ВИГОТОВЛЕННЯ ЗАГОТІВЕЛЬ ДЛЯ СТІНОК ВУЛИКІВ

ВИГОТОВЛЕННЯ ЗАГОТІВЕЛЬ ДЛЯ СТІНОК ВУЛИКІВ

Після підбора заготівель, які будуть використані для виготовлення конкретної стінки корпуса (таких заготівель може бути дві або навіть три), їх треба згуртувати.
Робиться це так. Спочатку фугуются начисто ті бічні сторони (крайки) заготівель, які при згуртовуванні будуть стикатися один з одним. Згуртовування виробляється на клеї в рейку й паз (мал. 3.27).
Обовязкова умова якісного згуртовування заготівель: ширина Ш рейки повинна бути менше подвійної глибини пазів d, тобто IHумові споюються доски, що, будуть триматися не тільки на рейці, але й за рахунок склеювання припасованих крайок заготівель. Якщо ця умова не буде виконано, то заготівлі неможливо буде щільно зєднати їхніми крайками, оскільки буде заважати більша ширина рейки й згуртовування не буде міцним.
Я при згуртовуванні дощок вибираю кожний паз глибиною 10 мм, а ширина рейки не перевищує 18 мм. Рейки роблю із твердої ДВП товщиною 3 мм, точно таку ж ширину має й паз.
Паз у заготівлях вибираю на верстаті з використанням пристосування для вибірки паза (див. мал. 3.18). При цьому треба мати на увазі, що строго посередині дошки паз вибрати досить складно. Однак для якісного зімкнення заготівель це робити зовсім не обовязково, головне, щоб пази в споюються заготовках, що, розташовувалися друг проти друга, тобто минулого розташовані на однаковому видаленні від однієї сторони стінки. Для цього заготівлі укладають на столі друг стосовно друга так, як вони будуть стояти у вулику, і позначають у кожній з них лицьову сторону. Після цього при вибірці паза горизонтальним протяганням заготівель позначені сторони заготівель повинні будуть дивитися в одну сторону (наприклад, від верстата).
По завершенні цієї операції зєднуються места, що, змазуються водотривким клеєм, в один паз вставляється рейка, а потім на неї своїм пазом ставиться зверху друга заготівля, і постукуванням молотка заготівлі зєднуються (гуртуються) разом. Після цього отриману заготівлю стінки вулика треба покласти на рівну поверхню й добре пригорнути зверху. У міру одержання нових заготівель для стінок їх накладають один на одного, обовязково прокладаючи між ними папір. Під вантажем заготівлі залишають на добу до повного висихання клеячи.
Звертаю увагу на те, що згуртовування стінок треба проводити тільки на водотривкому клеї. Коли я ще не знав, що клей ПВА володіє невисокої влагоустойчивос-тью, і споював на ньому заготівлі, то в деяких вуликах після зимівлі спостерігалося утворення невеликих щілин (у межах 1-2 мм) у місцях згуртовування. Тепер я думаю, що це відбувалося через набрякання клеячи й влучення вологи на рейку із ДВП, що після цього й розпирала зєднані заготівлі.
А взагалі варто памятати, що дошки стінки вулика (особливо взимку) перебувають у дуже тяжких умовах експлуатації. Звязано це насамперед з тією обставиною, що усередині вулика вологість повітря майже завжди більше, ніж зовні. Це приводить до нерівномірного розподілу вологи в деревині, і стінка вулика може жолобитися або розтріскуватися. С.М. Пиоро (ж. «Бджільництво» № 3, 1985) пропонує для профілактики цього явища враховувати властивості.
деревини ще при виготовленні вулика. Для цього він по річних кільцях визначає, з який сторо-.
ны заготівлі перебуває серцевина дерева, і при складанні корпуса цю сторону ставить так, щоб вона перебувала із зовнішньої його сторони. За рахунок природного жолоблення ця сторона дошки буде прагнути прийняти опуклу поверхню, але одночасно ця ж дошка за рахунок внут-риульевой вологи буде набухати зсередини й почне жолобитися у зворотному напрямку. Сили, що діють на дошку із внутрішньої й зовнішньої сторін, взаємно загасяться. Деформація буде зведена до мінімуму. У противному випадку напрямку жолоблення збіжаться й ніяким способом не вдасться уникнути появи щілин у зєднаннях.
Однак повернемося до нашого вулика.
Після висихання заготівлі треба ще небагато подфуго-вать і після цього провести остаточну розмітку стінки. Найкраще це робити за допомогою найпростішого шаблона, що являє собою аркуш тонкого металу з точними розмірами необхідної стінки. Наприклад, для корпуса Дадана висотою 307 мм при товщині стінки 20 мм треба зробити два шаблони (мал. 3.28).
При виготовленні шаблонів потрібно обовязково контролювати не тільки зовнішні розміри, але й розміри обох діагоналей на кожній заготівлі. При зазначених на мал. 3.28 розмірах діагоналей шаблони будуть прямоугольны-
Точні розміри на заготівлі краще наносити гостро відточеним олівцем середньої твердості (СТ). Після цього заготівлі треба остаточно підробити: надлишки на поздовжніх сторонах зібрати фуговкой, а на поперечних - тонким підпилюванням боком дискової пилки або за допомогою шкурки або великого напилка (рашпіля). Потім у заготівлях треба вибрати необхідні пази. Оскільки кути корпусів я скріплюю в «полдерева», те на кінцях заготівель треба вибрати пази розміром 10x10 мм (мал. 3.29).
Ці пази вибираються за допомогою описаного раніше пристосування (див. мал. 3.20) або іншим способом. У верхній частині заготівель для передньої й задньої стінок треба також вибрати пази під плічка ульевых рамок (мал. 3.30).
На верстаті УБОН розмір паза 17 мм вибираю у два прийоми. Спочатку з використанням відповідного пристосування на відстані 17 мм роблю пропил (вибираю паз). А потім звичайним способом вибираю паз 10x10 мм (мал. 3.31).
Після цього за допомогою стамески забираю непотрібну частину А (див. мал. 3.31). Паз під плічка 17x10 мм може бути обраний і іншим способом.
3.3.4.