Віск

Віск

Це теж коштовний продукт. Він виробляється в бджіл восковими залозами- дзеркальцями на нижній частині черевця й використовується для будівлі стільників і маточников, для запечатування меду й скріплення стільників гнізда. На поверхні дзеркалець він виступає через дрібні пори й, стикаючись із повітрям, швидко застигає в прозорі тонкі пластинки. Восковыделение в бджолиної родини тим вище, ніж обильнее й триваліше медозбір. З воскових пластинок бджоли відбудовують нові стільники, збираючись на рамках гронами.
Знову відбудовані стільники світлий- жовтого цвіту, містять близько 100 % чистого воску. Згодом стільники темніють (старіють). Після дворічного використання гніздові стільники стають коричневими, а потім, якщо їх у вуликах не заміняти, то й чорними, важкими. Збільшення ваги стільників до 250-300 г відбувається в основному за рахунок невоскових речовин - залишків у комірках коконів, які бджоли не можуть повністю видалити при очищенні. Тому зміст воску в коричневому соте стосовно його ваги зменшується до 60-70 %, а в темному, що не просвічується - до 40-50 %.
Залежно від способів одержання бджолиний віск ділиться на пасечный пряжений (сортовий) і некондиційний; пробійний, одержуваний на заводах з пасечной мервы на гідравлічних пресах; екстракційний, одержуваний шляхом екстрагування заводський мервы парами бензину.
Шматок гарного бджолиного воску від удару гострим кінцем молотка розбивається на окремі шматки. На зламуванні має дрібнозернисту структуру. Поверхня злитка гладка, однорідна, блискуча. Віск винятково стійкий. Ні час, ні світло, ні вогкість не міняють його якості. Зафіксовано випадок, коли бджолиний віск пролежав близько 3000 років у землі й не втратив своїх натуральних властивостей. У рідкому виді віск має більшу вязкість, що зменшується при підвищенні температури. Тому переробляти воскова сировина треба попередньо розвареним і вичавлювати з нього віск при температурі, близької до 100 °С. Найбільший вихід якісного воску одержують при роздільній переробці розсортованої суши на світлу, коричневу й темну. Забрус, зчищення із брусків рамок і стелин, різні надбудови стільників, у яких не виводився розплід, переробляють разом зі світлою сушею. У літню пору першосортну сушу можна перетоплювати на сонячної воскотопке. Всі коричневі й темні стільники перед переробкою необхідно подрібнювати. Потім сировину промивають у чистої, злегка підігрітій воді. Після промивання масу віджимають від залишків води, а потім приступають до развариванию на вогні в емальованому або лудженому посуді. Для разваривания воскової сировини вода береться мяка - дистильована, дощова або снігова. У простому металевому або оцинкованому посуді воскова сировина переробляти не рекомендується, тому що жирні кислоти розплавленого воску вступають у реакцію із залізом, отчий віск эмульсирует з водою, стає бур або сірим, набагато знижується його вихід і якість.
На невеликій аматорській пасіці можна відцідити віск у звичайних домашніх умовах, для цього сушу кладуть в емальоване цебро й покривають зверху металевою сіткою. Потім у цебро наливають воду й ставлять на плиту. Під дією температури віск починає плавитися й спливає на поверхню води, його зливають або збирають великою ложкою в інший посуд. У сировину, що залишилася, знову додають гарячу воду, перемішують, розварюють і витягають віск. Після цього масу, що залишилася, віджимають через марлю. Гарний вихід воску (70-80 % від ваги сировини) одержують паровими воскотопками, які продаються в спеціалізованих пасічницьких магазинах.