Але, крім екстенсивного шляху збільшення виходу продукції, є ще й іншої - інтенсивний. Основний вектор своїх зусиль виробник, що йде цим шляхом, направляє не на механічне розширення виробництва, а на збільшення продуктивності праці. Стосовно до бджільництва це означає, що замість постійного розширення пасіки варто зосередити зусилля на доведенні медозбору всіх родин пасіки до максимально можливої величини, яку можна буде одержати тільки при самій інтенсивній роботі родин. Обмеження при цьому можуть накладати тільки біологічним потенціалом бджіл. Отже, при інтенсивному пчеловождении необхідно за рахунок високої якості обслуговування, відходу й змісту обмеженої кількості родин створювати такі умови, при яких родини зможуть повністю реалізувати свої потенційні можливості по зборі меду. Отже, основні зусилля - на якісний оптимальний відхід і зміст, а не на кількісне нарощування родин.

А яка ж кількість родин можна вважати оптимальним на пасіці, що обслуговується одним бджолярем?.

Якщо почати із самого початку, то ясно, що протягом першого років заняття бджільництвом аматорська пасіка буде рости чисельно. Це логічно й виправдано, оскільки в міру вдосконалювання своїх навичок і знань бджоляр могтиме працювати з більшим числом родин. І якщо, умовно говорячи, учора бджоляр із працею справлявся із трьома родинами, те сьогодні начебто б і десять родин уже не викликають утруднень. Якщо дійсно всі ці родини мають оптимальну величину, якісно, вчасно й у повному обсязі обслуговуються й дають максимальні медозбори, то можна розширюватися й далі (зрозуміло, якщо в цьому є необхідність). Але якщо ці родини значно відрізняються по силі, бджоляр не встигає їх вчасно, якісно й у повному обсязі обслужити, а медозбори далекі від максимальних у даній місцевості, то розширюватися далі не коштує.

Виходить, що при такому підході не можна назвати конкретне число вуликів, яке можна вважати оптимальним на аматорській пасіці, оскільки все буде залежати від рівня майстерності бджоляра, його можливостей і завдань, які він ставить перед собою.

Оптимальним можна вважати така кількість родин на пасіці, що бджоляр за рівнем своїх знань, умінь і можливостей у стані вчасно, якісно й у повному обсязі обслужити й, таким чином, створити бджолам умови для повної реалізації закладених у них потенційних можливостей по зборі меду.

Універсальний критерій - максимально можливі в даній місцевості медозбори від всіх або переважної більшості родин пасіки. Отже, поки бджоляр не досяг такого медозбору від родин, розширювати пасіку економічно недоцільно. Якщо такі медозбори будуть досягнуті, а бджоляр працює на межі своїх сил і можливостей, то далі розширювати пасіку теж недоцільно, і варто визнати таку кількість родин на пасіці оптимальним. Якщо ж універсальний критерій виконується, а в бджоляра ще є запас сил і можливостей, то при бажанні можна проводити подальше розширення пасіки.

Наведені вище міркування виражають субєктивний погляд автора на підняту проблему. Хтось може з ним погодитися, а комусь вони можуть здатися спірними. Це зовсім природно. Наведені ж вони не для того, щоб їх уважати обовязковими для загального виконання, а для того, щоб допомогти бджоляру, перш ніж він почне виготовлення чергової партії вуликів, задуматися - а чи треба це робити? І якщо він одержить негативну відповідь, то краще буде зосередитися на подальшому поліпшенні обслуговування наявних на пасіці родин і підвищенні їхньої продуктивності.

Відомий у минулому бджоляр А.С. Буткевич із цього приводу писав: «Пасіка повинна блищати не чисельністю вуликів, а силою, потужністю родин». Про це ж з усією переконливістю говорив і основоположник сучасного практичного бджільництва Н.М. Вітвицький: «Краще мати мало, але самих благополучних вуликів, ніж багато сумнівних. Потрібно завжди випливати тому вірному правилу: що не кількість вуликів, але гарний їхній стан становить і усталює доходи».

ОПТИМАЛЬНІ УМОВИ ЗМІСТУ БДЖІЛ.

Термін «зміст бджіл» у пчеловодной літературі не визначений чітко, а має розмиті обриси. Однак по більшій частині під змістом гтчел мається на увазі весь комплекс заходів (за винятком питань, що стосується розведення бджіл), проведених бджолярем протягом року, а також особливості використання різних систем вуликів. Тобто в широкому розумінні зміст бджіл має два добре помітних аспекти: заходу щодо догляду за бджолами (методи, способи або прийоми пчеловождения) і технічний аспект властиво зміст бджіл у вузькому змісті (вулики, стільники, розташування вуликів і ін.).

Надалі саме такий зміст будемо вкладати в поняття «догляд за бджолами» і «зміст бджіл».

Складовими компонентами оптимальних умов змісти є:.

1.

Використання сучасних вуликів.

2.

Забезпечення родин достатньою кількістю суши під час медозбору.

3.

Комплектування вуликів якісними стільниками.

4.

Забезпечення необхідної вентиляції гнізда.

5.

Оптимальне розміщення вуликів на пасіці.

(крапці).

6.

Оптимальне розташування точков на місцевості.

7.

Використання електропідігрівання.

Що стосується останнього елемента, то в згаданій вище книзі «Основи бджільництва» це питання дуже докладно розглянуте стосовно до зимівлі бджіл. Використання електропідігрівання в критичні періоди активного сезону - навесні й восени - буде розглянуто далі.

>