вузлах перетинання складових її проводів. Ця сітка забезпечує електричну «тінь» при відкриванні вуликів і знятті з них кришок. Ю.К. Барбарович звязує повне зникнення хвороб бджіл на його пасіці, включаючи аскосфероз і гнилизни, з використанням усього комплексу захисту від зовнішніх электрополей. Він також повідомляє про те, що в родинах значно зменшилася кількість кліща.
Що ж стосується крапка при виїзді на медозбір, те його можна захистити від зовнішніх ЭП природно, розташувавши вулики під кронами дерев. Як уже було.
сказано раніше, така міра також сприяє захисту вуликів від перегріву.
Короткий зміст питання (висновки).
1.
Постійне (статичне) электрополе бджоли сприймають, але на нього не реагують.
2.
Природне змінне ЭП атмосфери виникає в результаті електричних розрядів у грозовому фронті, а також через спалахи на сонце.
3.
Змінне электрополе є для бджіл фактором, що турбує, і вони реагують на нього агресивним поводженням по відношенню друг до друга, а також до людини й тварин, що перебуває біля пасіки.
4.
Агресивність бджіл досягає максимуму з наближенням грозового фронту до пасіки на відстань 600-800 м, коли стрибкоподібні зміни напруженості ЭП, що відбуваються під час спалахів блискавок, повторюються з періодичністю 30-70 с.
5.
Якщо в день із нормальним медозбором і гарною погодою бджоли починають зненацька проявляти невмотивовану агресію, то цілком можливо, що причиною такого поводження є підвищення напруженості змінного ЭП атмосфери, викликані спалахами на сонце (магнітними бурами).
6.
У природних умовах бджоли надійно захищені від зовнішніх электрополей атмосфери живою деревиною дерев, у яких перебувають дупла. Крони дерев і полог лісу значною мірою послабляють природні ЭП.
7.
У вулику, виготовленому із сухої («мертвої») деревини, бджоли зовсім не захищені від зовнішніх электрополей.
8.
Для захисту бджіл, що перебувають у вуликах, від змінних ЭП рекомендується проводити комплекс заходів:.
—кришки вуликів покривати металом і заземлювати їх;.
—стінки вуликів красити фарбою, що відбиває змінні электрополя. Це може бути фарба, виготовлена на основі лаку, у якому розмішують невелика кількість алюмінієвої або бронзової пудри;.
—над вуликами на висоті 2-2,5 м розміщати металеву сітку з розміром комірок не більше 100x100 мм, яку треба надійно заземлювати.
9.
При виїзді на медозбір для захисту бджіл від зовнішнього ЭП кочовий точок треба розміщати під кронами дерев.
: