2.

Усяке дерево, що має дупло, але здорову деревину (нашарування, що оточує серцевину), продовжує не тільки жити, але й плодоносити.

3.

Порожнеча або дупло... завжди має однаковий характерний вид: воно починається на відомій висоті вигнилої серцевини дерева незначительною пустотою,начебто 1-2 вершків (1 верш. = 4,5 див.

- В.К.) у діаметрі, направляється долілиць до кореня дерева й утворить там більшу ширину й глибину простору, чим толще старе дерево, а при цьому дупло поступово розширюється усередині дерева донизу, згідно згнилої й серцевини, що випала, тобто утворить порожній, конусоподібний простір, вузьке вгорі й широке внизу.

4.

Усякий рій, входячи в дупло дерева, направляється неодмінно нагору, тобто в голову дупла, там звивається, очищає стеля від сміття й там... починає свої воскові будівлі... матка приступає до кладки яєчок у середині споруджуваних риємо шарів вощини...(так у ті часи називали стільники. В.К.).

5.

У міру будівель вощин долілиць матка теж опускається за роєм долілиць дупла для кладки яєць у вощинах, але з настанням перших же холодних ночей відступає знову нагору, а рій, у міру виходу молодої бджоли, теж відступає поступово нагору дупла дерева.

6.

У міру виходу молодої бджоли в голові дупла дерева, рій заливає комірки, що звільнилися, вощин медом і друкує їх, чим перепиняє матці нову кладку яєць у ці ж комірки. Таким чином, у голові дупла дерева скапливается поступово запас друкованого меду, необхідного рию для зимового постачання.

7.

Іноді сильний рій вишиковує воскові будівлі далеко нижче вхідного отвору в дупло дерева й теж заливає їхнім медом, але ніколи не залишається тут, під медом, на зиму, тобто нижче отвори або льотка, а обирає для цього в дуплі дерева вище льотка таке місце, що у стані закупорити своею массою поперек, щоб не допустити повз себе невідповідної температури повітря, що може остудити мед, зробити його... негідним для вживання.

8.

Забезпечивши знизу своею масою правильне зберігання кормового меду, рій піклується також і про те, щоб з голови дерева не йшло тепле повітря, виділюваний клубом риючи, а тому ще влітку щільно й наглухо заклеює голову й стінки дупла дерева прополісом, аж до закінчення місця, вибраного риємо в дуплі дерева для зимового свого перебування.

9.

Рій не заклеює вхідного отвору в дупло дерева, або льотка, у продовження всього літа, але після настання холодних ночей обовязково заклеює льоток і тем більше, ніж більше збільшується денний і нічний холод до осені. Потім, на той час, коли температура повітря зовнішнього тримається ще біля +8 °С по Реомюрові (10 X), рій уже припиняє хід у поле й заклеює льоток прополісом настільки, наскільки рию необхідний лише малий приплив у дупло дерева холодного, але чистого повітря для заміни теплого, але зіпсованого подихом бджіл повітря.

10.

Щодо більшого або меншого ступеня заклеювання льотка на зиму всякий рій соображается, насамперед, із собственною силою, а потім із просторістю й глубиною порожнього простору, що перебуває під ним, у дуплі дерева, і чим коротше й уже порожній простір у дуплі дерева під роєм, тим менше рій заклеює льоток.

11.

Не маючи ніякої можливості регулювати льоток узимку, рій, заклеївши його з осені, до відомого ступеня регулює взимку усередині дупла саме повітря над собою за допомогою скорочення або розширення свого клубу й під собою за допомогою руху крил, те, піднімаючи температуру, те, опускаючи її, коли це потрібно.

12.

Усякий дикий рій захищений від надмірного холоду з боку стінок дупла дерева тим, що всяке живе дерево, у силу своєї організації не замерзає взимку ні при яких морозах, а тільки втрачає теплоту до відомої межі, що коливається між + 1—2 °С по Реомюрові (1,25—2,5 °С).

(Примітка. Це твердження Ф.А. Соколова вимагає подальшого уточнення й перевірки в натурному експерименті. - В.К.).

13.

