Нектар і цукровий сироп

Нектар і цукровий сироп

Відомо, що нектар являє собою цукристу рідину, що виділяється нектарниками квітки. Нектар складається в основному з водяного розчину різних Цукрів - сахарози (складний цукор), глюкози й фруктози (прості або інвертовані цукри). Загальна концентрація Цукрів у нектарі коливається від 5 до 70%, при цьому процентне співвідношення Цукрів у нектарі змінюється в дуже широких межах залежно від виду рослини. Крім Цукрів, нектар містить у середньому від 20 до 70% води й у невеликих кількостях супутні речовини - декстрини, органічні кислоти, ефірні масла, мінеральні зєднання й ін. (Бджільництво: Маленька енциклопедія, 2000).
Варто помітити, що в нектарі квіток, як правило, переважає тростинний цукор (сахароза). А в нектарі квіток яблуні, зливи, буркуну, конюшини, еспарцету, липи, кипрея, соняшника, мордовника й деяких інших рослин цукру представлені тільки сахарозою, а глюкози й фруктози в цих нектарах немає зовсім. У нектарі рапсу, навпаки, зовсім немає сахарози, а є тільки глюкоза й фруктоза (Виноградова Т.В., 1964).
Співвідношення Цукрів у нектарах деяких рослин наведені в табл. 2.2 (по Виноградовій Т.В., 1964).
Отже, якщо узагальнити всю представлену вище інформацію, то можна сказати, що нектар містить від 20 до 70% води, різні цукри, загальна концентрація кото-
рых може мінятися від 5 до 70% (найбільше часто - 3060%), а також сумарно близько 2% супутніх азотистих і мінеральних речовин, декстринів, ефірів органічних кислот і ін. Цукру в нектарі представлені в основному очеретяним (буряковим) цукром - сахарозою. У багатьох нектарах глюкози й фруктози (простих саха-рів) ні, а цукровий компонент нектару повністю представлений сахарозою. От що із цього приводу писав Г.Ф. Таранів: «У нектарі більшості рослин утримується переважно сахароза, хоча майже завжди буває в невеликій кількості й інвертований цукор». А. МаГавкоту (1979) повідомляє, що в нектарі 70% Цукрів представлені сахарозою.
А тепер давайте подивимося, що собою представляє цукровий сироп.
Відомо, що звичайно для готування цукрового сиропу використовується вода й харчовий (очеретяний або буряковий) цукор, тобто сахароза. У харчовому цукрі втримується звичайно не менш 99, 5-99,7% чистої сахарози. Отже, цукровий сироп буде являти собою водяний розчин сахарози в концентрації, що залежить від співвідношення цукру й води. Так, при співвідношенні цих компонентів 1,5:1 будемо мати сироп з 60% концентрацією сахарози, при співвідношенні 1:1 - 50% і при співвідношенні 1:1,5 40%.
Тоді виходить, що цукровий сироп по змісту Цукрів практично нічим не відрізняється від нектару багатьох медоносних культур. Принципова відмінність між ними я бачу тільки в тім, що в нектарі є близько 2% супутніх речовин, а в цукровому сиропі їх немає.
Для того щоб зрозуміти, яким же образом на стані бджіл позначається переробка цукрового сиропу або нектару, треба спочатку розглянути більш детально динаміку самого процесу переробки.
Починається процес переробки з того, що бджоласкладальниця всмоктує нектар (сироп) у зобик, у процесі чого до нього підмішується секрет глоткових залоз у складі основних ферментів инвертазы, амілази й гликогеназы. Із цих ферментів найбільш активним є инверта-за, під дією якої сахароза розщеплюється (інвертується) на більше прості, легко засвоювані живими організмами речовини - глюкозу й фруктозу. Звертаю увагу на те, що всі ці ферменти попадають у нектар (сироп) не із квітки, а від бджоли.
Далі бджола-складальниця прилітає у вулик і передає попередньо перероблений.
(ферментизированный) нектар бджолі-приймальниці. Такий же точно процес буде відбуватися й при переробці цукрового сиропу. Бджола-Приймальниця забирає нектар (сироп) у зобик, а потім багаторазово випускає крапельку нектару (сиропу) на витягнутий хоботок. У ході кожного такого циклу бджола підмішує до нього секрет своєї глоткової залози; нектар (сироп) збагачується ферментами, що прискорюють інверсію сахарози. Закінчивши цю роботу, бджола складає насичений ферментами нектар (сироп) в осередок для подальшої мимовільної інверсії й випару зайвої води.
Важливим моментом у процесі переробки нектару (сиропу) є додання кінцевому продукту кислої реакції. Така реакція меду служить додатковим і дуже сильним засобом його консервації. Крім того, кисле середовище перешкоджає розвитку гнильних бактерій і, отже, також сприяє збереженню меду. Якщо оцінювати в цьому аспекті вихідні продукти, то нектар, як правило, має слабко кислу реакцію (рн 6,5), а цукровий сироп нейтральну або слабко лужну (рн 7,5).
Досвідами (Таранів Г.Ф., 1968) установлено, що процес переробки нектару або цукрового сиропу з метою додання кислої реакції кінцевому продукту відбувається однаково. Бджола в процесі засмоктування нектару (сиропу) додає до нього фермент, що окисляє. Надалі реакція окислювання розчину відбувається мимовільно й припиняється сама собою, як тільки мед досягне певного ступеня кислотності.
Отже, виходить, що переробка бджолами нектару й цукрового сиропу в мед відбувається зовсім однаково.
Тепер давайте визначимо, що ж за продукт вийде після повної переробки бджолами нектару й після повної переробки цукрового сиропу. Для цього приведу порівняльні дані по змісту основних речовин у квітковому й цукровому медах (табл. 2.3) (по А.А.
