Осінні підгодівлі й заготівля кормів на зиму

Осінні підгодівлі й заготівля кормів на зиму

Відомо, що після припинення літа бджіл і утворення зимового клубу бджоли харчуються медом, що перебуває у вулику, і витрачають у першу половину зимівлі в середньому по 20-30 г меду в добу. З кінця лютого, коли в родинах зявляється розплід, витрата меду зростає до 40-50 г у добу.
Загальна витрата меду бджолиними родинами за зиму залежить від тривалості зимівлі й умов, у яких бджоли зимують. На Півночі при нормальних умовах зимовки бджоли споживають його не менш 8-10 кг, на Півдні - 6- 8 кг на родину. У зимовниках або в приміщеннях з обігрівом бджоли споживають меду небагато менше. Після першого очисного обльоту витрата меду різко зростає у звязку з необхідністю підтримувати в гнізді високу температуру для вирощування розплоду. Споживання меду залежить також і від сили бджолиної родини.
Бджолам необхідно заготовити запаси меду, які будуть потрібні не тільки на зимівлю, але й на життя восени й навесні до появи в природі підтримуючого медозбору. На все це час родині потрібно в північних і центральних районах 25-30 кг меду, а в південних - на 5- 8 кг менше.
Щодо потребного кількості меду ми визначилися, а тепер зясуємо, яким повинен бути зимовий корм для бджіл. Якщо спробувати порушити питання: а на якому ж кормі краще зимувати бджолам?, - те відповідь начебто б повинен бути очевидним - на природному, тобто на меді. Пояснення тут ніякі не потрібні. Мед - природний корм. Це і є головний і вичерпний аргумент.
Однак у силу ряду причин не всі бджолярі із цим твердженням згодні. Послухаємо їхні аргументи.
1. Мед дає досить велика кількість неперетравлених залишків - від 1,84 до 1,98% (у сухій вазі), у той час як цукор - усього 0,64%. Всі ці відсотки, що здаються невеликими, перетворюються в більші реальні навантаження на кишечник бджоли до кінця зимівлі (див. «Бджільництво» № 5 за 1999 р. стаття А.Д. Трифонова «Зимівля слабких родин бджіл»). Проведені в журналі розрахунки дозволили йому класифікувати зимовий корм по цьому показнику так: «гарний корм» (із сухим залишком 1%) - це 70% цукрового й 30% квіткового меду, «поганий корм» (сухий залишок 1,8%) - це квітковий мед.
2.
Для багатьох бджолярів, пасіки яких коштують у лих.
ных медосборных умовах, рекомендації відбирати рамки.
з літнім медом для постановки їх у гнізда восени прак.
тически не здійсненні. Більшість бджолярів мають віз можность залишати в гніздах тільки рамки з останнім.
осіннім медом, що, як відомо, часто кристалли зуется в ході зимівлі. От і виникає дилема — чи те залишати на зиму природний мед і не бути впевненим у тім, що він не закристалізується, чи то замінити його.
цукровим сиропом, що, хоча й не є естествен ным кормом, напевно не закристалізується.
3.
В осінньому меді може виявитися неприпустимо біль.
шое кількість паді, що може привести до загибелі родин (про це більш докладно буде сказано трохи нижче).
Прокоментувати ці доводи можна так: для певних умов ці аргументи можна визнати цілком доказовими. Однак кінцевий вибір все-таки робить сам бджоляр.
По моїй же думці, оптимальним зимовим кормом є змішаний корм: 25-30% цукрового й 70-75% квіткового меду.
Раніше думали, що бджолам узимку потрібний тільки мед (цукор). Однак тепер установлено, що родини, позбавлені зимових запасів перги, зимують гірше, а навесні слабшають. Тому треба подбати, щоб ще з осені в родинах була достатня кількість білкового корму, найкраще - перги. Достатнім уважається наявність у гнізді восени 2-3 стільників з пергою, які звичайно розміщають на периферії гнізда.
Актуальним для осені є й питання наявності в складі корму падевого меду, на якому бджоли дуже погано зимують. Особливо небезпечний падевый мед з верби.
й листяних порід. При наявності в запасах до 10-15% такого меду благополучна зимівля не гарантована, у той час як.
навіть при 20-30% падевого меду із хвойних порід родини можуть благополучно перезимувати.
Надлишки падевого меду повинні обовязково вилучатися із гнізда, а замість краще давати запасні рамки з літнім медом або проводити підгодівлю цукровим сиропом.
Взагалі в останні роки осіннє поповнення запасів за рахунок підгодівлі цукровим сиропом застосовується дуже широко. І раніше вважалося, що давати сиропу треба стільки, скільки треба, тобто думали, що для бджіл переробка будь-якої кількості цукру не мала ніяких негативних наслідків. Однак подальші дослідження встановили, що переробка цукру зношує бджіл. Це повязане з тим, що виділення бджолою необхідного для переробки цукру ферменту инвертазы зменшує запас резервних речовин у тілі бджоли й погіршує її фізіологічний стан напередодні зимівлі. А частина бджіл при переробці цукру гине (переробка кожних 10 кг цукрового сиропу приводить до загибелі З 500 бджіл). Цей факт експериментальним шляхом установив японський бджоляр Токуда.
А от що із цього приводу пише відомий український учений і матковод В.А. Гайдар (1999): «... бджоли, які брали участь в осінній переробці цукрового сиропу, в основній масі гинуть у віці менше 41 дня, а ті з них, що йдуть у зиму, відходять до середини квітня».
Також установлено, що після того, як бджола початку продуцировать инвертазу, вона надалі втрачає здатність робити молочко. Тому кожна молода бджола, що восени змушена була переробляти цукровий сироп, навесні не зможе бути годувальницею розплоду.
Ще одна проблема осінньої підгодівлі повязана з вар-роатозом. Справа в тому, що наприкінці медозбору кількість розплоду в гніздах бджіл скорочується, вирощування трутнів припиняється. Внаслідок цього концентрація кліщів у бджолиному розплоді й шкода, заподіювана ними развивающимся «зимовим» бджолам, зростають. Крім того, після закінчення вирощування розплоду весь кліщ із останнього розплоду переходить на бджоли. У результаті це покоління бджіл піддається більшому негативному впливу, чим попередні покоління, і тому «зимові» бджоли з уражених кліщем родин не можуть нагромадити додаткових резервних речовин, необхідних для зимівлі. Ці бджоли будуть слабкими й фізіологічно неповноцінними, і якщо їх ще змусити переробляти велика кількість цукру, то частина бджіл загине в процесі переробки, а частина не зможе перенести зимівлю.
Ослабленим варроатозом родинам треба давати стільники із запечатаним кормом і тільки у випадку гострої потреби можна дати на переробку не. більше 2-3 кг цукру.
Сильним родинам восени при необхідності можна давати на переробку 6—8 кг цукру. Обовязкові умови для нормальної переробки цукру: високі зовнішні температури не нижче 18—20 °С и наявність пилка в природі або перги у вулику. Якщо пилка в природі ні, а перги у вулику мало, то на час переробки цукру (10-15 днів) треба проводити білкові підгодівлі. Високі зовнішні температури полегшують бджолам процес переробки цукру й випари зайвої води, і бджоли менше зношуються, чим у холодну погоду.
Восени бджіл ы запечатують перероблений сироп восковими кришечками, у складі яких є перга. Без перги восени бджоли довго або зовсім не запечатують мед, і він або кристалізується, або закисає. Крім того, наявність пилка в природі або білкові підгодівлі сприяють рясному білковому харчуванню бджіл, що переробляють сироп, і вони менше зношуються.
Таким чином, у середніх широтах починати осінню заготівлю кормів згодовуванням цукрового сиропу треба відразу після заключного відбору меду й попереднього складання гнізда з 15 по 20 серпня й закінчувати не пізніше 5—10 вересня.
Концентрація цукрового сиропу, що йде на заготівлю кормів, теж має немаловажне значення. Дуже рідкий сироп вимагає додаткової роботи бджіл по видаленню зайвої води, а дуже густий бджоли змушені розріджувати перед обробкою для кращого інвертування. При згодовуванні бджолам цукрового сиропу 50, 60 і 70%-ний концентрації виявилося, що швидше всього інвертується сахароза 50%-ний концентрації (на 1 л води 1 кг цукру). Однак на переробку такого сиропу бджоли витрачають дуже багато цукри. Менше цукру витрачається при 70%-ний концентрації, але такий густий сироп бджоли повільно забирають і ще повільніше запечатують.
Кращі результати отримані при підгодівлі бджіл сахарным сиропом 60%-ний концентрації. Бджоли витрачають із цього сиропу близько 23% цукру на його перенос із годівниці й переробку.
Підгодовувати бджіл на зиму треба цукровим сиропом з розрахунку 1,5 кг цукру на 1 л води. Такий сироп бджоли легше переробляють при найменшій витраті цукру, мед менше кристалізується, а, харчуючись їм, вони добре зимують. Корисно до цукрового сиропу додавати до 10% натурального меду.
Існують рекомендації додавати в сироп кислоти лимонну, оцтову й ін. При цьому затверджується, що додавання кислот полегшує інвертування складних саха-рів. Однак проведені ще на початку XX в. досвіди російського хіміка академіка И.А. Каблукова показали, що додаток до цукрових підгодівель 0,3% лимонної або якої-небудь іншої кислоти придушує розщеплення складних.
Цукрів, гнітить всі процеси, що протікають як у медяному желудочке бджіл, так і в стільниках під час дозрівання меду.
Кислота не полегшує роботу бджіл по перетворенню сахарози в глюкозу й фруктозу, а утрудняє його. У цукор- ном кормі, отриманому з подкисленного сиропу, завжди втримується більше тростинного цукру й менше ферменту діастази, чим у кормі із сиропу, у який кислоти не додавали. Притім, чим кисліше підгодівля, тим більше в цукровому «меді» сахарози. До всього іншого, цукровий корм із подкисленного сиропу схильний до кристалізації. Чим більше додано кислоти й пізніше дана підгодівля, тим сильніше кристалізація, дуже шкідлива для бджіл і приводящая іноді до самих сумних наслідків.
Більш докладно пр всім це розказано в додатку 5.
При розрахунку кількості меду, одержуваного із цукрового сиропу, треба мати на увазі, що з 1 кг цукру (а не сиропу!) виходить 1 кг меду. І хоча при переробці бджоли витрачають до 20—23% цукру, однак з обліком того, що в приготовленому ними цукровому меді буде втримуватися близько 20% води, при підрахунку можна думати, що 1 кг цукру дорівнює 1 кг меду.
Щодо обсягу сиропу, якому можна давати бджолам за один раз, існує два підходи. Перший підхід припускає згодовування за один раз більших доз сиропу (3-4 л), а весь процес підгодівлі обмежити 5-6 днями. Другий підхід припускає згодовування невеликих доз (0,5-1 л) щодня або через день.
При цьому говорять, що якщо потрібно тільки заготовити корм, то використовують перший варіант, а якщо заготівлю кормів треба сполучити зі стимулюванням вирощування розплоду, то використовують другий варіант.
Однак дослідження показують, що в кожному разі бджоли не здатні якісно переробити більші дози сиропу, особливо восени. Це повязане з тим, що для такої переробки бджолам необхідно протягом обмеженого періоду часу (5-7 днів) виділити велику кількість инвертазы. Тому що до осені активність бджіл загасає, виділяти необхідна кількість цього ферменту вони не зможуть. У результаті такий сироп буде перероблятися неякісно, особливо при холодній погоді.
Якщо давати невеликі дози сиропу (0,5-1 л) щодня або через день, то якість переробки такого сиропу буде високим, оскільки бджолам легше виділяти невелика кількість инвертазы протягом більше тривалого періоду часу (10-15 днів). До того ж такі підгодівлі впливають на матку. Однак тут треба мати на увазі наступне: якщо після останньої відкачки меду в гнізді залишено менш 7-8 кг меду, то матка може відразу після цього припинити відкладання яєць, і потім уже ніяка стимулююча підгодівля не допоможе відновити перервану яйцекладку. Це тільки навесні матка може відкладати яйця при запасах меду 3-4 кг у гнізді, а восени й 7-8 кг для неї мало. Тому найкраще організувати годівлю так, щоб після заключного відбору меду в гнізді навіть на кілька днів не залишалося запасів кормів менше 12-14 кг. Для цього годівля потрібно починати відразу ж після відбору меду й попереднього складання гнізда. Якщо буде потреба можна допустити збільшення обсягу сиропу в перші дні підгодівлі.
При згодовуванні невеликих доз сиропу протягом 10-15 днів до необхідної розрахункової кількості сиропу можна додати ще 10-15% сиропу, не побоюючись великого перевантаження бджіл.
Іноді бджоли забирають корм, але залишають його не запечатаним у стільниках. У таких випадках можна ще протягом 4-8 днів давати бджолам невеликі порції сиропу (по 0,2- 0,3 кг), щоб підтримувати активне життя родини, поки основна частина корми не буде запечатана. При цьому потрібно стежити, щоб бджоли щільно обсиживали всі рамки. Якщо буде потреба можна небагато скоротити гніздо.
Для готування сиропу треба використовувати мяку або середню по твердості воду (дощову, річкову, криничну, з артезіанських шпар). Рекомендується додавати в таку воду по 0,5 г морської солі на 1 л води. Воду з водогінної мережі й дуже тверду воду (твердістю більше 40°, тобто утримуючого магнію більш ніж 280 мг/л) для готування сиропу використовувати не можна.
Велике значення для одержання гарних зимових кормів має також і якість цукру, що йде на підгодівлю. Необхідно використовувати тільки добре очищений цукровий пісок. Звичайно він має сніжно-білий колір і дрібну фракцію. Цукор-Сирець або цукор недостатнього очищення, що має червонуватий колір, цукор-рафінад, а також інші замінники цукру (карамелі, кмітливості тощо) для готування зимового корму використовувати не можна.
>