Ці мої рекомендації ставляться до такого варіанта, коли польовий точок розташовується на прийнятному видаленні (не більше 50-70 км) від місця постійної дислокації, а бджоляр періодично відвідує точок на машині. Якщо же цього не буде, то перевозити все господарство прийде на вантажній машині за один раз.

Вулики до перевезення готовлять заздалегідь по тій же схемі, що й під час перевезення на точок. Залежно від відстані, погоди й інших обставин планують час початку навантаження, відїзду із крапка й прибуття додому. Отут можуть бути самі різні варіанти, але при відстанях до 100 км оптимальним, на мій погляд, є такий варіант. Навантаження вуликів починають після того, як увечері з поля повернуться останні бджоли. Звичайно в цей час буває ще досить світло, і можна проводити навантаження без додаткового підсвічування. Якщо кількість перевезених родин не дуже велике (у межах до 40-50 родин), то відразу ж після навантаження починається рух додому. У цьому випадку на місці майбутнього розвантаження вуликів повинна бути обовязково передбачене підсвічування.

Якщо кількість перевезених за один раз родин перевищує 50, то бджолярам після вечірнього навантаження їх на машини краще влаштувати відпочинок до ранкової зорі. У цьому випадку переїзд додому й розвантаження бджіл будуть відбуватися у світлий час. Звичайно в серпні, коли найчастіше й відбувається повернення додому, ранком пекуче не буває, тому не треба боятися того, що розміщення вуликів на постійне місце прийде робити в 7-8 годин ранку.

Розміщати вулики на пасіці можна без обліку того, де вони стояли раніше. Розташовують їх так, щоб було зручно проводити підготовку родин до зимівлі, а також з обліком того, які родини будуть зимувати на вулиці, а які планується заносити в бджоляник або інше приміщення.

При найближчій можливості вулики переводять із похідного положення в повсякденне. З моменту прибуття на місце постійної дислокації починають комплекс робіт по підготовці родин до зимівлі.

1.4.