У зимівлі індивідуальні особливості бджолиних родин оцінюють по їхньому поводженню, кількості зїденого меду, подмору бджіл, ступеня опоношенности гнізд, схоронності сили навесні, темпам росту, деяким іншим показникам. Добре зимуючі родини бджіл сидять у вуликах дуже тихо й спокійно, тоді як підвищений гул, вискакування бджіл з льотків свідчать про зворотний. Кращими по зимостійкості вважаються ті родини бджіл, які за зиму витратили менше корму, вийшли із зимівлі сильними й мають у гніздах багато розплоду. Для більше обєктивної оцінки по цьому найважливішому показнику необхідно, щоб порівнювані родини перебували в однакових умовах, мали достатній запас корму, рівну силу, той самий вік маток, утримувалися у вуликах однієї системи.
Медяна продуктивність визначається восени по завершенні медозбору. При цьому валовий збір меду враховується як в основній родині, так і в сформовані від її індивідуальних отводках. На племя відбираються родини, які при однакових умовах зібрали більше меду, а матки їх у травні - червні виявили найбільш високу яйценосність. На присадибній пасіці з 12-15 родин зразковий склад формованого племінного ядра бджолиних родин повинен складатися з однієї материнської, двох неспоріднених їй батьківських і однієї- двох родин- виховательок. Всі інші родини бджіл, у яких показники перерахованих хазяйновито- корисних ознак виявилися нижче, ніж у племінних, відносять до групи общепользовательного призначення, що бідує в племінному поліпшенні. От материнської родини виводять маток- дочок для заміни ними в родинах пользовательной групи старих і выбракованных маток, формування на них отводков для одержання запланованого приросту нових родин. У батьківських родинах вирощують трутнів, необхідних для запліднення виведених маток. Висновок трутнів в інших родинах небажаний і повинен бути зведений до мінімуму. Для цього при розширенні бджолиних гнізд.
застосовують доброякісні стільники без трутневых комірок, вставляють у вулики будівельні рамки, з яких періодично вирізують стільники разом із трутневым розплодом і паразитами, що- оселилися туди, кліщами, сполучаючи в такий спосіб цю роботу з боротьбою проти варроатоза. Іноді вимушено доводиться зрізати запечатаний у комірках по краях стільників трутневый розплід.
Для попередження близкородственного розмноження, що приводить до зниження продуктивності й виродженню бджіл, крім пасечного добору, спрямованого на поліпшення корисних якостей разводимых родин бджіл, один раз в 5-6 років на пасіку завозять із інших віддалених місць одну- дві чистопорідні матки для освіження крові й одержання помесных бджіл від виробничого схрещування. У багатьох регіонах нашої країни, кращі результати дає схрещування сірих високогірних кавказьких бджіл з місцевими. При цьому як материнська порода беруть сіру гірську кавказьку бджолу, а в якості батьківської - місцеву. Родинипоміси, отримані від такого схрещування, миролюбні, високопродуктивні, зимостійкі. На пасіках більшого розміру доцільно робити вибракування малопродуктивних, а також надмірно злобливых і ройливых. Робити це треба восени, після того як будуть отримані необхідні дані для їхньої оцінки по основних ознаках. Бджіл від выбракованной родини, після того як від її буде відібрана матка, можна приєднати до отводку, попередньо наблизивши до нього вулик ліквідованої родини.
Бджолярам, які хочуть перейти на розведення чистопорідних бджіл, необхідно придбати дві чистопорідні плодові матки. Після того, як вони будуть підсаджені в нові родини й почнуть відкладати яйця, від однієї з них виводять маток- дочок, якими заміняють маток у всіх родинах, незалежно від того старі вони або молоді, племінні або рядові. На наступний рік виводять маток- дочок у другій родині із чистопорідною маткою й повторно по такому ж принципі заміняють ними маток у всіх родинах. Сутність такої подвійної зміни маток на пасіці полягає в самій біології бджолиної родини: у перший рік чистопорідна матка, запліднена невідомими місцевими трутнями, робить помесных бджіл першого покоління й чистопорідних трутнів, які, як відомо, походять із незапліднених яєць. На наступний рік у звязку із цим картина повністю зміниться, тому що отримані матки- дочки спаряться із трутнями однієї з ними породи бджіл і будуть робити відповідне чистопорідне потомство. При наявності бджолиних родин на інших садових ділянках або в населених пунктах у радіусі 3-4 км від пасіки, коли стає неможливим здійснити контрольоване спарювання маток у просторі із трутнями від своїх родин, проводять контрольоване спарювання в часі. Для цього на льотки бджолиних родин ставлять ґратчасті загороджувачі, через які вільно можуть проходити тільки бджоли. Пополудні, коли виліт трутнів на сусідніх пасіках в основному припиниться, загороджувачі з льотків знімають, активність бджіл стимулюють цукровим сиропом і в такий спосіб у два- три прийоми дають можливість своїм маткам і трутням здійснити спарювання. Абсолютної гарантії при цьому, розуміє ні, але ймовірність звести до мінімуму небажане схрещування чистопорідних маток все-таки є, причому чимала. Тільки штучне запліднення маток може дати повну гарантію.