Холодне й важке повітря, входячи в дупло дерева через нижню половину льотка, направляється не нагору, прямо до клубу зимуючого рою, а тече по передній стінці дупла дерева долілиць, на дно дупла, тут змішується, не роблячи ні найменшого поту, поступово зігрівається, стає від цього більше легенею й тому поступово піднімається нагору, до рою й постачає його чистим повітрям для подиху. Із цього ясно видно, що, чим глибше дупло дерева під роєм, тим краще, здоровее й спокойней зимує в ньому всякий дикий рій.

14.

Хоча всякий дикий рій і піддається з осені до весни заціпенінню в силу своєї фізіологічної організації, але не повному заціпенінню, а тому живе й певною мірою бодрствует, харчуючись медом, як їжею й питвом, а, дорівнює регулюючи повітря як над собою, у голові дупла, так і під собою, до дна дупла дерева, тими способами, які зазначені вище.

15.

Ведучи в продовження осені й зими таку зовсім природну й цілком нормальне життя, дикий рій благополучно доживає до весни, виходить навесні в цілості й схоронності й втрачає лише трохи старих і хворих бджілок, які впадуть на дно дупла дерева.

А от тепер ми маємо у своєму розпорядженні достатню кількість інформації для того, щоб визначити, чи є дупло в живому дереві оптимальним (найкращим) житлом для чи бджіл ні.

Аналіз властивостей дупла як житла для бджіл.

Щоб проаналізувати відповідність дупла оптимальному житлу для бджіл, сформулюємо основні вимоги до такого житла:.

—Забезпечення необхідного для життєдіяльності родини замкнутого фізичного обсягу з отвором (льотком).

—Захист від несприятливих факторів зовнішнього середовища й насамперед від дощу, снігу,.

вітру.

—Надійна теплоізоляція, тобто захист від перегріву й охолодження.

—Забезпечення родини свіжим повітрям, точніше - киснем.

—Видалення із гнізда продуктів життєдіяльності бджіл і насамперед вологи й вуглекислого газу.

Про другорядні вимоги, таких як механічна міцність, захист від хижаків і шкідників і ін. тут говорити не будемо.

З аналізу представленої вище інформації треба, що перші чотири вимоги в дуплі, як правило, виконуються. А от як реально відбувається видалення продуктів життєдіяльності родини й особливо із зимового клубу - не зовсім ясно.

У деяких джерелах є, щоправда, пояснення, що волога з дупла взимку віддаляється за рахунок дифузії: постут пающий через льоток у дупло морозне сухе повітря поглинає вологу, виділювану клубом. Але адже й у вулику можна створити механічна подоба дупла, поставивши під зимувальний корпус порожній магазин або корпус, загерметизировав потовк, закривши нижній льоток і відкривши верхній. Умови для дифузії в цьому випадку будуть, як у дуплі, однак, хоча такий варіант зимівлі є прийнятним, все-таки назвати його оптимальним не можна, насамперед через високу вологість у гнізді.

Виходить, волога з дупла, крім дифузії, віддаляється ще якимось іншим способом? Вентиляцією? Але адже протягів у дуплі ні, тому що там усього один льоток. Отже, існує ще один якийсь механізм видалення вологи. Ще починаючи з Н.М. Вітвицького й до деяких авторів наших днів висловлюється припущення, що саме живе дерево якимось образом бере участь у видаленні надлишків вологи з дупла, однак опису дії цього механізму немає. С.А. Поправко (1985) із цього приводу пише: «Живе дерево полегшує бджолам існування в зимовий час, активно адсорбируя надлишкову вологу через стінки дупла». Б.В. Гаків, К.И. Носова, Е.П. Петров цю версію взагалі заперечують.

І що вже зовсім точно, так це те, що в сучасній пасічницькій літературі по цьому питанню немає устояної думки, а існує явний інформаційний голод. Давайте спробуємо розібратися в цьому непростому, але цікавому питанні. При цьому розкриття й опис механізму видалення вологи будемо робити для самого важкого для бджіл періоду - зимівлі.

Але для подальших міркувань у цьому напрямку треба згадати, хоча б загалом, як улаштоване живе дерево і які функції виконує воно для забезпечення своєї життєдіяльності.

: