Гигрорежим бджолиного житла в зимовий період

Гигрорежим бджолиного житла в зимовий період

Кількість водяних пар, що втримуються в повітрі, мінливо й залежить від рівня зволоження, температури й атмосферного тиску. Максимально можливе насичення повітря водяними парами при нормальному атмосферному тиску зростає з підвищенням температури й навпаки. Тому при зниженні температури відбувається конденсація водяних пар, що перебувають в охолоджуваному повітрі. При підвищенні температури відбувається додаткове насичення повітря водяними парами за рахунок випару із джерела, у якому раніше була запасена волога (утепляющие подушки, внутрішні стінки вулика й т.д.).
Для характеристики вологості повітря найбільше часто використовують наступні показники:.
1) абсолютну вологість — маса водяної пари в одиниці обєму, г/м
;.
2) відносну вологість - відношення кількості водяних пар у повітрі при даній температурі до тої кількості водяних пар, які потрібні для повного насичення повітря при цій же температурі, %.
Для пасивного зимового періоду життя бджолиної родини характерна висока нерівномірність розподілу водяних пар у їхнє житло. Зміст водяних пар у житло зимуючих бджіл істотно розрізняється як у межах обсягу самого зимового клубу, так і у вільному внутриульевом просторі.
У зимовому клубі найбільша кількість водяних пар локалізується в зоні теплового центра. У міру видалення від нього до летковому отвору й до нижньої частини гнізда відбувається різке падіння вологості. Вона зменшується й нагору від теплового центра.
Ступінь насичення повітря водяними парами в різних зонах гнізда, зайнятих бджолами й вільних від них, залежить від температури й вологості зовнішнього повітря, що надходить у житло, швидкості його руху при надходженні, а також від фізіологічного стану бджіл. На початку зимівлі при температурі зовнішнього повітря в межах ПРО "З абсолютна вологість повітря в різних частинах вулика коливається від 10 до 20 г/м , що відповідає відносній вологості від 38 до 70%. Поява розплоду в другій половині зимівлі веде до підвищення нижньої границі зазначеного діапазону коливань вологості. Його верхня границя істотно зміщається нагору лише в завершальний період зимівлі (Єськов Е.К., 1991).
У широких межах спостерігаються коливання вологості повітря в тій частині житла, що не зайнята бджолами, особливо в зоні, повязаною з льотком. У цій частині гнізда, у тому числі й у межрамочных просторах, не зайнятих бджолами, насичення повітря водяними парами змінюється відповідно до коливань зовнішньої температури й вологості.
Зміна зовнішньої температури й вологості зовнішнього повітря значно впливає також на зміст водяних пар у задньої стінки. Вологість повітря в цій частині житла нерідко підтримується на рівні насичення. Це приводить до того, що при зниженнях температури відбувається конденсація пари, що випадає у вигляді води (при позитивних зовнішніх температурах) або у вигляді інею (при негативних температурах).
Конденсат може скапливаться у великій кількості не тільки на дні й задній стінці, але також на звернені до неї ділянках стільників і рамок, у результаті чого на деревині й стільниках починають розвиватися цвілеві грибки. Насичення деревини вологою за рахунок її безпосереднього контакту з водою може перевищувати (і часто перевищує) межа гигроскопичности деревини 30%, оскільки в цій ситуації деревина після повного її насичення звязаною вологою починає насичуватися й вільною вологою. У вуликах неблагополучно зимуючих родин до кінця зимівлі вологість окремих ділянок деревини може перевищувати 50% (як у свежесрубленной деревини).
Наявність у вулику наскрізної вентиляції у відомій мері перешкоджає утворенню й скупченню конденсату.
Серед різних зон житла, не зайнятих бджолами, найбільшою стабільністю вологовмісту відрізняється його верхня частина, особливо зона, розташована над тепловим центром клубу. Для цієї зони характерно також високий зміст водяних пар, кількість яких звичайно набагато вище, ніж в інших вільні від бджіл місцях.
Е.К. Єськов (1991) наводить дані, на основі яких побудований графік зміни змісту водяних пар у центрі над верхньою частиною зимуючого клубу бджіл в 12-рамковому вулику в ході зимівлі (мал. 3.20).
Зміст вологи у вулику піддається також і добовим коливанням. Так, відносно невеликі добові коливання температури й абсолютної вологості зовнішнього повітря приводять до значних змін вологості в різних зонах гнізда. Ці коливання особливо великі в зоні, зверненої до летковому отвору. Відносна вологість над гніздами родин, що зимують у незахищених вуликах під відкритим піднебінням, прямо повязана із зовнішньою температурою. Так, при підвищенні зовнішньої температури
від —22 °С до —10 °С відносна вологість повітря піднімалася від 67 до 79%. зниження, Що Пішло за цим, температури до -27 "Із привело до зниження вологості до 66% (Єськов Е.К., 1991). Це повязане з тим, що в більше холодному зовнішнім повітрі втримується менша кількість пар води (він більше сухий), тому при зниженні зовнішньої температури інтенсивність осушення гнізда збільшується й відносна вологість у вулику зменшується. При підвищенні зовнішньої температури, навпаки, відносна вологість у вулику збільшується.
На закінчення необхідно сказати про звязок вологості в гнізді зимуючих бджіл з вирощуванням розплоду. Установлено, що підвищення вологості в зимовому клубі приводить до підвищення активності бджіл і появі розплоду в другій половині зимівлі. Зниження вологості гальмує активність бджіл і затримує поява розплоду (Єськов Е.К., 1991).
А.Д. Комісар (1994) показав, що поява розплоду в гнізді до початку обльоту - явище небажане, оскільки це приводить до сильного зношування бджіл і весняному ослабленню родин. З огляду на це, треба прагнути підтримувати у вулику із клубом зимуючих бджіл відносну вологість від 60 до 80%. Така вологість не буде «провокувати» бджіл на вирощування раннього розплоду, оскільки однією з умов вирощування розплоду є наявність відносної вологості 80%. У той же час при вологості від 60 до 80% у меді встановлюється динамічна рівновага між змістом води в меді й вологістю навколишнього повітря. Простіше говорячи, у цьому діапазоні влажностей мед не буде не кристалізуватися, не закисати, і бджоли зможуть споживати його. без усяких перешкод.
Підтримка вологості в діапазоні від 60 до 80% при використанні традиційних технологій зимівлі викличе певні труднощі. Застосування сучасних технологій, повязаних з електрообігріванням, полегшує рішення цієї проблеми.
Короткий зміст питання (висновки).
1. Зміст водяних пар у житло зимуючих бджіл істотно розрізняється як у межах обсягу самого зимового клубу, так і у вільному внутриульевом просторі.
2. Вологість повітря усередині вулика залежить від температури й особливо вологості зовнішнього повітря, швидкості його надходження у вулик (ступеня вентиляції), а також від фізіологічного стану бджіл.
3. Найбільшу вологість повітря усередині вулика при зимівлі має не зайнята бджолами зона, що примикає до задньої стінки, де найчастіше утвориться конденсат. У неблагополучно зимуючих родинах це приводить наприкінці зимівлі до розвитку цвілевих грибків у цій зоні й значному підвищенні (до 50% і більше) вологості деревини рамок і вулика.
>