Крім того, достоїнством способу можна вважати й те, що бджоли з родини, що займається літньою переробкою цукру, не підуть у зиму. А в тих родинах, які будуть одержувати рамки із запечатаним цукровим кормом, бджоли взагалі ніколи не будуть займатися переробкою цукрового сиропу.

Однак головним достоїнством способу є те, що родини, яким восени дали готові стільники із запечатаним цукровим «медом», навесні вирощують розплоду на 30% більше, ніж родини, які восени самі переробляли цукор (Мельниченко И.А., 1963).

Варто мати на увазі, що при літній переробці цукру частина його споживається на переробку й вирощування розплоду. Так, якщо бджіл почати годувати в липні, то втрати в перерахуванні на чистий цукор складуть 36%, у серпні - 23%. Якщо почати годівля раніше, те втрати можуть доходити до 40%. Однак втрати ці чисто умовні, оскільки «загублений» цукор повністю споживається родиною на вирощування розплоду, виділення воску й підтримка працездатності бджіл, що переробляють цукровий сироп.

Заготівлю зимових кормів улітку можна проводити двома способами.

Перший спосіб. Заснований на повнім вимиканні з товарного медозбору родини й підгодівлі її цукровим сиропом протягом усього літа. На кожні 15-20 товарних родин виділяють одну, котру не вивозять у поля на медозбір, а залишають на стаціонарі. Підгодівлю проводять цукровим сиропом концентрації 1,5:1 більшими дозами по 2-4 л.

Реально одержати від кожної такої родини за літо до 100 кг високоякісного зимового корму, якщо скор мити їй 150 кг цукру.

По моєму досвіді, найкраще реалізувати цей спосіб у лежаку на 20-24 рамки. Частенько на пасіці «валяються» без справи старі лежаки, які, як виявляється, ще можна використовувати на благу справу.

Якщо по ходу літньої годівлі з боків расплодной частини гнізда періодично підставляти по 1-2 рамки вощини, то за літо можна буде одержати ще не менш 15 рамок свежеотстроенной суши. Бажано, щоб ці рамки не займалися цукровим «медом». Для цього їх треба забирати із гнізда, коли вони будуть відбудовані на 2/3, а замість них ставити нову вощину.

Для заповнення рамок зимовим кормом у гніздо періодично ставлять сушу.

У міру запечатування рамок із цукровим кормом і заповнення ними вулика-лежака доводиться вилучати частина рамок. У такому випадку виникає проблема збереження полномедных рамок і захисту їх від воскової молі.

Для цієї мети можна використовувати отводки, зроблені в травні - червні. У ці отводки можна ставити до 10-12 полномедных рамок на збереження. Зручно це робити в старому вулику-лежаку, розгородженому навпіл, у якому можна містити два відведення й відповідна кількість полномедных рамок. За цими отводками треба стежити, особливо наприкінці літа, коли різко зменшується хабарів, щоб вони не почали споживати корм із рамок, що зберігаються. Якщо це почне відбуватися, то треба або обмежити матку у відкладанні яєць, або зібрати полномедные рамки й зберігати їх без бджіл із застосуванням відповідних профілактичних засобів проти моли (мурашина кислота, оцет і т.д.).

Другий спосіб. Заснований на використанні літніх бджіл відразу після закінчення головного медозбору.

Не пізніше 1 серпня кожну пяту родину привозять на стаціонар, де інтенсивно годують сиропом до 20-25 серпня. У такому варіанті кожній родині можна скор мити до 50 кг цукру й одержати близько 40 кг зимового корму.

При цьому варіанті в гніздо ставлять не суша, а маломедные або медоперговые рамки, які попередньо відбирають у всіх родин у процесі відкачування меду.

Якщо реалізовувати цей спосіб, то бджоли родин, які переробляють цукор, будуть частково зношуватися, але основне навантаження все-таки буде лягати на старих бджіл, які в кожному разі до зимівлі не доживуть. Основна ж маса молодих бджіл, які підуть у зиму, народиться пізніше й у переробці сиропу участі приймати не буде.

Необхідно особливо помітити, що обоє пропонованих способу повністю виключають влучення цукру в. товарний мед.

