Достоїнства й недоліки цього способу такі ж, як і при постійному нерегульованому підігріві. Однак за рахунок плавного регулювання потужності зявляється можливість зменшити перепади внутриульевой температури.
При реалізації кожного зі способів внутриульевого підігріву для контролю температури треба в одному з вуликів на рівні низу рамок установити термометр.
Що стосується внутриульевой вологості, те її в ході зимівлі можна контролювати тільки по непрямих ознаках - наявності на піддоні великої кількості кристалів меду, що зацукрувався, коли в гнізді занадто сухо, або слідів розрідженого меду, коли в гнізді занадто волого. При будь-якому способі внутриульевого підігріву регулювання вологості в гнізді виробляється зміною ступеня вентиляції вулика або влагопроницаемости
Таблица 3.3
стельового покриття, а також зміною внутриульевои температури в межах припустимого діапазону 2—8 °С.
Порівняльний аналіз описаних способів обігріву й підігріву за рахунок електроенергії показує, що по пріоритетності можливого використання їх можна розмістити в наступному порядку:.
Автоматичний обігрів приміщення.
Автоматичний підігрів усередині вулика.
Обігрів приміщення з регулятором потужності.
4.
Постійний нерегульований обігрів приміщення.
5.
Підігрів усередині вулика з регулятором потужності.
6. Постійний нерегульований підігрів усередині вулика. Узагальнені характеристики розглянутих способів зимівлі наведені в табл. 3.3. Номер способу в таблиці відповідає наведеному вище перерахуванню.
3.3.2.