вентиляция в зубопротезной лаборатории
інтернет магазин бджолярства
продукти+які+підвищують+кислотність+шлунку

ОПТИМІЗАЦІЯ (РЕГУЛЮВАННЯ) МІКРОКЛІМАТУ БДЖОЛИНОГО ЖИТЛА В ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

ОПТИМІЗАЦІЯ (РЕГУЛЮВАННЯ) МІКРОКЛІМАТУ БДЖОЛИНОГО ЖИТЛА В ЗИМОВИЙ ПЕРІОД

Як було показано вище, у природному житлі бджіл дуплі оптимізація мікроклімату бджолиного гнізда в зимовий період є результатом складної системної взаємодії безлічі факторів: форми дупла, розташування в ньому льотка й бджолиного гнізда, саморегулюючої здатності зимового клубу, що регулюють властивостей живої деревини й ін. У штучному житлі бджіл вулику, через відсутність сприятливого впливу властивому дуплу регулюючих факторів, для створення оптимальних умов зимівлі доводиться здійснювати штучне регулювання з метою оптимізації мікроклімату: створення певних температурних, влажностных і газових умов усередині вулика. Кінцевою метою цього регулювання є оптимізація зимівлі бджіл. А при оптимальній зимівлі бджоли споживають мінімальна кількість корму, і при цьому виділювана зимовим клубом енергія буде мінімальною.
Одним зі складних питань оптимізації мікроклімату у вулику залишається забезпечення низької вологості за межами зимового клубу, і зробити це треба без значного-збільшення вентиляції, інакше теплоотвод від поверхні клубу збільшиться, що приведе до збільшення рівня основного обміну, а це, у свою чергу,- до збільшення споживання корму й виділюваної енергії. Як відзначає А. Д. Комісар (1994), видалення вологи від ловерхности клубу без збільшення інтенсивності вентиляції - одна з головних і суперечливих по своїй суті завдань у практичній організації зимівлі.
Розглянемо, які способи регулювання мікроклімату існують у цей час у практичному бджільництві.
> Регулювання температури при зимівлі.
У більшості випадків регулювання температури здійснюється за рахунок застосування електрообігрівання приміщень або електропідігрівання усередині вулика, для чого використовуються різні електронагрівальні елементи (нагрівачі). А яку ж температуру варто вважати оптимальної?.
Із цього приводу існує безліч, що часом не збігаються, рекомендацій, але більшість авторів єдині в тім, що ці температури повинні бути позитивними. Приведемо добірку рекомендацій різних авторів за значеннями оптимальної температури зимівлі:.
1.
Ідеальна температура зимівлі бджіл у приміщеннях становить 4±1 °С, а інтервал 2—9 °С уважається до пустимым (Комісар А.Д., 1994).
2.
Інтервал 0±2 °С рекомендується іншим автором для зимівлі бджіл у Новосибірській області.
3.
Найкраща для зимівлі отводков вагою 1,5 кг температура лежить в інтервалі 8—9 °С за умови абсолютної темряви й належної вентиляції (Комісар А. Д., 1994).
4.
Бджоли краще, зимують при оптимальній температурі від 0 до 4 °С с коливаннями ±2 °С (Мегедь А.Г. і ін., 1990).
5.
Найменше бджоли витрачають меду при температурі в приміщенні від 0 до 3 °С (A.M. Ковальов, 1970).
6.
Мінімальні енергетичні витрати родини в приміщенні з регульованою температурою будуть при температурі від 5 до 9 °С для среднерусской породи пчели від 4 до 6 °С для кавказької породи (Єськов Е.К., 1991).
7.
Для нормальної зимівлі бджіл у зимовнике треба підтримувати температуру від 2 до 6 °С (Лебедєв В.И. і ін., 1991).
З метою полегшення подальшого аналізу зведемо всі ці дані разом і визначимо частоту згадувань кожної температури (мал. 3.25).
Таким чином, з урахуванням біологічних особливостей залежності энерговыделений бджіл від температури (про що докладно говорилося вище), а таюке
неприпустимосгі зсуву температури вище оптимального діапазону й з урахуванням частоти згадувань будемо вважати оптимальною температурою зимівлі 5±1 °С (4—6 °С), а припустимим діапазоном — 5±3 °С ( 2-8 °З).
Як показує практика, при температурі поза вуликом від 3 до 8 °С бджоли вільно переміщаються по стільниках і можуть освоювати медяні запаси в будь-якому напрямку ( Гу-Някин А.А., 1991). Зазначений діапазон температур, крім того, є оптимальним для зимового зберігання перги. Треба мати на увазі також, що для сильних родин необхідна більше низька температура в межах зазначеного діапазону.
