Крім їжі бджоли щодня споживають воду. Водою вони розбавляють мед і пергу при готуванні корму для личинок. Розкладаючи крапельками воду на стільниках, мешканки вулика підтримують на оптимальному рівні температуру й вологість повітря у своєму житлі. Вода для них є й основним джерелом мінеральних солей. У жарку пору літа бджолина родина споживає за добу 0,3-0,4 л води. При наявності в природі хабар, коли бджолискладальниці приносять у вулик значна кількість рідкого нектару, потреба у воді компенсується вологою, що комахи випаровують при переробці нектару в мед. Особливо мають потребу у воді родини бджіл, що вийшли із зимівлі. Водою вони розріджують медяні запаси, що закристалізувалися у воскових гніздах. Із- за відсутності чистої проточної води бджоли збирають на листах рослин росу, беруть воду в канавах і калюжах, скапливаются біля колодязів і кранів, сідають у бочки й цебра з водою на садових ділянках, тонуть у них. У пошуках води бджоли- складальниці залишають вулики навіть у прохолодну й вітряну погоду при температурі повітря +5-6 °С, клякнуть від холоду й гинуть. Щоб відволікти бджіл від пошуків води в сумнівних місцях, на пасіці встановлюють для них поїлку, а ще краще дві - одну зі звичайною прісною питною водою, другу - з підсоленої. На 10 л води беруть 50 г повареної солі. Давати бджолам підсолену воду більшої концентрації не треба, тому що це може нашкодити ім. Ставиться поїлка в затишному й добре освітленому сонцем куточку пасіки. Для пристрою поїлки можна використовувати невелику деревяну бочку, дюралюмінієва або емальована судина (флягу, бачок) із краном. Ємність установлюють на підставці висотою до 1 м від поверхні землі. Для стоку води під краном до підставки похило приставляють широку дошку з вирізаним на ній неглибоким звивистим жолобком. Щоб залучити бджіл до поїлки, у неї наливають спочатку злегка підсолоджену воду, настояну на стеблах мяти, меліси або котовника. Бджоли охоче беруть таку ароматизовану воду й звикають до поїлки. При наявності інфекційних захворювань (гнилизна, мешотчатого розплоду) щоб уникнути їхнього поширення на здорові бджолині родини замість колективної застосовують індивідуальні ульевые поїлки різних конструкцій.