Оскільки товщина стінок вулика є одним з основних елементів конструкції, то спробуємо встановити ступінь їхнього впливу на мікроклімат бджолиного гнізда при зимівлі. Для цього звернемося до результатів досліджень учених і спостереженням уважних бджолярів-практиків.
A.Д.
Трифонов (1991) визначив, що товщина стінок вулика не грає вирішальної ролі в збереженні тепла усередині вулика під час зимівлі. Від товщини стінки вулика залежить у певній мері тільки температура, що встановлюється безпосередньо на внутрішній стороні стінці вулика. Так, перехід температури на внутрішній стороні стінки через 0 °С и початок внутриульевого ледообразования для стінки 40 мм будуть відбуватися при зовнішній температурі — 1,1 °С. Розрахунки показують, що для стінки 100 мм початок ледообразования буде відбуватися при зовнішній температурі —2,5 °С, а для стінки 20 мм — при температурі -0,7 X.
B.В.
Родіонов і И.А. Шабаршов (1968) установили, що якщо вплив холоду буде сильна й тривалим, то температура повітря в безпосередній близькості від клубу буде майже однакової із зовнішньою температурою, але у вулику з товстими стінками вона впаде трохи пізніше, ніж у вулику з тонкими стінками. Не випадково тому, відзначають автори, американські бджолярі залишають зимувати бджіл на волі навіть у вуликах з товщиною стінок 22 мм не тільки в південних, але й у північних штатах. У цьому ж джерелі повідомляється, що добре відомо випадки виживання бджіл у районах із суворої й тривалої взимку поза дуплом прямо під відкритим піднебінням. Відбудовані ними стільники на галузях дерева захищалися всього лише 2-3 мм прополисной сорочкою.
А от ще один факт. Бджоляр-Практик А.С. Панасен-До у журналі «Бджільництво» № 5, 1991 повідомляє й приводить фотографії об випадку успішної зимівлі бджолиного рою, що мав місце, у розгризеною куницею ройовій пастці з фанери на вісімнадцятиметровій висоті.
Н.Н. Зарецкий (1981), узагальнюючи більш ніж піввікову практику, затверджує, що в зимовий час, незалежно від товщини стінок вулика, температура біля клубу бджіл приблизно дорівнює зовнішньої.
Чеський учений Сміливі (1987) вивчав температурний режим родин, що зимують у вуликах з полістиролу з товщиною стінок 8 див. Відхилень, у порівнянні зі звичайним режимом родин у деревяних вуликах, він не виявив. Помітимо, що 8 див полістиролу по теплопровідності еквівалентні сосновій дошці товщиною 32 див. От і виходить, що у вулику зі стінкою 32 див і у звичайному вулику температурні режими при зимівлі практично не відрізняються.
Всі ці дослідження, спостереження й узагальнення лише відбивають обєктивно існуючий факт неможливості обігріву клубом зимуючих бджіл внутриульевого простору, що простирається далі декількох сантиметрів від клубу (див. мал. 3.17). Основною причиною цього є мала теплова потужність, виділювана клубом.
Щоб закінчити міркування на цю тему, звернемося до першоджерел. Так, на початку XX в. класичний вулик Дадана робили зі стінками від 24 до 30 мм, а широко відомий тоді вулик Лайанса - зі стінками 25 мм ( Райковс-Кий B.C., 1925).
У цей час товщина стінок стандартного американського вулика становить 19 мм.
А висновок можна зробити такий. З погляду підтримки мікроклімату в гнізді зимуючих бджіл, немає необхідності будувати вулики зі стінками толще 20-25 мм. У принципі, стінки можна було б робити й тонше, однак обмеженнями знизу є конструктивні й технологічні вимоги - забезпечення необхідної міцності й твердості вулика, вибірка паза для кріплення рамок, зєднання кутів вулика й зімкнення дощок до необхідної висоти.
Я с 1995 р. експлуатую вулики УТ-95 власної конструкції зі стінками 20 мм. Зимувати доводилося й на вулиці. Результати зимівель не відрізнялися від зимівель у вуликах зі стінкою 40 мм. Щорічно вивозив свої вулики на кочівлю. Поломок і інших непорозумінь не було, а от носити ці вулики й вантажити було легше звичайних. Зрозуміло також, що вулики з тонкою стінкою істотно дешевше традиційних.
3.2.5.