Температуру варто також знижувати до 4—5 °С у другому періоді зимівлі, тому що до цього моменту зростає збудливість бджіл (Е.К. Єськов, 1991). Заносити бджіл у терморегулируемые приміщення треба в той час, коли в даній місцевості стабільно встановлюється температура, максимальне значення якої не перевищує в денні годинники +4—7 °С. Проводити цю роботу при більше низькій температурі, особливо в морозну погоду, украй небажано по наступних причинах: по-перше, бджіл збуджує різке.підвищення температури, дії якої вони піддаються, виявившись в обігрівається помется, що; по-друге, зміст їх наприкінці осіни під відкритим піднебінням при низькій температурі підвищує споживання ними корму.
Крім терморегулювання, тобто автоматичної підтримки температури в приміщенні в заданому інтервалі, досить бажано забезпечити вирівнювання температури в самому приміщенні. Якщо не приймати ніяких додаткових заходів, то у верхній частині приміщення, що обігрівається, температура буде вище, ніж у нижній; оскільки тепле повітря легше остигає. Для вирівнювання температури в приміщенні повітря змушують переміщатися за допомогою малопотужного вентилятора. Переміщення теплого повітря в приміщенні активізує повітрообмін між внутрівулику-вьім простором і повітрям у приміщенні, що благотворно позначається на зимівлі бджіл за рахунок поліпшення влаж-ностного й газового режимів усередині вулика.
> Регулювання вологості й газового режиму при зимівлі.
Здійснюється в основному за рахунок організації належної вентиляції й додання зимувальному корпусу відповідної форми - використання корпусів зі збільшеним подрамочным простором, постановка під зимувальний корпус порожніх магазинів або корпусів.
Якщо зимівля бджіл відбувається на вулиці, то регулювати вологість можна тільки усередині вулика, організувавши відповідну вентиляцію при постановці на зимівлю. При зимівлі в що не обігрівається або терморегулируемом приміщенні, крім внутриульевой вентиляції, повинна використовуватися й система вентиляції самого приміщення.
Яку ж вологість у приміщенні для зимівлі можна вважати оптимальної?.
При низькій відносній вологості менш 60% у приміщеннях, де зимують бджоли, у вуликах починає кристалізуватися відкритий мед, і бджоли не можуть його споживати. Бджоли страждають від спраги, шумлять і погано зимують. При високій відносній вологості більше 80%, навпаки, мед починає розріджуватися, закисати й випливати зі стільників. У вуликах конденсується волога, зявляється цвіль, бджоли частіше хворіють на нозематоз. Тому висока вологість ще більш шкідлива, чим низька.
До визначення оптимального діапазону відносної вологості в зимувальному приміщенні, що не обігрівається, різні автори підходять в основному однаково. От деякі дані: N.
1.
Відносна вологість 75-85% (Мегедь А.Г. і ін., 1990).
2.
Відносна вологість повітря в зимовнике від 80 до 90% (Ковальов А.М. і ін., (1970)).
3.
Оптимальна вологість у неопалюваному приміщенні від 75 до 85% (Зарецкий Н.Н., 1981).
4.
Відносна вологість повітря в зимовнике від 75 до 85% (Черкасова А.Г., 1989).
Якщо усреднить ці дані, то оптимальним діапазоном відносної вологості в неопалюваному приміщенні для зимівлі можна вважати 75-85%. Однак мені представляється, що в більшості випадків при формуванні вимог до вологості виходять не з біологічних потреб зимуючої родини, а з констатації реально існуючої в зимувальному приміщенні прийнятної (а не оптимальної) вологості. Справа в тому, що реально регулювати вологість у не обігрівається помется, що, практично неможливо. Що ж стосується визначення біологічно обґрунтованого оптимального діапазону вологості, те тут треба враховувати наступні фактори:.
1.
Вологість усередині вулика повинна бути такий, щоб бджоли мали можливість безперешкодно споживати мед, тобто він не повинен не кристалізуватися, не закисати.
2.
Зайва вологість не повинна провокувати бджіл на вирощування розплоду під час зимівлі.
Як ми вже докладно про це говорили вище, таким діапазоном вологості є 60—80% відносної вологості. Що стосується нижнього значення цього діапазону, то підтримка 60%-ний вологості в приміщенні навіть при використанні електрообігрівання досить складно. Тому будемо вважати біологічно обґрунтованим і реально досяжним діапазон відносної вологості в зимувальному обігрівати
ся помется, що, 65— 80%. Регулювання вологості в такому приміщенні виробляється мимовільно паралельно з регулюванням температури. Так, наприклад, якщо в зимувальному приміщенні буде підтримуватися температура 7 °С, те зовнішнє повітря, що попадає в приміщення, що °має температуру ОБ С и відносну вологість 100%, усередині приміщення температуру не понизить, оскільки вона там автоматично регулюється, а от вологість свою понизить до 80%, що дозволить лише за допомогою природної вентиляції видалити з
1 м3 роздуха приміщення до 2,5 г води.
Відносна вологість у зимувальному приміщенні контролюється за допомогою психрометра. Що стосується газового режиму (змісту кисню й вуглекислого газу) у зимувальному приміщенні, то оперативно контролювати його неможливо. Але оскільки газовий режим прямо звязаний зі ступенем вентиляції приміщення й вулика, те непрямим показником газового режиму будемо вважати ступінь вентиляції.
