ХТО Й ДЕ МОЖЕ ЗАЙМАТИСЯ БДЖІЛЬНИЦТВОМ

ХТО Й ДЕ МОЖЕ ЗАЙМАТИСЯ БДЖІЛЬНИЦТВОМ

Бджільництвом може займатися будь-яка людина, що досягла 11 - 12 років, аж до глибокої старості. Під час Великої Вітчизняної війни часто бджолярами в господарствах були учні 5 - 6-х класів. І треба відзначити, що з роботою цілком справлялися. Із бджолами успішно працюють пенсіонери й пенсіонерки, навіть інваліди.
Держава не обмежує чисельність бджолиних родин в особистому користуванні, не обкладає податком бджолярів. Місцевим органам заборонено встановлювати для колгоспників, робітників та службовців, що мають бджіл, завдання із продажу меду, воску, роїв і пчелосемей.
Бджіл можна тримати в сільській місцевості, у робочих селищах і містах. Вулики ставлять на присадибній ділянці, у городі, палісаднику, у дворі, у сараї, у літній будівлі, на горищі будинку. При цьому ніхто не може заборонити трудящому розводити й містити бджіл за умови, якщо пасіка обгороджена суцільною огорожею висотою не нижче двох метрів, чагарником або лісовою посадкою. У садах гарним захистом служать посадки обліпихи, яблуні, вишень, бузку, жимолості. Якщо бджоли втримуються на горищах або плоских дахах, то в цьому випадку ніяких заборів для захисту від бджіл не потрібно, тому що з даху вони летять вище росту людей, які не заважають їхнім польотам і бджоли не нападають.
Міські й селищні бджолярі можуть вивозити бджіл на медозбір у ліси, на поля колгоспів і радгоспів, а також на землі Госфонда, Гослесфонда за домовленістю з керівниками відповідних організацій, причому плата з них за постановку пасік не стягується. Навпаки, керівники господарств містять договори на вивіз бджіл для запилення сільськогосподарських культур. Для цього існують спеціальні розцінки. Наприклад, за запилення насінників люцерни й конюшини, за кожну бджолину родину господарство зобовязане заплатити не менш 20 рублів; за запилення гречки й еспарцету по 10 рублів за одну бджолину родину й т.д.
Кожний власник пасіки повинен мати ветеринарний паспорт і щорічно здавати бджіл для аналізу в районні або обласну ветеринарну лабораторію. Після аналізу у ветеринарному паспорті робиться оцінка. Без такого паспорта власник бджіл не може продавати мед і здобувати штучну вощину, перевозити бджіл. Паспорт вручають у тих же лабораторіях, де проводяться аналізи бджіл.
Всі аматори-бджолярі й професіонали зобовязані виконувати ветеринарно-санітарні вимоги.
У цей час у всіх областях Російської Федерації бджолярі поєднуються в суспільства (товариства) по типі садівничих. А товариства у свою чергу поєднуються в республіканське суспільство Роспчеловодсоюз, що входить у Всесоюзну асоціацію бджільництва. В асоціацію можуть вступати колгоспи, радгоспи, кооперативи й окремі бджолярі. Таке обєднання допомагає проводити кочівлю пасік, одержувати знання але відходу й змісту бджіл, боротьбу з їхніми хворобами, придбання й реалізацію бджолиних родин, цукру для заміни їм падевого меду, інвентарю, ліків і т.д.