При формуванні зимового гнізда його комплектують 2- 3 заготовленими полномедными рамками із цукровим кормом і доповнюють необхідною кількістю рамок з розплодом і кормом, узятим із привезених родин.

У кожному з укомплектованих у такий спосіб гнізді корму повинне бути досить для проведення зимівлі з розрахунку не менш 2 кг меди на кожну вуличку бджіл (рамка Дадана) і 1,7-1,8 кг (рамка Рута).

Якщо ж з якихось причин корму все-таки виявиться менше, ніж треба мати, то тільки тоді можна скормити цим родинам по 2-3 кг цукри додатково. Але, звичайно, краще до цього часу мати корму в статку й цукрових підгодівлях не проводити.

І ще один позитивний аспект заготівель зимових кормів улітку - товарні родини можна спокійно тримати на полях до самого вересня. Для тих бджолярів, яким восени доводиться повертати бджіл у міста на голодний пайок, будь-який зайвий тиждень роботи родин на пізніх медоносах є гарним подарунком.

При проведенні осінньої ревізії звертають увагу не тільки на кількість кормів, що залишаються у вуликах, але й на їхню якість. У цьому плані ведеться багато розмов про те, що мед із крестоцветных рослин (рапсу, соняшника) непридатний для зимівлі, оскільки він дуже швидко кристалізується.

Що стосується рапсу й інших крестоцветных, те воно так і є. А от про соняшник треба сказати окремо. Перше - найчастіше, що йдуть у зиму родини, не можуть мати.

корм, на 100% складається з подсолнечникового меду. Для цього треба було б тримати бджіл увесь час біля величезного масиву (не менш 400-500 га) соняшника за умови, що на відстані до 1-2 км від крапка немає ніяких інших медоносів. У такій ситуації можна було б, дійсно, одержати подсолнечниковый монофлерный мед. Однак севооборотная система не сприяє тому, щоб величезні площі засівали тільки однією культурою. Найчастіше поруч із соняшником бувають поля з еспарцетом, гречкою, буркуном, люцерною й іншими сельхозкультурами. Та й по узбіччях доріг, на галявинах, по ярах завжди є дикоросы. Тому частка соняшника в зимовому меді в найкращому разі становить половину всього меду.

Друге - по власному багаторічному досвіді знаю, що на кормі, до складу якого входить запечатаний подсолнечниковый мед, бджоли зимують нормально й ніяких проблем з його кристалізацією не виникає. Інша справа, що наприкінці літа на соняшнику бджоли дуже сильно изра-батываются й сила родин різко падає.

А от до проблеми падевого меду треба віднести з усією обережністю й відповідальністю, тому що велика кількість падевого меду в зимовому кормі може привести до загибелі родин.

При проведенні осінньої ревізії під час визначення кількості меду треба звертати увагу й на якість кормів. Визначення наявності паді можна провести за допомогою спиртової й вапняної реакції. Методики ці нескладні й докладно описані в багатьох підручниках і книгах по бджільництву. Ще можна використовувати зовсім простій - візуальний спосіб визначення наявності падевого меду. Більшість падевых медов при висвітленні стільника прямим сонячним світлом мають димчастий опалесцентний колір. Особливо добре цей колір розрізняється, якщо стати спиною до сонця й розглядати стільник (так звичайно роблять, коли хочуть побачити свіжі яйця на світлому соте). Падевый мед із хвойних рослин має добре помітний на світлі зеленуватий відтінок. Однак взагалі, фарбування падевого меду можуть бути різної - від світлої до майже чорної, дегтеобразной.

Звертаю увагу на те, що пропонований візуальний спосіб не можна вважати строго достовірним, тому що він дозволяє провести орієнтовну оцінку можливої наявності падевого меду в кормі й не більше.

Падевый мед здебільшого густіше квіткового, вязкість у нього більше. Насолода майже не відрізняється від насолоди квіткових медов, але зустрічаються меды з неприємним гіркуватим або кислуватим присмаком і своєрідним ароматом.

Частіше падевые меды не запечатуються, але зустрічаються й запечатані. Кристалізація здебільшого дрібнозерниста, милоподібна. Падевый мед часто кристалізується у відкритих осередках стільників, які в цьому випадку здаються як би залитими застиглим милом низької якості.