Система вентиляції у вуликах залежить від умов змісту зимуючих бджіл. Якщо вони перебувають у приміщенні з регульованою температурою, що забезпечує мінімальні энергопотери родини, то відпадає необхідність в утепленні вулика. Зверху на рамки кладуть повітропроникний холстик і повністю відкривають льотки.
Зміст бджіл в умовах з нерегульованою температурою (на вулиці, у приміщенні) ускладнює їхнє постачання свіжим повітрям, тому що інтенсифікація повітрообміну неминуче збільшує тепловтрати родини. Вони будуть особливо великі при зимівлі бджолиних родин під відкритим піднебінням. У таких умовах бджоли витрачають багато корми, у звязку із чим зростає потреба в кисні. Разом із цим підвищується кількість вуглекислоти й вологи, виділюваних у процесі подиху. Нагромадження у вулику продуктів обміну речовин негативно позначається на зимівлі. Для їхнього видалення практики рекомендують підсилювати приточно-витяжну вентиляцію, оскільки відомо, що у вуликах з посиленою вентиляцією не буває вогкості. Часте посилення вентиляції є єдиним способом рятування від вологи, і тому його можна вважати виправданим. Однак дослідженнями встановлено, що в цьому випадку родини починають споживати більше корму. Справа в тому, що неминучі при посиленій вентиляції протяги збуджують бджіл, а це приводить до збільшення споживання корму. Пояснюється це явище тим відомим фактом, що при природній зимівлі в дуплі ніколи не буває протягів. Ця інформація, видимо, закладена в генетичному коді бджоли, і невідповідність цього стереотипу зимівлі із протягами викликає в бджіл збудження. На цей рахунок є дослідження, що дають кількісні характеристики негативного впливу наскрізної вентиляції. Так, Л. Борнус і Я. Новаков-Ский (1974) установили, що родини, що зимують на вулиці у вулику з одним льотком, витрачають корми менше в порівнянні з тими, які втримуються у вуликах із двома відкритими льотками або відкритим нижнім льотком і отвором у стелі. Витрата корму зростає, якщо вулики перебувають на площадці, не захищеної від вітру. За інших рівних умов одна ця обставина збільшує витрату корму протягом зимівлі приблизно на 25%. Однак варто помітити, що при зимівлі на вулиці обійтися без вентиляції все-таки важко, оскільки зайва волога в гнізді - це фактор більше негативний по своїх наслідках, чим збільшення споживання корму. Особливо це справедливо для тих районів, де тривалість зимівлі не перевищує 130-150 доби. Тому часто в літературі можна зустріти рекомендації про організацію достатньої вентиляції в ході зимівлі, і їх можна вважати цілком обґрунтованими, особливо якщо зрівняти їх з рекомендаціями закривати вулик наглухо протягом всієї зимівлі.
У плані можливого практичного застосування обертають на себе увага рекомендації А.Д. Трифонова (1991) по організації вентиляції у вулику, у графічній формі відбиті на мал. 3.26.
Оптимізації мікроклімату у вулику, особливо газового складу, сприяє збільшення подрамочного простору. При цьому відбувається інтенсифікація відтоку вуглекислого газу із бджолиного гнізда, оскільки для нього зявляється додатковий вільний обсяг, де він буде збиратися, осідаючи долілиць. Подібний процес має місце в дуплі.
Таким чином, при зимівлі бджоли регулюють мікроклімат гнізда, затрачаючи залежно від фізичних умов зовнішнього середовища більша або менша кількість енергії, головним резервом і джерелом якої є мед. Споживання меду зростає в міру відхилення зовнішніх умов від оптимальних для родини.
Максимальна економія корму й мінімальне фізичне зношування бджолиних родин досягається при змісті родин протягом усього періоду зимівлі в приміщенні з регульованою температурою й вентиляцією.
Короткий зміст питання (висновки).
1.
При організації зимівлі бджіл у терморегулируемых приміщеннях оптимальною температурою можна вважати 4—6 °С (5±1 °С), а припустимим діапазоном — 2-8 °З (5±3 °С).
2.
Оптимальною відносною вологістю в зимувальному обігріватися помется, що, можна вважати 65—80%,.
а в не обігрівається помется, що, прийнятною вологістю — 75-85%.
3.
При зимівлі в терморегулируемом приміщенні складностей з видаленням зайвої вологи й вуглекислоти із гнізда зимуючих бджіл немає. Складніше справа обстоит при зимівлі на вулиці або в не обігрівається помется, що. У цьому випадку ступінь необхідної вентиляції вулика повинен визначати сам бджоляр, виходячи з конкретних умов.
4.
Оптимізації мікроклімату у вулику, особливо газового складу, сприяє збільшення подрамочного простори або підстановка під зимувальний корпус порожнього магазина або корпуса.
3.2.