як зберігати розчин бджолиного підмору
трутневе молочко з медом

УСТАТКУВАННЯ ПОЛЕВОГО КРАПКА

УСТАТКУВАННЯ ПОЛЕВОГО КРАПКА

Бджолярі дуже часто основна увага на медозборі приділяють догляду за бджолами, забуваючи про те, що власне здоровя є запорукою й основою успішного бджільництва: не буде здоровя - не буде й меду.
Турбота про власне здоровя на польовому крапці починається зі створення комфортних умов повсякденного життя, які багато в чому визначаються правильним устаткуванням крапка.
Для безпечного проживання на крапці перед початком його встаткування обовязково треба уважно оглянути все дерева, що перебувають у зоні крапка. Огляд ведеться з метою виявлення дерев, які при сильних поривах вітру можуть упасти. Якщо такі дерева будуть виявлені, але не можна їх спиляти, точок треба перенести в інше безпечне місце.
На займаній території, крім місця розташування вуликів, повинна бути обладнана житлова зона: місце для розміщення пасечного будиночка або намету, місце для готування й прийому їжі, місце для зберігання продуктів, яма для побутових відходів, туалет і, по можливості, душ.
Якщо відкачка меду буде проводитися на польовому крапці, то ще обладнається приміщення для відкачки меду, про що буде докладно розказано далі в підрозділі «Відкачка меду».
Місце розташування пасечного будиночка або намету обладнається на сухій ділянці в протилежній стороні від напрямку основного польоту бджіл на медозбір, як правило, у тіні дерев. Стоянка будиночка або намету повинна бути захищена від зливових потоків під час сильних дощів. Для цього стоянка вибирається з урахуванням рельєфу місцевості на височинах або невеликих схилах, а безпосередньо будиночок або намет по периметрі обкопується суцільною неглибокою канавкою, від якої робиться стік убік зниження рельєфу.
Якщо їжу будуть готовити на газовій грубці, то місце для готування їжі обладнають поруч із будиночком. Найкраще над цим місцем розмістити целофановий тент, що однією стороною закріплюють за дах, будиночка, а другий - за дерева. Під таким тентом зручно не тільки готовити, але й можна приймати їжу в непогоду.
• Зручний розмір тенту - 2-3 м. Роблять його з товстої целофанової плівки, що для більшої міцності треба по периметрі прошити кіперною стрічкою або тасьмою. У кутах тенту надійно пришивають міцний шнур, за допомогою якого тент закріплюють у необхідному місці.
Якщо їжу будуть готовити на багатті, то в такому випадку його завжди потрібно розводити на одному* місці, що повинне бути підготовлене й обладнано. Підготовка кострища полягає в тому, що на площі діаметром 40—50 див знімають дерен приблизно на 10—15 див. Потім цим дерном по периметрі кола викладають огородження кострища. Для підвіски посуду ставлять таганок. Зручніше ставити не «класичний» таганок на двох рогульках і поперечному ціпку, а робити похилий таганок. Міцний сирий ціпок (діаметром 3—4 див) загострюють із одного кінця й убивають у землю під кутом 30—40° так, щоб її протилежний кінець перебував над майбутнім багаттям.
Під убитий кінець підсувають цурку відповідного діаметра. Посуд на таганок зручніше вішати не на ручку, а через «інтеграли» - вигнуту у вигляді латинської букви «S» дріт діаметром 3-4 мм.
Для того щоб на багатті можна було зручно користуватися сковородою, під таганок ставлять на бік два червоних цегли (паралельно таганку). Ці цегли перебувають на кострище постійно, тому що для готування їжі не потрібен велике багаття, а цегли будуть утримувати дрова від розкочування.
При тривалому користуванні сковородою для підсмажування риби, мяса, картоплі й ін. треба попередньо розвести багаття, щоб він наполовину прогорів і утворилися вугілля. Після цього велике полумя багаття вбирається й підсмажування проводиться на тліючих вугіллях (як при готуванні шашлику).
Користуючись багаттям, особливо в лісі або біля хлібних полів, що дозрівають, треба самим серйозним образом дотримувати правил протипожежної безпеки. Адже в пекуче літо від багаття до великого лиха буквально один необережний крок.
Для зберігання продуктів можна використовувати холодильник, що харківські бджолярі змусили працювати не від електричної мережі, а від ... газу. Для цієї мети використовують не компресорні, а адсорбційні холодильники - «Кристал», «Морозко» і ін. Ці холодильники небагато переобладнаються. З камери, де за допомогою теплоэлектронагревателя (ТЭН) у штатному режимі виробляється нагрівання робочої речовини, забирають ТЭН, замість якого туди вводять виготовлену самотужки газовий пальник. Цей пальник за допомогою газового шланга через редуктор приєднується до газового балона. Пальник підпалюють і за допомогою запірного гвинта-регулятора (як у паяльній лампі) роблять регулювання інтенсивності полумя пальника, від якого буде залежати величина температури охолодження в холодильнику. При інтенсивному полумї пальника холодильник може бути перетворений у морозильну камеру. Як правило, для нормальної роботи холодильника величина полумя пальника повинна б?ггь не більше 1,5-2,0 див.
Один з можливих варіантів газового пальника представлений на мал. 1.25 (розріз по осі).
Останнім часом виготовлені кустарним способом подібні газові пальники, що заміняють паяльні лампи на бензині, продаються на базарах.
Якщо холодильника на крапці не буде, то для зберігання продуктів треба в тіні дерев вирити яму глибиною не менш 0,5 м і потрібних розмірів. Зверху яму по периметрі треба обовязково обваловать землею висотою близько 10 див, для того щоб усередину ями не попадала дощова вода. Потім верх треба щільно закрити, найкраще дощечками, щоб у яму не попадали миші, їжаки й інша живність, і, нарешті, все спорудження зверху накривають шматком руберойду або щільної целофанової плівки, що притискається яким-небудь вантажем.