Падевые меды гигроскопичнее квіткових і швидше закисають, особливо в тих випадках, коли вони не запечатані.

Вищезгадані властивості падевых медов можуть різко коливатися залежно від того, чи маємо ми справа з чистим падевым медом або падь додана в якійсь кількості до квіткового меду. Звичайно при невеликій кількості падевый мед розташовується на рамці невеликими острівцями.

Оперативно й просто можна визначити наявність падевого меду за допомогою електротехнічного приладу - омметра. Для цього можна використовувати будь-який наявний омметр і спеціальну контактну вилку, що складається із двох неізольованих проводів діаметром 2 мм, закріплених на ізолюючій підставі. Відстань між цими проводами повинне становити 2 мм, а довжина занурюється части, що, - 4 мм (мал. 1.27).

З іншої сторони проведення завивають колечками, у які вставляються два щупи омметра. Конструкція контактної вилки може бути й інший, головне - щоб проведення мали діаметр 2,0 мм і були без ізоляції, а також щоб відстань між цими проводами було дорівнює 2 мм. У процесі визначення наявності падевого меду омметр перемикають на шкалу «кому», установлюють «нуль» омметра, два щупи омметра підключають до контактної вилки, що потім двома проводами-контактами занурюють у мед на глибину 4 мм. Температура досліджуваного меду повинна бути в межах 16—20 °С, зміст води — 17—20%, мед повинен бути рідким і не засахарились.

Якщо при цьому показання приладу лежать у межах від нескінченності до 300 кому, то досліджуваний мед квітковий. При показаннях приладу 300-280 кому - мед з домішкою паді в припустимих кількостях. При показаннях приладу менш 230 кому - падевый мед, непридатний для зимівлі.

Можна досліджувати на наявність паді й мед прямо в стільниках, вийнятих з вулика. При цьому вилку занурюють у роздрукований осередок на глибину 4 мм. Через те, що температура цього меду 35—36 °С, небезпечний зміст паді буде фіксуватися при опорі менш 110 кому ( Оржев-Ский М.Д., 1958). При зануренні вилки в осередок варто мати на увазі те, що відстань між зовнішніми сторонами контактних проводів (2 + 2 + 2 = 6 мм) ледве більше діаметри осередку, тому качана може злегка руйнувати бічні стінки одного осередку. Однак цього можна уникнути, якщо вставляти вилку в осередок не між її гранями, а між протилежними кутами.

При проведенні аналізу меду на падь безпосередньо в стільниках не можна для цього використовувати осередки, у яких перебуває перга, залита медом, оскільки в цьому випадку показання приладу будуть неправильними.

Перед кожним наступним виміром контактну вилку треба обовязково очистити від меду - найкраще неї обполоскати у воді й потім витерти насухо, інакше показання приладу будуть перекручені. Також треба стежити за тим, щоб контактне проведення не окислялося й не іржавіло.

При дослідженні меду на падь безпосередньо у вулику потрібно випробувати його не в одному осередку, а в декількох і у першу чергу варто звернути увагу на незапечатаний мед, що недавно принесений бджолами у вулик. Відсоток води в цьому меді і його густоті визначаються на око. При цьому контролем може бути мед у сусідніх осередках, які для порівняння треба роздрукувати в момент дослідження. Для надійності контролю виміру треба проводити на декількох стільниках гнізда, у тому числі й на тих, де сидять бджоли. На повне дослідження одного гнізда на наявність паді за допомогою омметра затрачається не більше 10-15 мінут.

Залежно від наявності або відсутності пилка в природі, а також від кількості перги, що перебуває, у вуликах, приймається рішення про білкову підгодівлю. Якщо обстановка вимагає проведення цих підгодівель на момент переробки бджолами цукрового сиропу, то їх треба обовязково провести. Готовити білкові підгодівлі краще самостійно, скориставшись наведеними раніше рецептами.

Що ж стосується перги, то для повноцінної зимівлі родини необхідно 1,7-1,9 кг перги або 2 стільники, повністю заповнені пергою.