Вплив водойм на життєдіяльність бджіл

Вплив водойм на життєдіяльність бджіл

Як і всякий живий організм, бджола не може тривалий час обходитися без води, що потрібна їй як для підтримки життєдіяльності, так і для вирощування розплоду. Із цієї причини бджоли завжди прагнуть споруджувати свої житла недалеко від джерел води. Так, установлено, що перед виходом риючи бджоли-квартирмейстери, що займаються пошуком нового житла, віддають перевагу такому, недалеко від якого розташовується невелика водойма із придатної для питва водою (струмочок, невелика річка або озеро). Непогано було б і бджоляру додержуватися цього правила, вибираючи місце для кочового крапка. Наявність такої водойми позбавить бджоляра від щоденного поповнення поїлок, а також зменшить імовірність можливого перезараження бджіл заразними хворобами. А вся справа в тому, що при заборі води з пасечных поїлок бджоли дуже щільно контактують один з одним. При вживанні води із природних джерел «щільність населення» їх на березі буває, як правило, нижче.
Однак біля більших водойм бджоли рідко розташовують свої природні гнізда. Чому? Так тому, що вони інстинктивно почувають небезпеку такого сусідства для родини. Якщо бджолі доводиться вертатися із взятком низько над такою водоймою, то будь-який гарний порив вітру може збити її на воду, і вона загине. Крім того, над водною гладдю, бджоли погано орієнтуються не тільки тому, що на рівній поверхні відсутні добре помітні орієнтири, але й тому, що водна поверхня (особливо при хвилюванні) може вносити перекручування в поляризацію сонячних променів, по яких бджоли орієнтуються в просторі. За зазначеними вище причинами особливо небезпечне розташування крапка або пасіки поруч із більшою водоймою, на протилежному березі якого розташовуються масиви медоносів.
Місця збору трутнів, де відбувається їхнє спарювання з матками, завжди розташовуються на постійних ділянках місцевості. Ці ділянки ніколи не розташовуються поруч із водоймами, особливо більшими. Як відомо, злягання трутня й матки відбувається в повітрі, після чого вони.
часто падають на землю. Зрозуміло, що якщо замість землі їм доведеться падати на воду, те це буде означати загибель матки й, можливо, загибель тої родини, з якої неплодова матка вилітала на спарювання.
Розташування точков і пасік безпосередньо біля більших водойм, крім сказаного, ще й скорочує (до 50%) площа продуктивного літа бджіл (мал. 1.10).
Рис. 1.10. Сокращение площади продуктивно го лета у водоема
А от якщо більші водні простори (моря, лимани, водоймища, устя більших рік) розташовуються на видаленні 5-20 км від крапка або пасіки, те це сприятливо позначається на життєдіяльності бджіл. Відбувається так тому, що в цьому випадку за рахунок сприятливого впливу своєрідного мікроклімату приморської території (підвищеної вологості, меншого
перепаду температур) збільшується продуктивність медоносів. У той же час ці водні поверхні не будуть негативно впливати на літну діяльність бджіл, оскільки вони розташовуються за радіусом продуктивного літа бджіл (мал. 1.11).
Короткий зміст питання (висновки).
1.
При розселенні в природних умовах бджоли віддають перевагу житлу, недалеко від якого розташовується джерело придатної для вживання води (струмок, невелика річка або озеро).
2.
Бджоли уникають розміщення своїх жител безпосередньо біля більших водойм.
3.
При розміщенні крапка або пасіки варто уникати розташування їх поруч із більшими водоймами, особливо якщо на їхньому протилежному березі перебувають масиви медоносів.
4.
Розташування точков і пасік безпосередньо в більших водойм може скорочувати площа продуктивного літа бджіл до 50%.
5.
Розташування точков або пасік на видаленні 5-20 км від берегової риси моря, лиману, одохранилища приводить до збільшення медозборів через сприятливий вплив приморського мікроклімату на квітучі медоноси.
1.1. 3.