Таблица 2.3
Комарову, 1997).
З таблиці видно, що принциповою відмінністю квіткового меду від цукрового є відсутність в останньому азотистих і мінеральних речовин, що становлять не більше 1% від загальної маси продукту.
Якщо розглядати це розходження з погляду зимівлі бджіл, то воно приводить до того, що кількість неперева-риваемых залишків при харчуванні бджіл одним квітковим медом становить 1,5-1,7%, а при харчуванні цукровим медом - 0,5%. Тобто, з погляду ходу зимівлі бджіл, цукровий мед можна вважати навіть більше якісним продуктом, чим квітковий мед. У той же час, через повну відсутність у цукровому меді білка, при зимівлі на такому меді до весни в тілі бджіл трохи знижується зміст білка, однак бджоли відновлюють відсутній білок при наявності свіжого пилка із самої провесни (Таранів Г.Ф., 1968).
Давайте подивимося, яких же саме азотистих і мінеральних речовин не вистачає цукровому меду.
У квітковому меді білки втримуються в незначній кількості - від 0,04 до 0,29% (у середньому 0,1%). Мінеральні речовини квіткового меду дуже різноманітні по складу (калій, натрій, кальцій, магній, залізо, фосфор і ін.). Сумарний зміст цих речовин коливається від 0,006 до 0,830% із середньою величиною 0,178% (Таранів Г.Ф., 1968).
Що стосується білків меду, то в журналі «Бджільництво» № 11, 1967 И.И. Генсицкий і А.Г. Середа повідомляють про свої дослідження, у ході яких вони зясували, що у квітковому меді кількість білків коливається й у середньому становить від 0,36 до 1,2%, а в цукровому меді білків від 0,26 до 0,46%. Отже, дані А.А. Комарова щодо білків цукрового меду, наведені в табл. З, можна взяти під сумнів. Швидше за все, цей сумнів обґрунтовано, тому що Г.Ф. Таранів (1986) і ряд інших авторів затверджують, що білки меду мають двояке походження - як рослинне (з нектару), так і ферментативне (як результат діяльності бджіл). А И.И. Генсицкий і А.Г. Середа взагалі вважають, що білки меду - це продукт діяльності бджіл. Вони думають, що основна маса білків меду - ферментативні білки, кількість яких у меді (кожнім. - В.К.) визначається фізіологічним станом родини і її білковим харчуванням. Л.И. Боднарчук, И.М. Нагорна й И.А. Левченко (2005) також повідомляють про те, що білок у мед вносять бджоли.
Що стосується переробки цукрового сиропу, то в нього білки можуть вносити тільки бджоли. У журналі «Бджільництво» № 6 за 2007 приводиться наступне повідомлення Г.Ф. Таранова (1986): «У меді, отриманому з безбілкового цукрового сиропу, зміст білка становило 0,08%, а після повторного згодовування - 0,14%».
До складу квіткового меду також входять у дуже малих кількостях і барвники, від кольору й аромату доторых залежить колір і аромат меду. Ці речовини попадають у мед разом з пилком, який в 1 г уже готового квіткового меду перебуває близько 3 тис. зерен (Бджільництво: Мале, енциклопедія, 2000).
Резюмуючи все сказане вище, можна прийти до такого проміжного висновку: переробку цукрового сиропу бджоли здійснюють точно в такий же спосіб, як і переробку квіткового нектару. Зовсім повної ця аналогія буде при переробці бджолами нектару тих культур, у яких цукру нектару представлені на 100% сахарозою (еспарцет, липа, соняшник, кипрей і т.д.). Більше того, візьмуся затверджувати, що при переробці такого нектару бджоли будуть зношуватися навіть сильніше, ніж при переробці цукрового сиропу. Таке твердження пояснюється тим обставиною, що в останньому випадку бджолам не доводиться літати за сиропом, що перебуває у вулику, а при доставці нектару вони, звичайно, повинні літати. Тому при рясному медозборі бджоли зношуються швидше, ніж при переробці цукрового сиропу, оскільки при польоті в бджіл сильно зношуються крила (вони обтрепываются). Втративши здатність літати, бджола йде з вулика й умирає вдалині від гнізда. По всіх цих причинах тривалість життя бджоли при рясному медозборі може падати до 26 доби (Бджільництво: Мале, енциклопедія, 2000).
Що стосується обсягів переробки вихідної сировини (нектару або цукрового сиропу), те у звичайній ситуації вони порівнянні. При рясному ж медозборі (більше 4-5 кг у добу) бджолам доводиться переробляти така кількість нектару, що порівнянний з тією дозою сиропу, що ми звичайно даємо їм протягом не менш 3- 4 доби. Так де ж вони тоді зношуються сильніше?..
Тому коли ми (і я, у тому числі донедавна) перераховуємо кожну бджолу, що загинула при періработке цукрового сиропу, те чому ми точно так само не вважаємо загиблих бджіл при переробці нектару, особливо на рясному хабарі? Про соняшник я вже й не говорю, оскільки там бджоли, особливо в жаркий рік, «лягають» тисячами щодня! Отже, при переробці будь-якого вихідного продукту бджоли будуть зношуватися. Ступінь цього зношування буде визначатися в основному темпом надходження продукту, що переробляється, і його суммар? ным обсягом. Впливає на ступінь зношування бджіл також необхідність здійснення польоту за взятком або відсутність такої необхідності, а також складної зовнішньої умови (наявність пилка в природі, зовнішні температури, вітер та ін.).
З обліком усього викладеного вище ми тепер маємо можливість відповістити на запитання про те, чи впливає згодовування більших доз цукрового сиропу (до 15-20 л) у неоптимальний термін на осінній зліт бджіл.
>