Вірус стійкий до впливу фізико-хімічних факторів. При кімнатній температурі він зберігається до 3 тижнів, у меді до ЗО днів, гнильній масі - 7-10 днів, на стільниках - 80-90 доби, перзі - 10-105 доби.

У воді при температурі 59°С вірус инактивируется протягом 10 хв, на прямому сонячному світлі — 4—7 годин, у меді або гліцерині при температурі— 70—73 °С — 10 хв, у висушеному стані — через 21 добу. При кипятінні вірус гине протягом 40 хв, инактивируется в 0,3 %-ном розчині калію перманганату.

Джерелом інфекції є хворі бджолині родини. Одна хвора предкуколка здатна заразити до 3000 здорових личинок. Личинки заражаються дорослими бджолами при годівлі їхнім інфікованим медом і пергою. УсерединіУльевые дорослі робітники бджоли забруднюють свій ротовий апарат при чищенні комірок стільників, видаленні із гнізда трупів перед-лялечок і стають вирусоносителями. Від хворої бджолиної родини до здорового віруси переносяться блукаючими бджолами й трутнями, бджолами-злодійками, іншими видами комах і інших шкідників медоносних бджіл, при перестановці заражених стільників із хворих родин у здорові, через інфікований пчеловодный інвентар і поїлки, з яких бджоли пють воду як із хворих, так і здорових родин.

Характерні ознаки захворювання. Захворювання реєструється частіше навесні й у першій половині літа (червень) після тривалої холодної погоди при недоліку перги й меду в родинах.

Загиблі личинки розкидані серед здорових по всьому стільнику. Площини стільника здобувають строкатий вид. Кришечки на багатьох комірках із друкованим розплодом злегка запалі з од-їм-двома отворами або вилучені дорослими бджолами зовсім. Усередині таких комірок виявляються ( щолежать на спинці уздовж комірки) злегка витягнуті мертві личинки.

На початку заболева ния личинки стають матовими, вялими,.

водянистими. У вигин ший личинці відбувається дифузія гемолімфи.

(крові) у підшкірну клітковину (клітини тка їй підшкірних.

органів лизируются, расплавля ются й перетворюються в зернистообразную жид кістка), а шкірочка ста новится більше щільної (утвориться щільний ме шочек, заповнений.

зернистої, мутноватобілого цвіту жидкое тью — характерний при знак.

розплоду). На цієї ста дии личинки не мають специфічного заходу, лежать уздовж комірок з піднятим догори головним кінцем. Надалі головний кінець темніє, личинка висихає й здобуває коричневий, а потім і чорний цвіт. Висохлі личинки у вигляді скоринок розташовуються на стінках комірок стільника, легко віддаляються з комірок і мають вигляд китайського черевичка.

Сильні бджолині родини до захворювання менш сприйнятливі, чим слабкі й середні. З настанням головного медозбору ознаки захворювання, як правило, зникають. Однак вони можуть виявитися знову восени поточного або навесні наступних років.

Діагноз установлюють по характерних клінічних ознаках хвороби й лабораторних досліджень патологічного матеріалу за допомогою серологічних реакцій.

Для підтвердження діагнозу в лабораторію направляють шматочок стільника розміром 10 х 15 див з ураженими предкукол-ками.

Міри боротьби. При підтвердженні діагнозу - мешотчатый розплід - на уражену пасіку накладають карантин. Гнізда хворих родин скорочують і утеплюють. Стільники із хворим і загиблим розплодом видаляють (підставляючи в гнізда хворих родин соторамки із друкованим розплодом зі здорових бджолиних родин) і ставлять у вулик-інкубатор. молодих бджіл, Що Вийшли із цього розплоду в інкубаторі, поміщають у ті родини, з яких був узятий розплід. Бджолиних маток у хворих родинах заміняють молодими здоровими матками. Слабкі родини поєднують по двох-трьох в одну. Хворі родини забезпечують необхідною кількістю повноцінний вуглеводний і білковий корми. Бджіл з родин, уражених мешотчатым розплодом, переганяють у чисті продизенфицированные вулики, на продизенфицированные соторамки й рамки з вощиною, забезпечуючи необхідною кількістю повноцінного корму й утеплюючи (мед і пергу із хворих родин використовувати для підгодівлі бджіл забороняється).

Для лікування й профілактики рекомендується застосовувати 2—3 %-ный розчин марганцево-кислого калію шляхом обприскування стільників із сидячими на них особинами бджолиної родини з розрахунку 100 мол на соторамку 3—4 рази з інтервалом 5 доби (при обробці необхідно уникати влучення розчину на відкритий розплід, тому що це викликає часткову його загибель) . Має лікувальні властивості й гіперімунну сироватку, одержувана

ІД кроликів або коней, 80 мол якої розчиняють віл цукрового сиропу й дають родинам по 150—200 мол на вуличку бджіл 2—3 рази з інтервалом 5 днів.

Вулики, вставит дошки, стелини, деревяні деталі рамок піддають ретельній механічному очищенню й дизенфицируют за допомогою гідропульта з розрахунку 0,5 л на 1 м~ поверхні одним з наступних розчинів: 4 %-ным розчином перекису водню; 2 %-ным розчином двутретиоснов-ний солі гипохлорида кальцію; 5 %-ным розчином нитрана; 1 % -ным розчином формальдегіду. Експозиція при обробці кожним з перерахованих засобів становить 3 години. Після чого всі промивають чистою водою й після просушування використають за призначенням. Для дезінфекції стільників застосовують перекис водню й формалін у зазначених концентраціях і при тій же експозиції. Стільники з пергою знезаражують протягом 3 доби шляхом випару 100 мол мурашиної або 150 мол оцтової кислот на 1 м~ площі стільників. Віск знезаражують прогріванням (плавленням) при температурі 70 °С у плин 70 хв або автоклавированием при 0,5 атм (температура не менш 111 °С) протягом ЗО хв. Ульевые холстики, санітарну, або спеціальну, одяг, рушники кипятять в 3 % -ном розчині кальцинованої соди або зольного щелока протягом ЗО хв, прополіскують у воді й висушують. Лицьові сітки занурюють в 1 %-ный розчин перекису водню на 2 години або препарату ветсан-1 на ЗО хв. Медогонки промивають водою й дезінфікують гарячим 5 %-ным розчином кальцинованої соди або гарячим 6 %-ным розчином препарату ДЕМП; через 6 годин після дезінфекції медогонку промивають чистою теплою водою й просушують. Стамески, маткові клітинки, годівниці, цідилки (фільтри сітчасті), тару для меду, воскотопки и воскопрессы дезінфікують по режимах, що рекомендується для знезаражування вуликів; дрібний пчеловодный інвентар можна знезаражувати й шляхом занурення на 1 годину в З %-ный розчин перекису водню, кипятінням в 0,5 %-ном розчині каустифицированной содопоташной суміші протягом 15 хв або кипятінням в 3 %-ном розчині кальцинованої соди протягом ЗО хв. Дезінфекцію поверхневого шару грунту в місцях стоянки вуликів із бджолиними родинами здійснюють хлорним вапном (зі змістом 35 % активного хлору) у дозі 1 кг на 1 м~ поверхні шляхом перемішування із ґрунтом на глибину 5 див з наступним змочуванням водою з розрахунку 10 л на 1 м"*.

Обмеження з пасіки знімають після ліквідації хвороби й проведення повної дезінфекції всіх пасечных обєктів.