На крапці також повинна бути обладнана яма для побутових відходів. Щораз після складання туди їжівых відходів їх треба зверху засипати невеликим шаром землі, щоб там не заводилися мухи.
Не ближче чим в 50 м від житлової зони осторонь, протилежної основному лету бджіл, обладнається туалет. Яму туалету також треба періодично засипати землею.
Якщо поруч із точком немає водойми, то дуже бажано обладнати душ. Найпростіший варіант польового душу такий. У зручному місці до міцної гілки дерева прикріплюється надійний гак, до якого на необхідній висоті можна буде повісити цебро з водою. У бічній стінці цебра аж унизу закріплюється невеликий краник. За кілька годин до використання в цебро наливається вода й ставиться на сонце. Для збільшення температури нагрівання води цебро зовні треба пофарбувати чорною фарбою й накривати його зверху кришкою. Після того як вода досягне комфортної температури, цебро вішають на гак, відкривають небагато краник і приймають душ. Одного цебра води цілком достатньо для миття однієї людини, а при ощадливій витраті можуть помитися й два чоловіки.
Пасічник повинен підтримувати в чистоті своє тіло не тільки тому, що це загальноприйнята норма, але ще й тому, що бджоли дуже гостро й негативно реагують на брудне тіло.
Винятково важливе значення при виконанні вимог гігієни має чистота шкіри. У шкірі розташовані потові й сальні залози. Вивідні протоки потових залоз виділяють на поверхню за добу значна кількість поту - близько 1 л, а при виконанні важких фізичних робіт - і до 2-3 л. До складу поту входять аміак, сечова кислота, сечовина, які мають неприємний захід і вкрай раздражающе діють на бджоли.
Сальні залози людини виділяють на поверхню шкіри жирові й інші речовини в загальній кількості більше 20 г у добу. Крім цього, відбувається постійне відмирання кліток верхнього шару шкірного покриву. У результаті виділення на поверхні тіла поту, жирових речовин і кліток, що відмирають, шкіри зявляються сприятливі умови для розвитку на шкірі мікроорганізмів, які стають джерелами поширення різних хвороб.
Забруднена шкіра впливає на людину, особливо в жару, тому що через таку шкіру погіршується газовий обмін (шкіра не «дихає»), послабляються її захисні функції, зявляються умови для розвитку нашкірних хвороб. А тому й рекомендується як перед початком роботи, так і по закінченні її митися або приймати душ, а через день, максимум - два дні міняти натільну білизну, не рідше одного разу в тиждень митися в лазні або приймати ванну й міняти постільну білизну.
Нижня білизна після його зміни треба відразу ж випрати, що завжди можна зробити при Наявності на крапці навіть невеликих запасів води. Добової його просушки на відкритому повітрі й особливо на сонце цілком достатньо для надійної дезінфекції білизни.
Складним завданням на кочівлі є забезпечення повноцінного і якісного харчування, що є обовязковою умовою недопущення шлунково-кишкових хвороб і розладів.
Безумовно, необхідним у цьому плані є прийом їжі, що приготовлена при кипятінні. Бажано також використовувати для питва кипячену воду, особливо якщо для цих цілей береться вода із джерел, що харчуються поверхневими водами. Добре в питну воду додавати небагато сухого вина. Крім того, що такий напій добре вгамовує спрагу, він нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту, оскільки кисле середовище діє угнетающе на патогенну мікрофлору кишечника.
Якщо немає сухого вина, то воду можна подкисливать лимоном або лимонною кислотою.
Відмінний десертний напій виходить, якщо на склянку води додати 1-2 чайні ложки меду й по смаку яблучний або виноградний оцет. Цей напій не тільки смачний і простій у виготовленні, але й корисний, тому що в ньому є практично всі необхідні для організму мікроелементи.
їжу на кочівлі треба вживати тільки свіжоприготовлену, оскільки зберігання її в жару навіть протягом декількох годин різко знижує її смакові й санітарні якості. Отже, кожне готування їжі повинне розраховуватися на один прийом. Невеликі порції їжі зручно готовити із сухих напівфабрикатів, супових наборів, бульйонних кубиків. Цю «казенну» їжу можна «одомашнити», якщо додати небагато картоплі, морквини, зелені, лука, часнику. Можна в киплячому супі розпустити одне свіже яйце або покришити заздалегідь зварене круте яйце.
Перевіреної й добре, що зберігається на крапці їжею, є сухарі (особливо житні), міцно солоне сало, яйця, лук, часник, картопля, морква. Залежно від можливостей і звичок бджолярів, можуть використовуватися й інші продукти. Головне забезпечити їхнє якісне зберігання й готування.
Оскільки бджолярі на крапці ведуть автономне життя вдалині від населених пунктів, то із собою треба обовязково мати аптечку першої допомоги. Мінімальний набір аптечки включає: пінцет, стерильний бинт і вату, гумовий джгут, 10—12% розчин нашатирного спирту, спиртову настойку календули, таблетки димедролу, цитрамона, анальгіну, серцеві краплі, валідол, одноразові шприци (10 мол), преднізолон і адреналін в ампулах, розчин йоду або зелені брильянтової, ранозаживляющую мазь типу «Рятувальник», спирт медичний.
Якщо бджола вжалить в особу, особливо в районі очей, то щоб уникнути набрякання особи місце ужаления треба кілька разів протерти адреналіном або зволоженим слиною валідолом.
При сильному отруєнні бджолиною отрутою треба кожні 3-4 години приймати по склянці такої суміші: 50-100 г меду, 200 г горілки, 1 г аскорбінової кислоти на літр кипяченої води.