Збудник захворювання розвивається в органах особин бджолиної родини в мязовій тканині, епітелії полових органів, тканинах великої отрутної залози. При цьому в отрутному міхурі й на отрутній залозі гриб утворить чорні тверді вогнища поразки.

Характерні ознаки захворювання. Хвороба проявляється найбільше часто в другій половині літа. Найбільш характерною її ознакою є відсутність у комірках стільників яєць і молодого розплоду. Хворі бджолині матки помітно знижують або зовсім втрачають здатність відкладати яйця, стають малорухомими, часто зриваються зі стільників, їхнє черевце збільшене й опущене, а з анального отвору може виступати назовні калова пробка. При розкритті маток з ознаками меланозу виявляють на яєчниках чорні плями. Так само хворіють на меланоз і при цьому гинуть робочі бджоли. У хворих меланозом трутнів вивідні шляхи полових органів вивертаються назовні, і тоді вони гинуть.

Діагноз установлюють по характерних клінічних ознаках, паталого-анатомічним даним особин бджолиної родини (насамперед маток після їхньої загибелі) і результатам мікологічних досліджень.

Міри боротьби. При встановленні діагнозу в неблагополучні по меланозі родинах заміняють маток. З метою профілактики хвороби в бджолиних родинах маток містять не більше 2 років, вживають заходів до поліпшення змісту родин, видаленню з вуликів падевого меду, заміняючи його якісним квітковим медом або цукровим сиропом. При інструментальному заплідненні бджолиних маток капіляр мікрошприца дезінфікують протягом 10 хв 0,1 %-ным спиртовим розчином йоду. Мед від родин, хворих меланозом, використовують тільки для харчових цілей.